Номер провадження: 22-ц/813/4512/24
Справа № 947/39639/21
Головуючий у першій інстанції Огренич І.В.
Доповідач Заїкін А. П.
30.05.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 947/3969/21
Номер провадження: 22-ц/813/4512/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
- за участі секретаря судового засідання - Хангельдян К.С.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач -Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК»,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» про визнання неправомірної відмови щодо проведення реструктуризації кредитних зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання провести реструктуризацію, за апеляційною скаргою адвоката Юшинської Ірини Євгенівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Огренич І.В. о 12 годині 14 хвилині 23 січня 2024 року, повний текст рішення складений 29 січня 2024 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним уточненим 16.05.2023 позовом, в якому остаточно просить: 1) визнати неправомірною відмову ПАТ «МТБ БАНК» щодо проведення реструктуризації кредитних зобов'язань за кредитним договором №00605/R2 від 26 червня 2008 року споживачу ОСОБА_1 ; 2) провести реструктуризацію зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором №00605/R2, укладеним 26 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «МТБ», нині - ПАТ «МТБ БАНК» (далі - Банк), відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті.
ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що 26.06.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір №00605/R2, згідно якого Банк зобов'язується надати Позичальникові кредитні кошти, шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний/картковий рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у Банку з 26 червня 2008 року, терміном погашення - по 23 червня 2028 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у сумі - 114 248,78 долара США, на наступні цілі: - придбання нерухомості у сумі - 100 000 доларів США; - сплата страхових платежів у сумі - 14 248,78 долара США.
У зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземних валюті», ОСОБА_1 заявила банку вимогу про реструктуризацію зобов'язання за кредитним договором. Однак, Банк безпідставно відмовив у реалізації законного права позивачки на реструктуризацію її кредитних зобов'язань. Тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом (Т. 1, а. с. 1 - 12, Т. 2, а. с. 62 - 64, 65 - 75).
Позиція відповідача в суді першої інстанції
ПАТ «МТБ Банк» у відзиві на позовну заяву просить в її задоволенні відмовити.
Представник банку вказує на те, що заборгованість за кредитним договором №00605/R2 від 26.06.2008 року залишається непогашеною, зобов'язання за кредитним договором невиконаними.
Відповідно до вимог законодавства, беззаперечною умовою для проведення обов'язкової реструктуризації кредитної заборгованості є в будь-якому випадку відсутність у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі).
Однак, окрім предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , зазначеної як місце постійного проживання позичальника, на праві власності ОСОБА_1 , станом на дату подання заяви про реструктуризацію 23.06.2021 року, належало і інше майно, а саме - 1/5 частка квартири АДРЕСА_2 , і воно не розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, а знаходиться у м. Одесі.
Наявність у власності ОСОБА_1 іншого нерухомого житлового майна суперечить положенням пп. 2 п. 7 Розділу ІХ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року №1734, вказане унеможливлює проведення Банком обов'язкової реструктуризації заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №00605/R2 від 26.06.2008 року. У зв'язку з чим, Банк був вимушений відмовити ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації кредитної заборгованості.
У заяві про реструктуризацію не було зазначено інформації про членів родини, що унеможливлювало перевірку інформації щодо місця проживання, наявності майна та доходів у членів її родини (Т. 1, а. с. 133 - 147).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2024 року залишено без задоволення вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 ..
Рішення суду мотивовано тим, що на час звернення ОСОБА_1 до Банку із заявами про проведення реструктуризації кредитної заборгованості за кредитним договором №00605/ R2 від 26.06.2008 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземних валюті» у позивачки станом на 01.01.2014 року була наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі - 2 408,62 долара США, з яких: - сума простроченого основного боргу - 896,44 долара США; - сума прострочених відсотків - 1512,18 долара США.
Крім того, наявність у власності ОСОБА_1 окрім іпотечного іншого нерухомого житлового майна станом на час звернення з відповідним заявами про реструктуризацію кредитної заборгованості також суперечить положенням п. 7 Розділу ІV «Перехідні та прикінцеві положення» Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземних валюті», і відповідно унеможливлює проведення Банком обов'язкової реструктуризації кредитної заборгованості ОСОБА_1 (Т. 3, а. с. 44 - 45).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Адвокат Юшинська І.Є., діюча від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвали нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, недоведеності обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що у власності ОСОБА_1 , про яку вона не знала, знаходились 1/5 частина квартири, загальною площею - 8, 44 кв. м., житловою площею - 5,26 кв. м., яка не відповідає нормі жилої площі на одну особу. ОСОБА_1 не знала і не могла знати на протязі всього часу про те, що на її ім?я видане свідоцтво про право власності, оскільки лише була зареєстрована до 2008 року у квартирі АДРЕСА_2 . Ніколи не бачила та не отримувала Свідоцтво про право власності на вказану частку у нерухомому майні, а також те, що належна їй квадратура не відповідає нормі жилої площі на одну особу (5,26 кв. м.), а має на праві власності лише предмет іпотеки, який повністю купувався за рахунок кредитних коштів, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , та у якій постійно проживає та зареєстрована.
У проміжній відповіді банку від 05 липня 2021 року відсутнє жодне посилання на наявність у позивачки простроченої заборгованості станом на 01 січня 2014 року, хоча позивальник ОСОБА_1 запитувала у банку дану інформацію, у зв?язку з чим можна зробити висновок, що простроченої заборгованості у ОСОБА_1 за Кредитним договором №00605/R2 на 01 січня 2014 року не було.
Зобов?язання, передбачені кредитним договором №00605/R2 від 26 червня 2008 року, укладеним між ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» (нині - ПАТ «МТБ БАНК») та ОСОБА_1 , підлягають обов'язковій реструктуризації, оскільки: - станом на 23.04.2021 (дата набрання чинності законом №1381-1X від 13.04.2021) перед кредитором наявне прострочене грошове зобов'язання; - відсутня станом на 01.01.2014 року прострочена заборгованість по кредитному договору; - виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки, згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», у вигляді майна, віднесеного до об?єктів житлового фонду ( АДРЕСА_1 ); - предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання майнового поручителя і у її власності відсутнє інше житлове нерухоме майно (Т. 3, а. с. 47 - 62).
Позиція відповідача в апеляційному суді
ПАТ «МТБ Банк» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позиція Банку у відзиві на апеляційну скаргу збігається з позицією, викладеною у відзиві на позовну заяву.
Крім того, представник Банку вказує на те, що станом на час звернення позивачки до Банку із заявами про реструктуризацію 23.06.2021 та 27.07.2021 у її власності перебували як предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 , так і інше житлове нерухоме майно - 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 . Вказане майно не розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.
В будь-якому разі, наявність у власності ОСОБА_1 окрім іпотечного іншого нерухомого житлового майна - 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 станом на дати звернення до Банку із заявами про реструктуризацію 27.07.2021 та 23.06.2021 унеможливлювало проведення Банком обов'язкової реструктуризації заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №00605/R2 від 26.06.2008.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.03.2024 року апеляційну скаргу адвоката Юшинської Ірини Євгенівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2024 року залишено без руху (Т. 3, а. с. 66 - 67).
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано заяву якою усунуто недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Юшинської Ірини Євгенівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2024 року (Т. 3, а. с. 74 - 74 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року закінчено підготовку справи до розгляду. Справу призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 3, а. с. 75).
21.05.2024 року від адвоката Бланковської Г.О., діючої від імені ПАТ «МТБ Банк», надійшов відзив на апеляційну скаргу.
28.05.2024 року від адвоката Бланковської Г.О., діючої від імені ПАТ «МТБ Банк», надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
30.05.2024 року від адвоката Юшинської І.Є., діючої від імені ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Юшинської І.Є., діючої від імені ОСОБА_1 , не підглядає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
26 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «МТБ» (нині - ПАТ «МТБ БАНК») укладено кредитний договір №№00605/ R2.
Відповідно до п.1.1 Кредитного договору, банк зобов'язується надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний/картковий рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у Банку з «26» червня 2008 року і терміном погашення по «23» червня 2028 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у сумі - 114 248,78 долара США, на наступні цілі: - придбання нерухомості у сумі - 100 000 доларів США; - сплата страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, в сумі - 14 248,78 долара США. Умовами договору передбачено сплату за користування Кредитом відсотків у розмірі - 12,2 % річних за фактичний період користування Кредитом на суму залишку заборгованості за Кредитом та зі сплатою: - комісії за обслуговування Кредиту 0, 00% від суми наданого кредиту без урахування страхових платежів, що сплачується щомісяця в Період сплати у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти Кредиту; - комісії за надання Кредиту 0,5% від суми наданого кредиту, що сплачується у момент надання Кредиту у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти Кредиту,комісійної винагороди за надання консультаційних послуг у розмірі 60 гривень, в тому числі ПДВ у розмірі 10 гривень.
06 травня 2009 року, 28 грудня 2009 року та 09 березня 2010 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткові угоди №1, №2 та №3 до Кредитного договору№№00605/R2 від 26.06.2008.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором №00605/ R2 від 26 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 26 червня 2008 року укладено Договір поруки №00418r2, за умовами п. п. 1.1, 1.2. 1.4. якого Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування Кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
26 червня 2008 року між сторонами також укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 в забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №00605/ R2 від 26.06.2008 передала в іпотеку належне їй нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
20.03.2020 у зв'язку із порушенням строків погашення кредиту, сплати відсотків за кредитом, ПАТ «МТБ БАНК» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 09.04.2020 (справа №947/6748/20) позов задоволено. Стягнуто ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ БАНК» прострочену заборгованість за кредитним договором № 00605/R2 від 26 червня 2008 року в розмірі - 14 158 доларів 64 центів США, та - 20 6220,86 грн..
На даний час справа знаходиться в провадженні Одеського апеляційного суду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ..
23.06.2021 ОСОБА_1 звернулась до Банку із завою про проведення реструктуризації кредитної заборгованості за кредитним договором №00605/ R2 від 26.06.2008 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземних валюті».
Листом ПАТ «МТБ БАНК» від 05.07.2021 ОСОБА_1 було відмовлено у реструктуризації кредитної заборгованості.
27.07.2021 ОСОБА_1 вдруге звернулась до Банку із завою про проведення реструктуризації кредитної заборгованості за кредитним договором №00605/ R2 від 26.06.2008.
Листом ПАТ «МТБ БАНК» від 20.08.2021 ОСОБА_1 знов було відмовлено у реструктуризації кредитної заборгованості, оскільки на час звернення з відповідним заявами у власності ОСОБА_1 перебували як предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 , так і інше житлове нерухоме майно - 1/5 частина квартири АДРЕСА_2 . Крім того у позивачці станом на 01.01.2014 року була наявна прострочена заборгованість.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів викладених у відзиві на апеляційну скаргу
Відповідно до статті 2 Закону України «Про споживче кредитування», передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року (далі - Закон № 1381-IX).
Цим законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7 згідно із Законом від 13 квітня 2021 року № 1381-IX.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
У справі, яка переглядається, судами установлено та сторонами не заперечується факт дотримання позивачем визначених цим підпунктом вимог.
Закон України «Про споживче кредитування» визначає вичерпний перелік обставин при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріям (незалежно від дати укладення договору) та підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків, на подачу заяви, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).
Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об'єкт нерухомого майна, віднесений до об'єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб'єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов'язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов'язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів.
Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
Матеріалами справи встановлено, що 23.06.2021 ОСОБА_1 звернулась до Банку із завою про проведення реструктуризації кредитної заборгованості за кредитним договором №00605/ R2 від 26.06.2008 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземних валюті».
Листом ПАТ «МТБ БАНК» від 05.07.2021 ОСОБА_1 було відмовлено у реструктуризації кредитної заборгованості.
27.07.2021 ОСОБА_1 вдруге звернулась до Банку із завою про проведення реструктуризації кредитної заборгованості за кредитним договором №00605/ R2 від 26.06.2008.
Листом ПАТ «МТБ БАНК» від 20.08.2021 ОСОБА_1 знов було відмовлено у реструктуризації кредитної заборгованості, оскільки на час звернення з відповідним заявами у власності ОСОБА_1 перебували як предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 , так і інше житлове нерухоме майно - 1/5 частина квартири АДРЕСА_2 . Крім того у позивачці станом на 01.01.2014 року була наявна прострочена заборгованість.
З матеріалів справи вбачається, що на час звернення ОСОБА_1 до Банку із заявами про проведення реструктуризації кредитної заборгованості за кредитним договором №00605/ R2 від 26.06.2008 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземних валюті» у позивачки станом на 01.01.2014 року була наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі - 2 408,62 долара США, з яких: - сума простроченого основного боргу - 896,44 долара США; - сума прострочених відсотків - 1 512,18 долара США.
Закон України «Про споживче кредитування» визначає вичерпний перелік обставин при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріям (незалежно від дати укладення договору), та підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків, на подачу заяви, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).
Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об'єкт нерухомого майна, віднесений до об'єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб'єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов'язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов'язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів (абзац 10 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Уураїни «Про споживче кредитування»). Не здійснюється відповідно до цього пункту реструктуризація зобов'язань за договорами, усі зобов'язання за якими до дня набрання чинності цим пунктом реструктуризовано, за умови вираження усіх грошових зобов'язань виключно у грошовій одиниці України (гривні) без визначення грошового еквівалента будь-якого із зобов'язань в іноземній валюті (абзац 11 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі №274/6004/21, від 26.04.2023 року у справі №209/800/22.
Як встановлено матеріалами справи, згідно доданої до заяви ОСОБА_1 від 23.06.2021 Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - фізичної особи ОСОБА_1 , Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , номер
інформаційної довідки 262761639, сформованої 23.06.2021, у власності ОСОБА_1 станом на 23.06.2021 знаходилось наступне нерухоме майно:
1) трикімнатна квартира загальною площею 70,9 кв м, житловою площею 39,2 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - реєстраційний номер майна 8562575, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором реєстровий №1648 від 26.06.2008, посвідчений ОСОБА_3 , в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 26.06.2008 № 00605/R2, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 ; розмір основного зобов'язання 114 248,78 доларів США, строк виконання 23.06.2029, умови виконання змінено додатковою угодою №3 від 09.03.2011 до Кредитного договору від 26.06.2008 № 00605/R2;
2) на праві спільної часткової власності - 1/5 частка квартири, розташованої за адресою - АДРЕСА_4 , свідоцтво про право власності, р. 19-22868. 29.01.2007, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 17.04.2007.
Отже, з вказаного слідує, що станом на дату звернення до Банку із заявами про реструктуризацію боргу, окрім предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , зазначеної як місце постійного проживання Позичальника, на праві власності станом на дату подання Заяви про реструктуризацію 23.06.2021 апелянту належало інше житлове нерухоме майно, а саме - 1/5 частка квартири АДРЕСА_2 , і воно не розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.
Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції, що наявність у власності ОСОБА_1 окрім іпотечного іншого нерухомого житлового майна станом на час звернення з відповідним заявами про реструктуризацію кредитної заборгованості суперечить положенням п. 7 Розділу ІV «Перехідні та прикінцеві положення» Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземних валюті», і відповідно унеможливлювало проведення Банком обов'язкової реструктуризації кредитної заборгованості ОСОБА_1 ..
З огляду на вказане, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає. Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до власного тлумачення положень діючого законодавства та правовідносин між сторонами та переоцінки доказів, що не може бути підставою для скасування, зміни рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Юшинської Ірини Євгенівни, діючої від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Юшинської Ірини Євгенівни, діючої від імені ОСОБА_1 , відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України,
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Юшинської Ірини Євгенівни, діючої від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 03 липня 2024 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе