ЄУН: 336/1830/24
Провадження №: 2/336/1550/2024
04.07.24
іменем України
04 липня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 336/1830/24 (провадження 2/336/1550/24) за позовною заявою виконавчого комітету Оріхівської міської ради, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: служба у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради,
про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -
за участі:
представника позивача - Стеблянко Н.М.
встановив:
26 лютого 2024 року начальник Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення опікуна.
07 березня 2024 року позовну заяву виконавчого комітету Оріхівської міської ради, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення опікуна залишено без руху та надано п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
18 березня 2024 року до суду від начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області надійшла позовна заява (уточнена) з додатками, недоліки первісної позовної заяви усунуто.
Представником позивача подана оновлена позовна заява про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що у Службі у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області на первинному обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування перебуває на обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дитина, яка залишилась без батьківського піклування.
Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану про народження - палац «Малютка» Комітету у справах ЗАЦС Уряду Санкт-Петербурга 28.04.2011, дівчинка народилась в м. Санкт-Петербург, Росія.
ОСОБА_1 набула громадянства України.
Батьки дитини: ОСОБА_2 , мати і ОСОБА_4 , батько.
Батько дитини, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Мати дитини, ОСОБА_2 , з 2015 року з дитиною не проживає і вихованням її не займається.
Шлюб між батьками дівчинки був зареєстрований 10.03.2011 відділом РАЦС Калинівського району комітету по справам РАЦС Уряду Санкт-Петербурга, Росія, актовий запис №344. Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 06.11.2020 справа №323/2014/20 провадження №2/323/565/20 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.
Для встановлення факту, що дитина залишилась без батьківського піклування працівниками Служби у справах дітей 26.01.2021 було проведено обстеження умов проживання дитини за адресою АДРЕСА_1 та складено відповідний акт обстеження.
Було встановлено, що за вказаною адресою малолітня дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з бабусею. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 Батько, ОСОБА_4 , -помер, мати, ОСОБА_2 - місце перебування невідоме, з 2015 року не проживає з донькою, не утримує її фінансово і, навіть, не спілкується з нею.
З метою захисту законних прав та інтересів дитини, забезпечення її права на виховання та проживання в сім'ї наказом начальника Служби у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради від 27.01.2021 №07 «Про тимчасове влаштування малолітньої дитини, яка залишилась без батьківського піклування в сім'ю бабусі» малолітню ОСОБА_6 тимчасово влаштовано в сім'ю бабусі, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою АДРЕСА_1 , де фактично і до цього дівчинка проживала.
Фактично ОСОБА_2 з донькою не проживає, не спілкується, не займається и утриманням та вихованням, місце її перебування не відоме. Дівчинка взагалі не пам'ятає своєї матері. Такими діями мати самоухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків.
У зв'язку з наведеним позивач просить позбавити громадянку російської федерації, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви до досягнення повноліття, на користь особи або установи в якій дитина буде перебувати.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило, жодних доказів на спростування обставин викладених в позовній заяві відповідачем не надано, проте це не заважає розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року закрито підготовче провадження на призначено справу до судового розгляду по суті. Встановлено порядок дослідження доказів: заслухати вступне слово учасників справи, заслухати думку дитини, дослідити письмові докази у даній справі.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10.05.2022 року № 29/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Оріхівського районного суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності їх справ за Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив задовольнити.
Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 04 червня 2024 року та 28 червня 2024 року не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом розміщенням оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вислухавши в судовому засіданні думку дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пояснила, що матір не пам'ятає, ні зовнішність, ні голос, ні характер, не пам'ятає коли в останнє її бачила. Подарунки вона не присилала. Софія пояснила, що майже весь час проживала з бабусею. Коли почалась війна вона почала проживати з бабою та тіткою в м. Запоріжжі. Мати взагалі не цікавиться її життям не займається вихованням та утриманням, а тому вона вважає, що матір слід позбавити батьківських прав. Вона взагалі не бажає її знати.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, думку дитини, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до положень ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Санкт-Петербург, Росія, про що складено актовий запис про народження № 2755. В свідоцтві про народження батьками дитини вказані: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану про народження - палац «Малютка» Комітету у справах ЗАЦС Уряду Санкт-Петербурга 28.04.2011 р.
ОСОБА_1 набула громадянства України, на підставі ст. 7 Закону України «Про громадянство України» та є громадянином України з 11 квітня 2011 року, що підтверджується довідкою № 4700 про реєстрацію особи громадянином України, виданої УДМС України в Запорізькій області 12.11.2018 р.
Шлюб між батьками дитини був зареєстрований 10.03.2011 року відділом РАЦС Калинівського району комітету по справам РАЦС Уряду Санкт-Петербурга, Росія, актовий запис №344, що підтверджується свідоцтво про укладення шлюбу від 10.03.2011 р. серії НОМЕР_3 .
Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 06.11.2020 року (справа №323/2014/20 провадження №2/323/565/20) шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.
Батько дитини, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 43 роки, про що складено відповідний актовий запис № 23, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18.01.2021 року серія НОМЕР_4 , виданого Оріхівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Мати дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_5 виданий ТП №15 відділу УФМС Росії по Санкт-Петербургу і Ленінградській області у Виборзькому районі м. Санкт-Петербурга 05.10.2011 код підрозділу 780-015, з 2015 року з дитиною не проживає і вихованням її не займається.
Для встановлення факту, що дитина залишилась без батьківського піклування працівниками Служби у справах дітей 26.01.2021 було проведено обстеження умов проживання дитини за адресою АДРЕСА_1 та складено відповідний акт обстеження.
Працівниками служби у справах дітей встановлено, що за вказаною адресою малолітня дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає без реєстрації разом з бабою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 Батько ОСОБА_4 помер, мати ОСОБА_2 фактично не проживає з донькою з 2015 року, місце її перебування невідоме. З дитиною з 2015 року не спілкується та вихованням і утриманням не займається. Фактично дитина залишилась без батьківського піклування.
Відповідно до наказу начальника Служби у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради від 26.01.2021 №06 «Про взяття на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» прийнято рішення взяти малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради як дитину, яка залишилась без батьківського піклування.
З метою захисту законних прав та інтересів дитини, забезпечення її права на виховання та проживання в сім'ї наказом начальника Служби у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради від 27.01.2021 №07 «Про тимчасове влаштування малолітньої дитини, яка залишилась без батьківського піклування в сім'ю бабусі» малолітню ОСОБА_6 тимчасово влаштовано в сім'ю бабусі, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту обстеження матеріально побутових умов проживання ОСОБА_5 від 25 січня 2021 року комісією в складі депутата Оріхівської міської ради Мандрич С.М. , голови квартального комітету ОСОБА_7 та сусідів було виявлено, що ОСОБА_5 проживає в будинку, який належить їй, в будинку три житлові кімнати, газове опалення, вода, ванна кімната, сан вузол. ОСОБА_5 проживає з онукою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно з довідкою голови квартального комітету ОСОБА_7 від 19.02.2021 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали з донькою ОСОБА_8 з березня 2014 року по вересень 2015 року за адресою АДРЕСА_1 .
З метою з'ясування місця перебування ОСОБА_2 . Служба у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради звернулась до Відділення поліції №4 Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області. Відділення поліції під час проведення перевірки за зверненням повідомили, що встановити місце мешкання/перебування ОСОБА_2 не надалось можливим, що підтверджується листом за № 2113/73/01-21 р від 17.02.2021 року.
Згідно з характеристикою виданою Комунальним закладом освіти «Сонечко» Оріхівської міської ради від 26.01.2021р. дитина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідувала групу «Веселий вулик» ОКДНЗ «Сонечко» з вересня 2015 року по травень 2017 року. Дитиною займалась її бабуся, ОСОБА_5 , яка відвідувала батьківські збори, взаємодіяла з педагогами у питаннях виховання дитини, приймала активну участь у житті групи. Батьки не цікавились життям дитини, жодного разу не були в дитячому закладі.
ОСОБА_1 навчається в КЗ «Опорний заклад загальної середньої освіти «Сузір'я». В закладі навчається з першого класу. Згідно з характеристикою КЗ «ОЗЗСО «Сузір'я» від 28 січня 2021 року мати, ОСОБА_2 , не проживала разом з дитиною, не брала участі у вихованні доньки, фінансової допомоги не надавала. Вихованням дитини займались бабуся ОСОБА_5 та рідна тітка ОСОБА_9 . Вони створили належні матеріально-побутові умови для проживання дитини, приймали участь у навчанні ОСОБА_8 , відвідували батьківські збори, цікавились її досягненнями.
З наведених доказів слідує, що фактично ОСОБА_2 з донькою не проживає, не спілкується, не займається її утриманням та вихованням, місце її перебування не відоме.
ОСОБА_2 ухилилася від виконання батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не створює умов для її навчання та підготовки до самостійного життя, не цікавиться її здоров'ям, не виявляє інтересу до внутрішнього світу доньки, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не забезпечує харчування та медичний догляд, лікування дитини.
Мати свідомо нехтує своїми обов'язками, чим порушує норми cт.cт. 150, 152, 155 Сімейного кодексу України. Таке відношення може негативно позначитись на становленні та самоствердженні дівчинки, як особистості.
На засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчого комітету Оріхівської міської ради (рішення від 16.03.2021 р. № 6) було розглянуто питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З'ясувати особисту думку та ставлення ОСОБА_2 стосовно позбавлення її батьківських прав відносно її малолітньої доньки, ОСОБА_10 було не можливо, на засідання комісії вона не з'являлась, так як місце її проживання невідоме.
Виходячи з вищих інтересів дитини, з метою захисту її прав, орган опіки та піклування Оріхівської міської ради вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За результатами розгляду питання виконавчим комітетом Оріхівської міської ради Запорізької області прийнято рішення від 18.03.2021 № 174 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », яким затверджено Висновок органу опіки за піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується висновком та рішеннями.
Після повномасштабного вторгнення військових формувань російської федерації на територію України 24.02.2022 територія Оріхівської міської ради опинилась в зоні активних бойових дій.
З метою збереження життя за здоров'я ОСОБА_5 разом із онукою, ОСОБА_11 , перемістились до безпечніших регіонів України, наразі зареєстровані та проживають як внутрішньо переміщені особи за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 15 березня 2024 року складеного начальником служби у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради Стебленко Н.М., головним спеціалістом юрисконсультом ОСОБА_12 проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_2 . Родина винаймає квартиру з вересня 2023 року. Малолітня дитина, ОСОБА_13 проживає в орендованій двокімнатній квартирі разом з бабусею, ОСОБА_5 , та з тіткою, ОСОБА_9 як внутрішньо переміщені особи. Житло складається з двох жилих кімнат, кухні, ванної кімнати спільно з туалетом, коридор, балкон. Стосунки у родині дружні, тітка та баба опікуються дитиною, займаються її утриманням та вихованням. Умови проживання належні, рідні створили для дитини безпечний мікроклімат. Батько дитини помер, мати ОСОБА_2 покинула дитину у 2015 році, з донькою не проживає, не спілкується, не займається її утриманням та вихованням. Фактично вихованням дитини займаються баба та тітка.
Зазначені вище факти, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме ухилення від виконання матір'ю своїх батьківських обов'язків. Така поведінка матері суперечить інтересам дитини.
Відповідно до положень частини 1, 2 статті 171 СК України визначено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини», ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.91, визначає, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, надається, зокрема, можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується її, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Дитина має право вільно висловлювати свої думки (статті 12, 13).
Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. 1 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Європейський суд з прав людини також надає особливого значення при вирішенні справ з усіх питань, що стосуються дитини принципу пріоритету інтересів дитини (Рішення у справі «Піні і Бертані та Манера і Атрипальді проти Румунії» від 22 червня 2004 року).
Відповідно до думки малолітньої дитини, ОСОБА_1 , яка досягла такого рівня віку та розвитку, що може її висловити, встановлено, що вона не пам'ятає коли в останній раз бачила матір, і взагалі не пам'ятає навіть, як вона виглядає. Питання щодо мами для дитини дуже болючі, вона хоче щоб її позбавили батьківських прав так як вона не живе з нею, нічого про дівчинку не знає, тому їй буде легше жити.
З 2015 року ОСОБА_2 жодного разу не бачилась і не спілкувалась з дитиною, тим самим порушила право дитини на потребу у батьківській любові, піклуванні та матеріальну забезпеченість, що має негативний вплив на свідомість дитини.
Враховуючи пояснення представника позивача, дитини, досліджені в судовому засіданні письмові докази, судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не створює умов для її навчання та підготовки до самостійного життя, не цікавиться її здоров'ям, не виявляє інтересу до внутрішнього світу доньки, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не забезпечує харчування та медичний догляд, лікування дитини.
Фактично ОСОБА_2 з донькою не проживає, не спілкується, не займається її утриманням та вихованням, місце її перебування не відоме.
Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач нехтує виконанням своїх безпосередніх батьківських обов'язків. Таке відношення матері до дитини приводить до грубого порушення нею батьківських обов'язків.
Відповідно до статті 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
Відповідно до пунктів 4, 7 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; дія або подія стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
З метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , орган опіки та піклування визнав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є - першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року (п. 100) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 статті 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав, а саме мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавленні судом батьківських прав, зокрема, якщо вони ухиляються від своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків можливе лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках у разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавленні судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від своїх обов'язків по вихованню дитини.
Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Враховуючи пояснення представника позивача, досліджені в судовому засіданні письмові докази, висновок органу опіки та піклування, найкращі інтереси дитини, судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дитини.
Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; тощо.
Відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, а саме тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, що є підставою для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі N 203/3505/19 (провадження N 61-14351св21).
Висновок органу опіки та піклування містить відомості про виключні обставини, підтверджені відповідними доказами, що свідчать про свідоме нехтування матір'ю своїми обов'язками і є законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Наведені обставини свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтувала виконанням своїх безпосередніх батьківських обов'язків, що, на думку суду, є підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Відповідні роз'яснення надані в абз. 7 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
Статтею 51 Конституції України передбачено обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Крім того, в ст. 180 СК України зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною згідно з Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. N 789-XII), дитина враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, а тому, суд вважає за необхідне, з урахуванням принципу розумності та справедливості, стягнути з відповідача на користь державного закладу або фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) матері, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у розмірі 2422,40 грн.
Доказів понесення інших судових витрат, в матеріалах справи не має.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 15, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги виконавчого комітету Оріхівської міської ради, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: служба у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилася в м. Ленінград, громадянку Російської Федерації, (паспорт № НОМЕР_5 виданий ТП №15 відділу УФМС Росії по Санкт-Петербургу і Ленінградській області у Виборзькому районі м. Санкт-Петербурга 05.10.2011 код підрозділу 780-015) батьківських прав відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь особи чи установи на утриманні якої буде перебувати дитина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) матері, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви, тобто з 26 лютого 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: Виконавчий комітет Оріхівської міської ради, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04593250, місцезнаходження (юридична адреса): Запорізька область, м. Оріхів, вул. Шевченка, 11, фактичне місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 43а;
в інтересах: ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Санкт-Петербург, Росія, про що складено актовий запис про народження № 2755, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану про народження - палац «Малютка» Комітету у справах ЗАЦС Уряду Санкт-Петербурга 28.04.2011 р. Тимчасово влаштована в сім'ю ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , внутрішньо переміщена особа, фактично проживає: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилася в м. Ленінград, громадянка Російської Федерації (паспорт № НОМЕР_5 виданий ТП №15 відділу УФМС Росії по Санкт-Петербургу і Ленінградській області у Виборзькому районі м. Санкт-Петербурга 05.10.2011 код підрозділу 780-015), місце проживання (остання відома адреса): АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради, код ЄДРПОУ 43442753, юридична адреса: 70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Шевченка, буд. 11, релоковані за адресою: вул. Незалежної України, буд. 43а, м. Запоріжжя.
Повне судове рішення складено 04 липня 2024 року.
Суддя: