Справа № 579/899/24
2/579/271/24
24 червня 2024 року Кролевецький районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Кибець І.А.
за участі секретаря Сірої С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кролевець справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи свої вимоги тим, що 20.02.2023 року та 20.04.2023 року він надав відповідачці позику в сумі 16 125 грн. 63 коп. (7 000 грн. та 9 125 грн. 63 коп. відповідно.) Письмово договір позики не укладався, домовленість була усна. Відповідач зобов'язалася повернути грошові кошти до кінця грудня 2023 року. Після спливу терміну повернення боргу ОСОБА_2 кошти не повернула, незважаючи не неодноразові претензії щодо повернення боргу.
На підставі вищевикладеного просить суд стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики у розмірі 16 125 грн. 63 коп. та судові витрати у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що жодної позики у ОСОБА_1 не брала, зобов'язальних відносин між ними ніколи не існувало. У період з лютого по квітень 2023 року у них з позивачем були близькі відносини, перераховані їй на банківську картку грошові кошти у сумі 16 125 грн. 63 коп. використовувалися на спільні потреби. Позивач нічого не говорив їй про позику, про що навіть свідчить відсутність договору позики або розписки, надані платіжні інструкції не містять відомостей, що грошові кошти були передані саме в борг на умовах позики. Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.13-17).
Позивач в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити без його участі, про що зазначив у позовній заяві (а.с.1).
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов не визнає та заперечує проти його задоволення (а.с.24).
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання учасників справи суд вирішив можливим розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши наявні в справі докази, пояснення сторін, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
20 лютого 2023 року ОСОБА_1 перерахував грошові кошти ОСОБА_2 у сумі 9 125 грн. 63 коп., призначення платежу - переказ власних коштів, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.02.2023 року (а.с.5).
20 квітня 2023 року ОСОБА_1 перерахував грошові кошти ОСОБА_2 у сумі 7000 грн., призначення платежу - переказ власних коштів, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.04.2023 року (а.с.4).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно з ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».
Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Суду не надана ні розписка позичальника, ні аудіо-, відеозапис, ні інший документ, який посвідчує передання грошових коштів на підтвердження укладення договору позики. Суд вважає, що надані платіжні інструкції не підтверджують факт укладення договору позики в письмовій формі і передачі грошей позичальнику, оскільки у призначенні платежу не зазначено мету переказу, що могло б вказувати на наявність договірних відносин, а зазначено «переказ власних коштів».
Окрім того, у позовній заяві позивач зазначив, що неодноразово звертався до відповідачки з претензіями щодо повернення грошових коштів, однак доказів надіслання таких претензій (ні засобами поштового зв'язку, ні в електронному вигляді, ні записів телефонних розмов) не надав.
Щодо посилання позивача на неможливість укладення договору позики у письмовій формі, у зв'язку з безпосередньою участю особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України з 10.02.2023 року по 24.03.2023 року та з 27.03.2023 року по 24.04.2024 року (м.Часів Яр, с.Іванівське Бахмутського району Донецької області) (а.с.21, 22), то суд зазначає, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований, зокрема у електронних документах, листах, якими обмінялися сторони.
Таким чином, суд вважає, що факт укладення договору позики, не знайшов своє підтвердження в суді, тому у задоволенні позові слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, судові витрати по справі, а саме: судовий збір, сплачений при подачі позову до суду, у розмір 1211 грн. 20 коп. (а.с.6) залишити за позивачем.
Відповідно до ст.ст.206, 207, 1046, 1047 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 141, 211, 247, 258, 259, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Повне рішення суду складено 03 липня 2024 року.
Суддя І. А. Кибець