Справа № 495/13686/23
Номер провадження 2/495/424/2024
30 травня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Анісімової Н.Д.
при секретарі Червинській І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровський в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно
18.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в якому просить суд:
- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який померла ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на житлового будинку на частини квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Білгород-Дністровський Одеської області помер син позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 24.01.2017 року.
Той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 04.08.1973 року.
На день смерті спадкодавцеві на праві приватної власності належало частини квартири АДРЕСА_1 . Той факт, що померлому належало вищезазначене нерухоме майно підтверджується наступними доказами:
- витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15974608 від 18.09.2007 року;
- технічним паспортом на квартири квартири АДРЕСА_1 , що знаходиться у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 реєстровий запис № 645-1169.
Позивач фактично прийняв спадщину після померлого спадкодавця, оскільки він проживав з сином за адресою квартира АДРЕСА_1 по день його смерті, що підтверджується актом виданого паспортистом ЖЕО № 1 від 15.11.2023 року.
Позивач звернулася до державного нотаріуса першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Саданова О. про видачу свідоцтва на спадщину за законом, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Інші спадкоємці на спадщину відсутні.
З викладених обставин позивач звернувся до суду з метою захисту своїх спадкових прав.
Рух справи у суді.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2023 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області провадження по справі було закрито підготовче провадження у цивільній справі № 495/13686/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 , не з'явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 , не з'явилась, але надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.
За змістом ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Згідно частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню с наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Білгород-Дністровський Одеської області помер син позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 24.01.2017 року.
Той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 04.08.1973 року.
На день смерті спадкодавцеві на праві приватної власності належало частини квартири АДРЕСА_1 . Той факт, що померлому належало вищезазначене нерухоме майно підтверджується наступними доказами:
- витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15974608 від 18.09.2007 року;
- технічним паспортом на квартири квартири АДРЕСА_1 , що знаходиться у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 реєстровий запис № 645-1169;
- свідоцтвом про право власності від 22.01.1994 року виданого на підставі розпорядження № 1169 від 22.01.1994 рок виданого виконкомом Білгород-Дністровської міської ради.
Позивач фактично прийняв спадщину після померлого спадкодавця, оскільки він проживав з сином за адресою квартира АДРЕСА_1 по день його смерті, що підтверджується актом виданого паспортистом ЖЕО № 1 від 15.11.2023 року.
Позивач звернувся до державного нотаріуса першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області про видачу свідоцтва на спадщину за законом, однак йому було рекомендовано звернутися до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
Як вбачається з листа державного нотаріуса першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Саданова О. від 15.01.2024 року спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 не заводилась.
Згідно з п.4.15 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусам України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
У пункті 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст.1220, 1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
За змістом ст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.
У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Судом встановлено, що, позивач є спадкоємцем за законом майна померлого ОСОБА_3 також встановлено, що спадкодавцю належало частини квартири АДРЕСА_1 .
Крім того, стороною позивача доведено той факт, що померлий ОСОБА_3 та його він ОСОБА_1 проживали разом за однією адресою, а тому у суду не виникає сумніву щодо того, що позивачем було прийнято спадщину після померлого ОСОБА_3 .
На даний час право позивача на спадщину за законом ніким не оспорене і спадщина не визнана відумерлою, належним відповідачем по даній справі є ОСОБА_2 , яка є матір'ю померлого.
Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину у встановленому порядку, немає.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до іншої особи (спадкоємця).
Іншим спадкоємцем на спадщину за законом, є мати померлої ОСОБА_2 , яка відмовилась від прийняття спадщини на користь позивача та визнала позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , про що нею подана відповідна заява.
Відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Частина 4 ст. 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю.
В п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N°7 Про судову практику у справах про спадкування роз'яснено, що подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у частинах 3, 4 ст. 1269 ЦК України, слід вважати їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі ч.4 ст. 1268 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Висновки суду
Суд вважає, що Право, яке належало ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті. Дане право не відноситься до прав, які не входять до складу спадщини, це право в порядку спадкування перейшло до позивача, котрий є спадкоємцем за законом.
Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За викладеного, зважаючи на та, що відповідач не заперечував проти задоволення позову, яке приймається судом, суд вважає, що оскільки позовні вимоги позивачки не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що іншим (крім судового) шляхом захистити право позивача неможливо, тому вважає за можливе визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на житлового будинку на частини квартири АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 247, 265, 268, 293, 315, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який померла ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на житлового будинку на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Н.Д. Анісімова