Номер провадження: 33/813/1046/24
Номер справи місцевого суду: 522/3094/24
Головуючий у першій інстанції Дерус А.В.
Доповідач Лозко Ю. П.
27.06.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу захисниці Попової Ірини Сергіївни
на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2024 року
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 лютого 2024 року о 20.03 год. за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, № 19, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Movano», н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей. Від запропонованого огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі відмовився.
В апеляційній скарзі захисниця Попова І.С., в інтересах ОСОБА_1 просила постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції не врахував, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 вказаним вище транспортним засобом. Протокол про адміністративне правопорушення не містить інформації про технічний засіб за допомогою якого здійснено відеозапис, а тому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, не може бути окремим доказом на підтвердження доведеності вини ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи апеляційну скаргу захисниця також посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17, від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а. При цьому зазначає, що формальний факт посилання у змісті протоколу на нумерацію відеозаписів, нівелює доказове значення зазначеного протоколу, як джерела доказу.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Захисниця Попова І.С., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , надіслала на адресу апеляційного суду заяву у якій повідомила, що клієнтом порушено положення підпункту 2.1.3 п.2.1 розділу 2 Договору про надання правової допомоги від 19 березня 2024 року, а саме не виконано обов'язок з оплати послуг адвоката, що є наслідком розірвання договору в односторонньому порядку.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що захисницею не заперечується та обставина, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці події за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру), так і у спеціалізованому закладі охорони здоров'я, наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, які слугували підставами для направлення його на огляд з метою проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, захисниця також під сумнів не ставить. Не оспорюється адвокатом і те, що обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації, а тому з огляду на приписи ч. 7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не переглядаються.
Як на підставу для скасування постанови суду першої інстанції, захисниця посилається на те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також те, що він був зупинений безпосередньо правоохоронцями під час керування транспортним засобом, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відомості про технічний засіб, яким поліцейськими здійснено відеозапис.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі" (Рішення Європейського суду з правлю дини по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266 КУпАП).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі Порядок).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я) (п. 7 розділу I Інструкції).
Наведені вище приписи законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення правоохоронцями були дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, інші документи.
Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладення на нього стягнення, суд першої інстанції виходив із того, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №734598 від 11 лютого 2024 року та іншими матеріалами справи.
З такими висновками суду, апеляційний суд погоджується, з огляду на таке.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №734598 від 11 лютого 2024 року, правоохоронцями зафіксовано, що: «11 лютого 2024 року
о 20:03 год. в м. Одеса по вул. Посмітного, 19, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП».
Вказаний протокол від 11 лютого 2024 року також містить відомості про свідків, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх підписи.
Від підписання вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, внесення до нього пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що поліцейським зроблено відповідні відмітки.
У графі «до протоколу додаються» зазначено: «два пояснення, направлення, відео з портативного відеораєстратора 475101, 473744, 474501,474911».
З відеозапису, долученого поліцейськими до матеріалів справи, убачається, що правоохоронці були викликані на місце події у зв'язку з тим, що відбулась ДТП, унаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження, один з яких залишив місце події. Неподалік місця ДТП, поліцейськими було виявлено автомобіль, який ймовірно був причетний до ДТП та знаходився поруч з магазином. Коли поліцейський підійшов до цього автомобілю у його салоні знаходився ОСОБА_1 , двигун транспортного засобу був увімкнений, а останній знаходився на місці водія, звідки згодом вийшов із салону транспортного засобу. Відповідаючи на запитання поліцейського ОСОБА_1 підтвердив, що їздив у дворах будинків, оскільки неподалік там проживає. Під час розмови з правоохоронцями, ОСОБА_1 надав пояснення про те, що виїжджав тверезим, зараз біля магазину випив з дівчатами. На неодноразові вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я, ОСОБА_1 відмовився, мотивуючи тим, що вже випив алкоголь. Окрім протоколів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, ст. 124 КУпАП, на місці події відносно ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення у зв'язку з керуванням транспортним засобом без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Також з відеозапису убачається, що правоохоронець повідомив ОСОБА_1 про те, що є пояснення свідків, які вказують, що він рухався на автомобілі.
Надаючи письмові пояснення поліцейським 11 лютого 2024 року, свідок
ОСОБА_3 повідомив поліцейським про те, що 11 лютого 2024 року о 20:25 год. йому зателефонував знайомий та повідомив, що його транспортний засіб пошкоджений іншим автомобілем, який стояв поруч з реєстраційним номером НОМЕР_1 . Коли він підходив вказаний автомобіль не зупинився, приблизно через 100 метрів його зупинила поліція.
З письмових пояснень, наданих 11 лютого 2024 поліцейським свідком ОСОБА_2 убачається, що останній повідомив правоохоронцям такі обставини, 11 лютого 2024 року приблизно о 20:03 год. за адресою: пров. Аркадійський, 4а, він побачив, як чоловік у військовій формі з ознаками алкогольного сп'яніння сів за кермо автомобіля з номером НОМЕР_1 та здійснюючи маневр розвороту наїхав на інший транспортний засіб «Mercedes» НОМЕР_2 . Після цього свідок викликав поліцію, які приїхали одразу на місце та почали спілкуватися із водієм, якого він бачив, коли той сідав за кермо вказаного вище транспортного засобу.
В апеляційній скарзі захисниця пояснення вказаних свідків також не оспорює, питання щодо визнання їх неналежними доказами у справі, не порушує.
Як було зазначено вище відносно ОСОБА_1 було складено також протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року у справі №522/2636/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, судом встановлено, що 11 лютого 2024 року о 20.03 год у м.Одеса по пров.Аркадійський,4а, водій автомобіля «OpelMovano» д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не впевнився у безпеці, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_3 , чим порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП. Внаслідок цієї ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, з матеріальними збитками.
Отже факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом також підтверджується вказаним судовим рішенням.
З огляду на викладене та виходячи із встановлених судом обставин у справі, апеляційний суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 11 лютого 2024 року вказаним вище транспортним засобом, у місці і час та за обставин, зафіксованих правоохоронцями у протоколі, що підтверджується іншими долученими до справи матеріалами у якості доказів.
Установивши та зафіксувавши факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також те, що водій на вимогу правоохоронців, усупереч приписам п. 2.5 ПДР відмовився проходити огляд, як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу алкотестера "Драгер", так і у закладі охорони здоров'я, поліцейськими підставно складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання апелянта в якості доводів апеляційної скарги на те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей щодо моделі, серії і номеру засобу відеофіксації, апеляційний суд відхиляє, оскільки вимоги щодо змісту протоколу, регламентовані ст. 256 КУпАП, яка не містить вказівки про обов'язок правоохоронців щодо зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення такої інформації.
Посилання адвоката на правовий висновок Верховного Суду, сформований за результатами розгляду справи N295/3099/17, N524/9716/16-а за правилами КАСУ, апеляційний суд вважає недоречним, оскільки під час апеляційного перегляду справи суд у якості основного джерела регулювання суспільних правовідносин застосовує положення КУпАП, з огляду на приписи ст. 2 КУпАП.
Вказуючи на необхідність врахування правового висновку касаційного суду, захисниця не звернула належної уваги, що у зазначених нею постановах від 17 липня 2019 року у справі N 295/3099/17 та від 13 лютого 2020 року у справі N 524/9716/16-а предметом касаційного перегляду була саме постанова про адміністративне правопорушення, винесена працівниками поліції за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, у порядку регламентованому ст. 283 КУпАП.
Отже предметом перегляду суду касаційної інстанції було процесуальне рішення, винесене у формі постанови, а не протоколу про адміністративне правопорушення, що має місце у даному випадку, під час перегляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в апеляційному порядку, регламентованому нормами КУпАП.
Іншими доводами апеляційну скаргу захисниця не обґрунтовує.
Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з'ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, підстав для закриття справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу подану захисницею Поповою Іриною Сергіївною в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко