Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 297/136/24
02.07.2024 м. Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання С.С.Онисько, за участю представника заявника по дорученню ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: селищний голова смт.Вилок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник звернулася у Виноградівський районний суд із заявою до заінтересованих осіб: селищний голова смт.Вилок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (залучений на підставі ухвали суду 25.03.2024р.) про встановлення факту, що має юридичне значення, зацікавленої особи ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в АДРЕСА_2 , має інвалідність першої «Б» групи. Через свою інвалідність він не має фізичної можливості пересуватися самостійно, адже інвалідність пов'язана з опорно-руховим апаратом. Інвалідність підтверджується Випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії, серії АВ № 0740000, інвалідність встановлена довічно, у зв'язку з чим він потребує постійного стороннього догляду.
Обгрунтовуючи свої вимоги заявник вказує, що з жовтня 2021р., після розлучення, його ОСОБА_5 переїхав проживати до нього та здійснювати догляд за ним, заявник проживає разом з ним, він допомагає йому в усіх його життєвих потребах, необхідних для його існування. Вони знаходяться в дружніх відносинах, ОСОБА_4 здійснює за ним матеріальний та фізичний догляд, допомагає йому у вирішенні щоденних побутових умовах. Хоча ОСОБА_2 має двох повнолітніх дітей: дочка ОСОБА_6 ( дата нродження ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та син ОСОБА_7 ( дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ), які не підтримують з ним родинних відносин та не проживають з ним, проживають за кордоном в Чехії.
Заявник вважає, що саме ОСОБА_4 є єдиною близькою людиною, яка проживає разом з ним, однак, після введення воєнного стану він був мобілізований та зараз проходить військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією. З часу призову на військову службу, березня 2022 року, за ним здійснюють догляд тільки сусіди та далекі родичі, однак ця допомога має не систематичний характер, а інших осіб, хто може та має бажання здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 не має, адже діти від опіки над своїм батьком відмовилися.
Заявник стверджує, що можливість здійснювати догляд за ним має лише ОСОБА_4 , оскільки відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд за ним, тому змушений звернутися до суду із зазначеною заявою. Встановлення цього факту необхідно для можливості звільнення з військової служби ОСОБА_4 для надання заінтересованій особі, інваліду 1Б, отримувати допомогу від ОСОБА_4 , а відтак, на підставі наведеного заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт постійного догляду ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса проживання: АДРЕСА_3 ) за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , Адреса проживання: АДРЕСА_3 інвалідом 1 Б групи, який потребує постійного стороннього догляду.
Представник заявника по дорученню ОСОБА_1 в суді вимоги заяви підтримав.
Разом з тим, в судове засідання сам заявник та його представник адвоката Г.П.Глагола не з'явилися, проте в подали до суду заяву від 01.07.2024р., в якій просили справу розглянути без них, свої вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у заяві та просили такі задоволити; зацікавлена особа ОСОБА_4 в судове засідання також не з'явився, про місце і час розгляду справи у суді повідомлений належним чином, проте 27.05.2024р. також подав до суду заяву, в якій просила справу розглянути без його участі на підставі наявних у справі доказів; представник заінтересованої особи Вилоцької селищної ради в судове засідання також не з'явився, про місце і час розгляду справи у суді повідомлений належним чином, проте 19.03.2024р. також подала до суду заяву, в якій просила справу розглянути без його участі на підставі наявних у справі доказів; представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 (залучений на підставі ухвали суду 25.03.2024р.) в судове засідання також не з'явився, про місце і час розгляду справи у суді повідомлений належним чином, проте 27.05.2024р. також подала до суду заяву, в якій просила справу розглянути без його участі на підставі наявних у справі доказів, а відтак суд вважає, що розгляд справи можна провести без участі сторін у справі на підставі наданих сторонами доказів.
При цьому, з приводу неявки сторін в судове засідання суд зазначає, що за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання сторін, суд встановив, що сторонам надсилались судові повістки про виклик в судове засідання на адреси, засоби зв'язку, які зазначено в позовній заяві, однак сторони жодного разу не з'явились і не повідомляли суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка сторін суперечить приписам статей 43, 44 ЦПК України, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті що подано до суду не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення заявлених позовних вимог, то зазначене на думку суду щодо розгляду справи за відсутності сторін не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.
Оскільки явка сторін не була визнана судом обов'язковою, а обставини справи з урахуванням заявлених вимог та поданих сторонами доказів судом можливо встановити у повному обсязі, то на підставі приписів ЦПК неявка сторін, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.
Так, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК Україниу зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає заяву підставною та обґрунтованою, яка підлягає до повного задоволення із-за таких міркувань.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засідання фактів суд констатує, що вони регулюються правовідносинами, визначеними нормами ЦПК України.
Статтею 315 ЦПК України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядаються судом.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичні значення.
Визначений у ч.1 ст. 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою цієї статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих майнових чи немайнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку його встановлення.
При цьому суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення: встановлення такого факту не пов'язується з фактичним вирішенням спору про право.
У даній справі заявник просить встановити той факт, що його ОСОБА_8 , (на даний час перебуває в лавах ЗСУ- з березня 2022р.) здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 - інвалідом 1 Б групи, який потребує постійного стороннього догляду. Встановлення цього факту заявнику необхідно для можливості звільнення з військової служби саме ОСОБА_4 .
Отже, даний факт заявнику потрібен для встановлення постійного догляду за ним його племінником ОСОБА_4 для можливості офіційного підтвердження такого догляду у державних органах, а також виникнення прав та обов'язків визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до абзацу 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані опікуни особи з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи; особи зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Порядок встановлення факту здійснення догляду за особою, яка потребує постійного догляду за особою, визначений відповідним законодавством, у зв'язку з чим не може встановлюватися у судовому порядку в окремому провадженні, а необхідність такого догляду та сам факт його здійснення встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів.
У разі невизнання уповноваженими особами факту що ОСОБА_4 за відсутності інших осіб, є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , який за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, то заявник чи ОСОБА_4 не позбавлені можливості оскаржувати їх дії чи бездіяльність у судовому порядку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що фактичного надання соціальних послуг у встановленні постійного догляду за особою, яка за своїм станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством і оформляється рішенням відповідного органу, а тому даний факт не може бути встановлений в судовому порядку.
На підставі викладеного, відповідно до вимог та керуючись ст.ст.2-5,10,12,13,18,81,144,223,247,293,259,263-265,293,315 ЦПК України, суд:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: селищний голова смт.Вилок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий А. А. Надопта