Номер провадження: 22-ц/813/2482/24
Справа № 522/11912/22
Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.
Доповідач Погорєлова С. О.
20.06.2024 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.,
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.
розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Науменко А.В. 23 серпня 2023 року у м. Одеса, -
встановила:
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток у розмірі 21099,64 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 20911,46 грн. матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 1000,00 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1
16 серпня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертизи шляхом ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не було вирішено питання про судові витрати.
Представник ОСОБА_1 зазначав, що позивач понесла судові витрати у розмірі 7000,00 грн. за проведення експертизи, які він просить стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна», адже саме вказаним відповідачем було занижено вартість робіт, що стало підставою для проведення експертизи. Також представник обґрунтував варіант розподілу між відповідачами суми понесених витрат на правничу допомогу, пояснивши, що на час подання заяви відповідач ОСОБА_2 добровільно виконала рішення суду та виплатила суму завданої шкоди.
На підставі викладеного, представник заявника просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу правову допомогу у розмірі 15000,00 грн., стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи у розмірі 7000,00 грн. та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на правничу правову допомогу у розмірі 4200,00 грн.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу було задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу правову допомогу у розмірі 15000,00 грн. Стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи у розмірі 7000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу правову допомогу у розмірі 4200,00 грн.
В апеляційній скарзі представник ПрАТ «СК «Євроінс Україна», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 19200 грн. витрат на правову допомогу складає 37% від загальної ціни позову, що є явно надмірним з огляду на малозначність справи, її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, ненадання позивачем чи його представником відповіді на відзив, будь-яких інших заяв чи клопотань, окрім заяви про зменшення позовних вимог та заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Сторони про розгляд справи на 20 червня 2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явились.
Сповіщення сторін у справі здійснено за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23 січня 2023 року № 28.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін у справі, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ПрАТ «СК «Євроінс Україна» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального права.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23).
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст. ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження № 61-8158св22)).
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі №824/20/23, у якій зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, пункт 269).
Конституційний Суд України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно із вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, до матеріалів справи представником ОСОБА_1 було додано Договір про надання правничої допомоги №18/08/22-1 від 18 серпня 2022 року, Додаткову угоду від 18 серпня 2022 року до Договору про надання правничої допомоги №18/08/22-1, Акт приймання-передачі виконаних робіт від 26 червня 2023 року та квитанцію про сплату витрат на експертне дослідження в сумі 7000 грн. від 30 березня 2023 року.
Згідно п. 22 Додаткової угоди від 18 серпня 2022 року до Договору про надання правничої допомоги №18/08/22-1, розмір гонорара адвоката становить 1200 грн. в годину.
При детальному вивченні Акту приймання-передачі виконаних робіт від 26 червня 2023 року колегією суддів було встановлено, що адвокатом Мутаф В.А., в рамках виконання доручення по представництву інтересів замовника ОСОБА_1 у даній справі, було вчинено наступний перелік робіт, вартість яких становить 19200 грн., та які заявник просив стягнути з відповідачів у даній справі:
- аналіз матеріалів справи та підготовка правової позиції - 1 год.;
- консультація замовника з метою роз'яснення перспектив справи - 1 год.;
- підготовка та подання позову- 3 год.;
- участь у судових засіданнях - 10 год.;
- підготовка та подання обґрунтування судових витрат - 1 год.
Однак, колегією суддів враховується, що дана цивільна справа була розглянута у спрощеному позовному провадженні без участі сторін (а.с. 43), а відтак, участь адвоката у судових засіданнях тривалістю 10 год. не може бути включена до складу витрат на правничу допомогу. Крім того, явно завищеним є і включення до витрат на правничу допомогу підготовку та подання обґрунтування судових витрат тривалістю 1 год.
Таким чином, з поданих представником ОСОБА_1 документів на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу доведеним є надання правничої допомоги тривалістю 5 годин.
Стосовно стягнення витрат на проведення експертизи, судом правильно встановлено, що позивачем було замовлено судову транспортно-товарознавчу експертизу, та у матеріалах справи наявний Висновок експерта № 14-23В від 02 березня 2023 року.
З квитанції № EKTE-X656-5H9P-H15E від 30 березня 2023 року вбачається, що позивачем дійсно здійснено оплату вказаного висновку експерта у розмірі 7000,00 грн.
За вказаних обставин, колегія суддів доходить до висновку про необхідність часткового задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині стягнення з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» витрат на правничу правову допомогу, та враховуючи такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність, вважає за необхідне стягнути з відповідачів доведену суму витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. (5 год.х1200 грн.=6000 грн.), розподіливши її наступним чином: 4500 грн. стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна», та 1500 грн. стягнути з ОСОБА_2 .
При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не у повному обсязі визначився з характером спірних правовідносин в частині вирішення позовних вимог про стягнення та розподіл витрат на правничу допомогу, у зв'язку із чим додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2023 року в цій часині підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» - задовольнити частково.
Додаткове Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2023 року - змінити у частині стягнення та розподілу витрат на правничу допомогу.
Викласти абзац другий та четвертий резолютивної частини додаткового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2023 року у наступній редакції:
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (ЄРДПОУ 22868348) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 03 липня 2024 року.
Судді Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова
А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе