Справа № 947/347/22
Провадження № 1-кп/947/258/24
03.07.2024 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162480001884 від 27.10.2021 року відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Селиванівка Ананьївський району Одеської області, громадянина України, українця, не одруженого, з середньою-спеціальною освітою, працюючого водієм в ПП «Агро-ДІС», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України
25.10.2021 року близько 22:00 годин, на подвір'ї приватного будинку АДРЕСА_2 під час раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних відносин, у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 почав наносити потерпілому ОСОБА_7 хаотичні удари руками в область голови, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани нижньої губи, травматичної екстракції 2-го зуба зліва на нижній щелепі, вивиху 1-го зуба справа на верхній щелепі, синця нижньої повіки лівого ока та лівої виличної області, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, співмешканка ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , знаходячись у цей час за спиною ОСОБА_9 , з метою захисту ОСОБА_7 намагалась зупинити бійку, а саме схопила ОСОБА_9 за верхній одяг і здійснила спробу його відтягнути.
При цьому, ОСОБА_9 , продовжуючи свої злочинні дії, діючи із злочинною недбалістю, не розрахувавши та не передбачивши настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, не маючи умислу на їх спричинення, ліктем правої руки наніс один удар в область грудної клітини ОСОБА_8 , внаслідок чого остання впала на бетонне покриття, вдарившись потиличною ділянкою голови об поверхню.
В результаті вищезазначених, необережних дій зі сторони ОСОБА_9 , ОСОБА_8 отримала наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, в єдиний морфологічний комплекс якої входить: перелом склепіння черепа-лінійний перелом потиличної кістки по серединній лінії з поширенням на великий потиличний отвір, власне забій головного мозку середнього ступеню, субарахноїдальний крововилив над правою лобною долею, забійна рана потиличної ділянки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України - необережне тяжке тілесне ушкодження.
ОСОБА_9 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, зазначив, що він захищався від потерпілих, які на нього напали та наносили удари. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 не визнає, оскільки він захищався від протиправних дій потерпілих.
Так, обвинувачений пояснив, що 25.10.2021 року він приїхав до своєї дівчини, з якою мав стосунки - ОСОБА_10 для святкування її дня народження. Також приїхали її родичі, мати, батько, брат і дві сестри. Ввечері вони смажили м'ясо на подвір'ї приватного будинку АДРЕСА_2 , куди також вийшли сусіди - потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яких мати ОСОБА_11 запросила в гості на день народження ОСОБА_12 . Потерпілі прийшли на день народження та принесли із собою 1 літр горілки, ОСОБА_7 при цьому вже був у стані алкогольного сп'яніння. За столом всі вживали алкогольні напої. Він особисто випив коньяк приблизно 3 рази. Потім за столом розпочався конфлікт між ОСОБА_7 і ОСОБА_13 , який є братом ОСОБА_12 . ОСОБА_14 на підвищених тонах звертався до ОСОБА_15 . Він особисто, сидячи за столом з ОСОБА_7 не сварився, не кричав, поводив себе адекватно та зробив йому зауваження, щоб не висловлювався нецензурно у присутності батьків. Також ОСОБА_7 робила зауваження ОСОБА_8 , на які він не реагував. Після чого вони з ОСОБА_7 вийшли на вулицю, де поговорили і розійшлись по домівкам. Близько 22-23 годин він почув стук у двері, вийшов, побачив ОСОБА_7 , який висловив йому претензії щодо того, що він заступився за ОСОБА_13 , почав його хапати, вдарив його у груди та між ними почалась бійка, в ході якої вони разом з ОСОБА_7 впали, перекотились, в результаті чого він опинився зверху потерпілого. В цей час відчув удар позаду по голові, який нанесла потерпіла ОСОБА_8 , у зв'язку з чим він відштовхнув її рукою назад, не оглядаючись, від чого вона впала, а він і ОСОБА_7 продовжили бійку. В результаті бійки ОСОБА_7 не спричинив йому сильних пошкоджень, у нього в результаті бійки були потертості, ссадна. Медичне освідування він не проходив. Коли вони закінчили бійку він бачив потерпілу ОСОБА_8 , яка стояла біля дверей і трималась за голову, скаржилась ОСОБА_7 . Він особисто не надав потерпілим медичну допомогу, а вийшов на вулицю, де чекав приїзду поліції, яку викликали потерпілі.
Також додав, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, почував себе погано через захворювання астмою.
ОСОБА_7 наніс йому більше двох ударів, він також наніс ОСОБА_7 декілька ударів, тобто вони обмінялись ударами.
Вважає, що потерпілі на нього напали, уникнути нападу він не міг, в ході бійки він захищався від потерпілих, тому не визнає цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди.
Потерпілий ОСОБА_7 пояснив суду, що 25.10.2021 року, ввечері, у спільному дворі сусіди смажили шашлик, ОСОБА_16 також був присутній, вони були нетверезі, голосно розмовляли. Мати ОСОБА_17 запросила його та ОСОБА_8 . Вони прийшли у гості, випили приблизно по 3 чарки горілки, спілкувались. Брат ОСОБА_17 постійно перебивав розмову, звертався до нього на «ти», через що ОСОБА_16 робив йому зауваження. Потім ОСОБА_16 почав поводити себе нервово, перевертав столи, його ніхто не заспокоював, оскільки його боялись. Потім вони пішли додому та близько 21 години вийшли з ОСОБА_8 , покурити на вулицю, де він стояв спиною до дверей ОСОБА_17 , а ОСОБА_8 сиділа біля дверей. Двері відчинились і він відчув удар в голову, від якого впав, побачив ОСОБА_18 , який стояв поряд і почав його бити, навалився на нього, при цьому висловлювався нецензурно. ОСОБА_8 намагалась їх розборонити, коли ОСОБА_16 почав його душити, вона потягнула ОСОБА_19 за футболку, на що ОСОБА_16 правим ліктем вдарив ОСОБА_8 у груди, від чого вона впала на спину. Він вважає, що ОСОБА_16 умисно наніс удар ОСОБА_8 . Коли ОСОБА_8 прийшла до тями, вона трималась за голову жалілась на біль. В результаті дій ОСОБА_19 у нього були вибиті 2 зуба, під оком був синець. ОСОБА_16 не вибачився перед ним і не компенсував заподіяну шкоду.
Потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що ввечері 25.10.2021 року вона з ОСОБА_7 сиділи на подвір'ї, де біля мангалу також перебував обвинувачений ОСОБА_16 та інші особи, які готувались до святкування дня народження ОСОБА_17 , яка була дівчиною ОСОБА_20 . Мати ОСОБА_10 запросила їх у гості на день народження її доньки. Вони з ОСОБА_7 прийшли, сиділи за столом, де всі вживали алкоголь, а вона особисто не вживала алкоголь, тільки трошки «пригубила», тобто випила небагато, вони перебували у гостях близько 40 хвилин. Потім брат ОСОБА_21 - ОСОБА_13 почав звертатись до ОСОБА_22 на «ти», що не сподобалось ОСОБА_23 , він хотів заспокоїти, але ОСОБА_13 не реагував. Тоді ОСОБА_16 встав, підняв і опустив стіл, після чого вони вийшли на вулицю. ОСОБА_7 взяв її за руку та сказав, що треба піти додому. Вони знаходились вдома, де за стінкою чули з квартири ОСОБА_17 лайку та звук биття посуду. Потім вона і ОСОБА_7 вийшли на вулицю, куди також з квартири сусідів вибіг ОСОБА_16 , за ним ОСОБА_24 вдарив ОСОБА_7 у щелепу, від чого ОСОБА_7 впав на землю. ОСОБА_17 вибігла з двору. Вона злякалась і підбігла до ОСОБА_7 , який встав і запитав ОСОБА_19 , що той робить, на що ОСОБА_16 схопив ОСОБА_7 та повалив його на землю, де однією рукою почав душити ОСОБА_7 , а іншою рукою наносити удари. Вона почала відтягувати ОСОБА_19 від ОСОБА_7 , при цьому ОСОБА_16 , не реагуючи на її дії, розвернувся і лівою рукою вдарив її ліктем у груди, від чого вона впала на підлогу та вдарилась головою об бетонну підлогу. Через отримані тілесні ушкодження вона перебувала на лікуванні у лікарні 21 день, потім була проведена експертиза, синця на груді у неї не було.
Цивільний позов до ОСОБА_19 підтримує та просить його задовольнити.
Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що 25.10.2021 року у неї був день народження, на який її мати запросила сусідів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які прийшли і принесли із собою пляшку горілки, яку випили за столом. В ході святкування між ОСОБА_7 і її братом ОСОБА_13 почався конфлікт за столом. Потім виникла сварка між ОСОБА_7 і ОСОБА_25 через конфлікт з її братом ОСОБА_13 коли її родичі поїхали, ОСОБА_7 покликав ОСОБА_19 , потягнув його на себе і між ними розпочалась бійка, в ході якої вони наносили удари один одному. Вона стояла біля воріт, подвір'я не покидала і бачила, що ОСОБА_26 вдарила ОСОБА_19 тапком з каблуком, а ОСОБА_16 її відштовхнув і ОСОБА_26 впала. Потім ОСОБА_26 і ОСОБА_7 пішли додому та сиділи у кімнаті, а вона і ОСОБА_16 стояли біля воріт. Через деякий час приїхала поліція.
Також зазначила, що вона після події проживала з ОСОБА_25 ще протягом місяця, у теперішній час спілкуються не часто. Також зазначила, що про подію вона своїм родичам не розповідала.
Свідок ОСОБА_27 пояснила, що вона разом зі своїм чоловіком, сином, його дівчиною та двома їх тринадцятилітніми доньками були 25 жовтня 2021 року в гостях у доньки ОСОБА_17 на святкуванні дня народження. Коли у дворі гості доньки готували шашлики, там також знаходились потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яких вона запросила у гості. Коли гості сиділи за столом, прийшли потерпілі, принесли із собою пляшку горілки. У них на столі були пляшка вина, пляшка шампанського і пляшка коньяку, всі присутні вживали алкоголь, який вона розливала. Протягом вечора ОСОБА_7 поводив себе неадекватно, висловлювався нецензурно, за що йому всі робили зауваження, на які він не реагував. ОСОБА_9 також один раз зробив зауваження потерпілому, конфлікту між ними не було. ОСОБА_7 лише конфліктував з її сином, ОСОБА_15 . Близько 22 годин вона з своїми чоловіком та дітьми поїхали додому.
Вона не була очевидцем події, обставин події не бачила, про бійку між потерпілими і обвинуваченим їй згодом розповіла її донька ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_28 пояснила, що станом на 25.10.2021 року вона працювала інспектором Управління патрульної поліції, прибула на виклик на вул. Новгородську, де на території домоволодіння лежав стіл біля дверей. В будинку лежала жінка на ліжку, трималась за голову, згодом її забрала швидка медична допомога. Обвинуваченого ОСОБА_9 і обставин події вона не пам'ятає.
Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_9 своєї вини, суд вважає, що його вина за вищевикладених обставин, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України підтверджується крім показань потерпілих і свідків, сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.
Протоколом огляду місця події від 28.10.2021 року з ілюстрованою фототаблицею та долученим до протоколу відеозаписом огляду місця події, який за згодою учасників судового провадження не відтворювався і не досліджувався у судовому засіданні, оскільки ніким з учасників судового провадження не оспорюється;
Протоколом огляду документа від 26.11.2021 року з ілюстративними таблицями та долученим диском з відеозаписом, відтвореним у судовому засіданні, з яких встановлено, що відеозаписом зафіксовано спілкування поліцейських, які прибули на виклик 25.10.2021 року о 23.28 годин за адресою: АДРЕСА_2 . В ході з'ясування обставин, які стали підставою для виклику поліції на питання поліцейських ОСОБА_9 надає пояснення із вживанням грубої нецензурної лексики щодо обставин конфлікту, який переріс у бійку, за змістом яких встановлено, що ОСОБА_9 підтверджує, що у нього відбувся конфлікт, як згодом встановлено з сусідом ОСОБА_7 , який мав претензії до нього, через що ОСОБА_9 наніс йому удари, від яких він впав, «зарився в рипу». При цьому жінка ОСОБА_7 висловила йому претензію з приводу побиття її чоловіка ОСОБА_7 , через що вдарила ОСОБА_9 в голову, тому він відштовхнув її, та продовжив наносити удари ОСОБА_7 , який також наносив йому удари. Також пояснює поліцейським, що він не перебуває у стані сп'яніння, а має задуху, оскільки хворіє астмою. Підтверджує та пояснює причину нанесення ударів ОСОБА_7 виниклим конфліктом і тим, що він мовою оригіналу: «мужик», тому бив ОСОБА_7 . Також відеозаписом зафіксовано прибуття на місце події карети швидкої медичної допомоги, лікарі якої спільно з поліцейськими входять у будівлю, куди їх супроводжує ОСОБА_7 , де на ліжку перебуває потерпіла ОСОБА_8 , яка пояснює, що вона впала та вдарилась головою та демонструє кров на руці.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2040 від 29.11.2021 року, у ОСОБА_8 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно- мозкова травма, в єдиний морфологічний комплекс якої входить: перелом склепіння черепа - лінійний перелом потиличної кістки по серединній лінії, з поширенням на великий потиличний отвір, власне забій головною мозку середнього ступеню, субарахноїдальний крововилив над правою лобною долею, забійна рана потиличної ділянки, які утворилися від ударної дії тупого твердого предмету (предметів) з переважаючою контактуючою поверхнею та спричинені 25.10.2021 року.
Всі вищевказані ушкодження, складають єдиний морфологічний комплекс і оцінюються разом, згідно з п. 2.1.3 «б» «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Локалізація ушкоджень нехарактерна для самоспричинення.
Враховуючи характер та локалізацію ушкоджень у ОСОБА_8 їх утворення в умовах падіння з положення стоячи на площину, є можливим за рахунок надання тілу прискорення, і за механізмом утворення не суперечать обставинам, вказаним у наданих поясненнях ОСОБА_9 від 27.10.2021 р., протоколі допиту свідка ОСОБА_29 від 01.11.2021 р. та протоколі додаткового допиту потерпілої ОСОБА_8 .
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2374 від 22.12.2021 року, у ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження: забійні рани нижньої губи (2), травматична екстракція 2-го зуба зліва на нижній щелепі, вивих 1-го зуба справа на верхній щелепі, синець нижньої повіки лівого ока та лівої виличної області, які спричинені 25.10.2021 р. і утворилися від ударної дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. Такими тупими предметами могли бути руки. Вказані ушкодження не були небезпечними для життя. Забійні рани нижньої губи, травматична екстракція 2-го зуба зліва на нижній щелепі, вивих 1-го зуба справа на верхній щелепі складають єдиний морфологічний комплекс тілесних ушкоджень і за критерієм розладу здоров'я строком понад 6-ти, але не більше як 21 день згідно п.п. 2.3.3 та 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17,01.1995 р., відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; синець нижньої повіки лівого ока та лівої виличної області має незначні скоро- минущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм згідно п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Зазначені тілесні ушкодження нехарактерні для утворення в умовах власноручного спричинення.
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Оцінюючи досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що всі досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду дійти однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження, тому суд вважає його вину доведеною та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я та за ст. 128 КК України - необережне тяжке тілесне ушкодження.
Водночас, з досліджених вищезазначених доказів, судом встановлено, що не знайшла свого підтвердження обтяжуюча покарання обставина відповідно до ст. 67 КК України - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, зазначена в обвинувальному акті, оскільки зазначену обставину заперечує обвинувачений ОСОБА_9 , а також відповідно до формулювання обвинувачення в обвинувальному акту, яке пред'явлене ОСОБА_9 , встановлено, що ОСОБА_18 не інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, факт перебування ОСОБА_9 у стані алкогольного сп'яніння, не підтверджений документально. За викладених підстав, суд вважає не доведеною і не підтвердженою документально наявність у обвинуваченого ОСОБА_9 обтяжуючої покарання обставини відповідно до ст.67 КК України - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, оскільки стороною обвинувачення до матеріалів кримінального провадження не долучені і не надані суду для дослідження будь-які медичні документи щодо проведення медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_9 та встановлення у результаті дослідження факту його перебування у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення кримінальних правопорушень.
Щодо позиції сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_9 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України, оскільки, на думку сторони захисту, ОСОБА_9 захищав себе від неправомірного посягання напавших на нього потерпілих та оборонявся без перевищення меж необхідної оборони, тому не підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Частиною 2 цієї статті передбачено, що кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади для захисту.
Усталена позиція, узагальнена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», полягає у тому, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. У тій же постанові зазначено, що перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
Виходячи з фактичних обставин справи, причиною дій ОСОБА_9 відносно потерпілого ОСОБА_7 був конфлікт, який виник між ним та потерпілим ОСОБА_7 , наявність якого підтверджено показаннями учасників судового провадження, в тому числі обвинуваченого ОСОБА_9 .
Проте, судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_8 не була учасником зазначеного конфлікту, який переріс у бійку та її дії відносно обвинуваченого ОСОБА_18 були вчинені в момент бійки між обвинуваченим ОСОБА_9 і потерпілим ОСОБА_7 , який лежав на землі, а обвинувачений ОСОБА_18 перебував у положенні зверху лежачого потерпілого ОСОБА_7 і наносив йому удари. Тому, потерпіла ОСОБА_8 в даній ситуації діяла з метою захисту припинення нанесення ударів обвинуваченим потерпілому ОСОБА_7 , намагаючись відтягнути ОСОБА_18 від потерпілого ОСОБА_7 . При цьому ОСОБА_9 не припинив свої дії відносно потерпілого ОСОБА_7 , а не обертаючись назад у бік потерпілої, відштовхнув потерпілу ОСОБА_8 , а саме ліктем правої руки наніс один удар в область грудної клітини ОСОБА_8 , внаслідок чого остання впала на бетонне покриття, вдарившись головою, а ОСОБА_9 продовжив наносити удари потерпілому ОСОБА_7 .
Суд враховує, що потерпіла ОСОБА_8 , не будучи учасником конфлікту, вчинила дії відносно ОСОБА_9 , направлені на припинення протиправних дій ОСОБА_9 відносно ОСОБА_7 , намагаючись відтягнути ОСОБА_9 від ОСОБА_7 , тобто з початку конфлікту між потерпілим і обвинуваченим до отримання нею тяжких тілесних ушкоджень в результаті необережних дій ОСОБА_9 , що свідчить про те, що її поведінка, характер її дій не давали ОСОБА_9 підстав сприймати її дії як реальну загрозу заподіяння шкоди з її боку, тобто у обвинуваченого були відсутні підстави для здійснення захисту.
В свою чергу, дії ОСОБА_9 не були такими, які вчинені з метою захисту його охоронюваних законом прав та інтересів особи через напад на нього двох потерпілих, як стверджує сторона захисту у клопотанні про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_9 і у судових дебатах, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що таке твердження сторони захисту не знайшло свого підтвердження та спростовано дослідженими судом доказами, якими встановлено та підтверджено отримання потерпілим ОСОБА_7 від умисних дій ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також отримання потерпілою ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень від необережних дій ОСОБА_9 .
Суд враховує, що відповідно до показань ОСОБА_9 в судовому засіданні, він не отримав від дій потерпілих будь-які тілесні ушкодження та отримання ним тілесних ушкоджень не підтверджено документально, оскільки стороною обвинувачення і стороною захисту до матеріалів кримінального провадження не долучені будь-які документи на підтвердження наявності чи відсутності у обвинуваченого ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
Вищезазначені встановлені судом обставини спростовують твердження сторони захисту про те, що потерпіла ОСОБА_8 наносила удари обвинуваченому ОСОБА_9 невстановленим предметом в область голови.
Крім того, суд враховує, що по приїзду поліцейських на місце події за викликом потерпілих, вони почали з'ясування обставин події з ОСОБА_9 , який відповідно до його показів, чекав їх приїзду, з чого вбачається, що ОСОБА_9 мав можливість першим серед інших осіб викласти поліцейським свою версію розвитку подій, в тому числі, повідомити обставини здійснення ним, як він вважає, захисту від потерпілих, які нібито на нього напали. Проте, з відеозапису, дослідженого судом встановлено, що в своїх поясненнях поліцейським ОСОБА_9 підтверджує обставини спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілим, не зазначаючи про те, що він захищався від дій потерпілих. Навпаки, у поясненнях поліцейським ОСОБА_9 зазначив, що від завданого ним удару потерпілий ОСОБА_30 впав на землю, а потерпілу ОСОБА_8 , яка у цей момент нібито вдарила його, він відштовхнув і вона теж впала, що підтверджує відсутність наміру та можливості з боку потерпілих завдати шкоди обвинуваченому під час конфлікту. Водночас, намагання з боку потерпілої ОСОБА_8 зупинити дії ОСОБА_9 відносно потерпілого ОСОБА_7 не призвели до відчутних наслідків та не змусили обвинуваченого припинити свої дії відносно потерпілого ОСОБА_7 , оскільки обвинувачений продовжив наносити удари потерпілому ОСОБА_7 .
Крім того, суд критично оцінює та не бере до уваги показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_27 , оскільки вона не була очевидцем події та її показання про те, що про обставини події їй відомо від її доньки ОСОБА_17 спростовані показаннями свідка ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні зазначила, що про обставини події вона не розповідала родичам, які поїхали з місця події раніше.
Також суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_17 , яка на період вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень та ще протягом місяця після події перебувала з ним у близьких особистих стосунках, тобто є зацікавленою особою.
Суд вважає, що потерпілі надали суду послідовні, правдиві показання щодо обставин вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень відносно них, які повністю узгоджуються з дослідженими судом письмовими доказами та в повному обсязі у сукупності з іншими доказами, спростовують версію сторони захисту про те, що ОСОБА_18 діяв з метою захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто захищався від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, а смае потерпілим ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
В діях обвинуваченого судом встановлений причинний зв'язок між його умисними діями і наслідками, які настали від його умисних дій, тобто спричинення потерпілому ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та між його необережними діями і наслідками, які настали від його дій, тобто спричинення потерпілій ОСОБА_8 необережного тяжкого тілесного ушкодження, враховуючи встановлені судом вищезазначені обставини, є результатом та наслідком протиправного діяння саме обвинуваченого ОСОБА_9 , а не третіх осіб або будь-яких зовнішніх факторів.
Судом не встановлено правових підстав для визнання поведінки обвинуваченого ОСОБА_9 такою, що свідчить про його щире каяття у вчиненні кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, мети не тільки кари, а й виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.
Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Відповідно ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
Визначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, що він раніше не судимий, офіційно працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, за станом здоров'я знаходиться на ОСОБА_31 обліку у сімейного лікаря у зв'язку із хворобою - бронхіальною астмою, у зв'язку з чим потребує постійного прийому медичних препаратів, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин і вважає, що необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, покарання йому необхідно призначити у вигляді виправних робіт за його місцем роботи з відрахуванням з його заробітку в дохід держави відсотків, визначених судом.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Судом розглянутий цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та процесуальних витрат на залучення експерта.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до вимог ч.4 ст.128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вирішуючи позов, заявлений потерпілою ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди суд вважає його документально не доведеним в частині понесених потерпілою витрат на лікування і придбання медичних препаратів з наступних підстав.
До цивільного позову у якості доказів витрат потерпілої на лікування долучені ксерокопія виписного епікризу №8517, який не містить переліку медичних препаратів та лікарських засобів, призначених потерпілій ОСОБА_8 для її лікування. Також до позову долучені ксерокопії товарних чеків за період з 27.10.2021 року по 10.11.2021 року, на яких міститься ксерокопія печатки ФОП ОСОБА_32 та в яких у графі найменування зазначено «медикаменти на суму…», без зазначення найменування медичних препаратів та їх вартості. Суд зазначає, що з наданих суду вищезазначених ксерокопій товарних чеків, неможливо встановити перелік придбаних медикаментів, необхідність їх придбання за призначенням лікаря для лікування потерпілої і придбаних потерпілою, як і неможливо встановити місце їх придбання, враховуючи, що аптечні мережі, розташовані в тому числі на території лікувальних закладів, працюють із застосуванням РРО та на підтвердження придбаних медичних препаратів видається фіскальний чек із зазначенням назви аптеки, місця, часу, переліку медичних препаратів та їх вартості.
При викладених обставинах, суд дійшов висновку, що у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 26717 гривень 63 копійок слід відмовити.
Щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України п.9 від 31.03.1995 №42 «Про судову практику по справам про стягнення моральної шкоди», розмір стягнення моральної шкоди, суд встановлює залежно від характеру страждань, які вчинені позивачу, характеру немайнових збитків і з врахуванням інших обставин.
В обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди потерпілою долучений висновок експерта №ЕС-2521-4-2032.22 від 13.10.2022 року, відповідно до якого експертом визначений попередній орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинений ОСОБА_8 складає 300 000 гривень.
За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При вирішенні позову потерпілої в частині стягнення моральної шкоди, суд враховує, що потерпілою були отримані тяжкі тілесні ушкодження в результаті необережних дій обвинуваченого ОСОБА_33 , тобто обвинувачений не мав умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, яка за власною ініціативою вчинила активні дії, направлені на припинення нанесення обвинуваченим ударів її співмешканцю ОСОБА_7 , тобто фізично втрутилась у бійку між двома чоловіками, в результаті чого отримала удар від обвинуваченого, від якого отримала тілесні ушкодження в результаті власного падіння.
На думку суду, розмір вказаної у позовній заяві моральної шкоди у розмірі 300 000 гривень є значно завищеним та має бути не більшим для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15 грудня 2020 року.
При встановленні суми моральної шкоди, за вищевказаними позовними вимогами, суд враховує характер и ступінь, випробуваних потерпілою душевних і фізичних страждань, переживань, тяжкість вимушених змін в її житті через вчинення кримінальних правопорушень обвинувачним та вважає, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковомузадоволенюю, і вважає справедливою сатисфакціжю завданих потерпілій моральних спраждать суму відкодування моральнї шкоди у розмірі 25000 гривень, які слід стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_8 .
Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Положеннями ч.1 ст.124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п.3 ч.1 ст.118 КПК України належать витрати на залучення експерта.
Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК України розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Потерпілою ОСОБА_8 у цивільному позові до обвинуваченого ОСОБА_9 заявлена вимога про стягнення на її користь з ОСОБА_9 витрати на проведення експертизи у розмірі 17933 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог до цивільного позову долучений висновок експерта №ЕС-2521-4-2032.22 від 13.10.2022 року та акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого зазначений перелік виконаних робіт, а також вартість послуг, яка складає 17933 гривень.
Згідно зі ст. 106 ЦПК учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 7-1 Закону «Про судову експертизу»).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначена позиція викладена у у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023року у справі № 712/4126/22.
Судом встановлено, що потерпілою ОСОБА_8 в обґрунтування заявлених вимог до цивільного позову, а також в ході судового розгляду, не долучені копії договору та заяви, на підставі яких проводилось експертне дослідження. Крім того, потерпілою не долучений будь-який документ, підтверджуючий здійснення оплати потерпілою за проведену експертизу, тобто відсутнє документальне підтвердження понесених потерпілою процесуальних витрат у розмірі 17933 гривень, які вона просить стягнути з ОСОБА_9 у кримінальному провадженні у вигляді процесуальних витрат на її користь.
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 в частині відшкодування судових витрат не підлягає задоволенню, як не обґрунтоване, тому в цій части цивільного позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст.369-371, 373-374, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України та призначити йому покарання:
-за ч. 2 ст. 125 КК України - у вигляді виправних робіт за місцем роботи ОСОБА_9 на строк 6 місяців з відрахуванням з суми заробітку ОСОБА_9 10 відсотків в дохід держави.
-за ст. 128 КК України - у вигляді виправних робіт за місцем роботи ОСОБА_9 на строк 1 рік з відрахуванням з суми заробітку ОСОБА_9 15 відсотків в дохід держави.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи ОСОБА_9 на строк 1 рік з відрахуванням з суми заробітку ОСОБА_9 15 відсотків в дохід держави.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_9 не застосовувався.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та процесуальних витрат на залучення експерта - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 25 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9 в іншій частині - відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1