Справа № 947/29342/22
Провадження № 1-кс/947/8618/24
02.07.2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , її представника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021162240000053 від 28.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204, ч.3 ст.209 КК України, -
До Київського районного суду м.Одеси надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про накладення арешту на речі, вилучені у ході обшуку 27.06.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється детективами Територіального управління БЕБ у Одеській області.
Відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.199, ч.1 ст.204 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленнями 25 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України за №№ 955, 956 від 27.09.2021, згідно яких жителі Білгород - Дністровського, Татарбунарського, Болградського районів Одеської області за участі інших залучених ними осіб, здійснюють незаконне виготовлення, зберігання, транспортування з метою збуту та збут підакцизних товарів з використанням підроблених марок акцизного податку.
Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно на початку початку 2022 року мешканець м.Одеси ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючись прагненням до наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у межах міста Одеси, з корисливих мотивів, вирішив здійснити незаконне придбання з метою збуту, транспортування з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут незаконно виготовлених тютюнових виробів на території м. Одеси, Одеської області та інших регіонів України.
В ході досудового розслідування 27.06.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведеного обшуку виявлено та вилучено майно, а саме: мобільний телефон Samsung Galaxy S 22, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон Samsung А53, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 ; сигарети наступних марок: НОМЕР_5 - 3080 пачок; Urta - 2200 пачок; Dandy - 2860 пачок; Plaisir - 90 пачок; Prima - 13 пачок; Astru - 33 пачок.
Вилучене майно на підставі постанови детектива від 27.06.2024 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні оскільки відповідно до ч.1 ст.98 КПК України зазначені речі є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій та містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.
Прокурор звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити клопотання на підставі доказів викладених в клопотанні.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 в судовому засідання заперечував проти клопотання про накладення арешту на вилучене майно, пояснив, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, має ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами терміном дії до 13.05.2025 року, надав товарно-транспортні накладні на поставку ОСОБА_4 товару, а саме сигарет з марками акцизного податку ПрАТ «Філіп Моріс Україна». Зазначив, що вилучене майно не має жодного відношення до кримінального провадження, ОСОБА_4 про підозру не повідомлено. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Власник майна в судовому засіданні підтвердила, що вилучене майно не має жодного відношення до даного кримінального провадження. Звернула увагу на те, що під час проведення обшуку безперешкодно надала для огляду свої мобільні телефони. Просила відмовити у задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, доводи учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Заслухавши пояснення прокурора, заперечення власника майна та її представника, вивчивши матеріали клопотання, кримінального провадження, надані представником власника майна документи, вважаю за необхідне в задоволенні клопотанні відмовити, за наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту та у відповідності до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки арешту майна для інших осіб.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Слідчий суддя звертає увагу, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, про що зазначено в ч. 11 ст. 170 КПК України, разом з тим доказів дійсності існування обставин, про які йдеться в ч. 11 ст. 170 КПК України, матеріали провадження не містять.
Крім того, ст. 131 КПК України визначено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосовуються у разу доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного степеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступень втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання постановленого завдання.
Тобто, ч.3 ст.132 КПК України встановлено три групи обставин, недоведеність яких усуває застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому, відповідно до вимог кримінального процесуального закону тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора, як на суб'єктів, які здійснюють кримінальне провадження.
Як вбачається, зі встановлених в судовому засіданні обставин, так як органом досудового розслідування перевірялась причетність невстановлених осіб, які можливо були задіяні до збуту ОСОБА_7 тютюнових виробів без марок акцизного податку здійснюють незаконне зберігання з метою збуту контрафактних підакцизних товарів без марок акцизного податку, проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого були вилучені мобільні телефони ОСОБА_4 та сигарети. Між тим після проведення обшуку ОСОБА_4 не повідомлялося про підозру, на відміну від інших осіб, що за версією органу досудового розслідування, можуть бути причетні до вчинення злочинів передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204, ч.3 ст.209 КК України.
Крім того, представником ОСОБА_4 надані докази легальності вилучених тютюнових виробів та їх збут ФОП ОСОБА_4 згідно ліцензій Головного управління ДПС в Одеській області від 08.05.2024, 07.02.2024 року. Надала під час проведення обшуку для огляду свої мобільні телефони.
Також, ані до матеріалів клопотання ані в судовому засіданні сторона обвинувачення не надала будь-яких доказів щодо причетності ОСОБА_4 до скоєння злочинів, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204, ч.3 ст.209 КК України.
Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про арешт майна між тим не обґрунтовує необхідності накладення арешту на вилучене майно, яке належить третій особі. Прокурором не доводиться в клопотанні, яке саме відношення та значення в рамках вказаного кримінального провадження має вищевказане майно та сам власник зазначеного майна ОСОБА_4 .
Стороною обвинувачення не доведено факт того, що вилучене майно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, предметом злочину, містить на собі будь-які сліди злочину та може бути використано як доказ факту чи обставин кримінальної справи.
Крім того, органом досудового розслідування не проведено огляд вищезазначеного майна та не призначена судова комп'ютерна технічна експертиза вилучених під час обшуку 27.06.2024 року мобільних телефонів.
Положенням ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Посилання сторони обвинувачення на той факт, що вилучене майно є речовим доказом є формальним, без жодних обґрунтувань.
Відтак, слідчий суддя приходить до переконання, що стороною обвинувачення не доведено відповідність вилученого під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , майна до категорії речових доказів, й відповідно наявності підстав та мети для арешту такого майна, та в чому полягає необхідність в подальшому обмеженні прав ОСОБА_4 , стороною обвинувачення не доведено, що остання має будь-яке відношення до кримінального правопорушення, яке є предметом розслідуваного кримінального провадження.
Наведені обставини, на переконання слідчого судді, є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.
Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021162240000053 від 28.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204, ч.3 ст.209 КК України - відмовити.
Майно, тимчасово вилучене 27.06.2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Samsung Galaxy S 22, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон Samsung А53, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 ; сигарети наступних марок: Rothmans - 3080 пачок; Urta - 2200 пачок; Dandy - 2860 пачок; Plaisir - 90 пачок; Prima - 13 пачок; Astru - 33 пачок, яке належить ОСОБА_4 , на підставі п.2 ч.1 ст.169 КПК України, - повернути власнику майна.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1