Справа № 490/497/23
нп 2/490/273/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
01 липня 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, третя особа - Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Дворецька Олена Миколаївна,-
Позивач звернулася до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання (догляду) від 05.09.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 25.01.2023 року відведено суддю Чулупа від розгляду даної цивільної справи.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №35 від 27.01.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 року призначено головуючого по справі - суддю Черенкову Н.П.
Ухвалою від 31.01.2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання, витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Дворецької Олени Миколаївни копії документів, на підставі яких нотаріусом посвідчено Договір довічного утримання (догляду) від 05.09.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №1475, за яким: Відчужувач - ОСОБА_1 , Набувач - ОСОБА_2 .
Ухвалою від 15.05.2023 року ухвалено про виклик та допит у якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
На адресу суду від ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Долгов А.Г., надійшла заява про заміну позивачки в порядку правонаступництва, в якій просила, у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачки, замінити по справі №490/497/23 померлу ОСОБА_1 на її правонаступника ОСОБА_5 , яка є її спадкоємицею за заповітом, складеного позивачкою 18.11.2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Димовим О.С. та зареєстрованим в реєстрі за №1349.
01.07.2024 року від представника відповідача - адвоката Куценко Ю.О. надійшла заява, в якій просив, у зв'язку зі смертю позивачки, провадження закрити. Проти заміни сторони позивача на його правонаступника адвокат заперечував посилаючись на те, що згідно сукупного аналізу норм глав 57 ЦК України, а також безпосередньо на ст.ст. 755, 757, 758 ЦК України, спірні правовідносини передбачають правонаступництво лише в разі смерті набувача майна (фізичної або юридичної особи), смерть відчужувача майна призводить до припинення спірних правовідносин та не допускає правонаступництво.
Відповідно до ст. 55 ЦК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Вказані норми закону підлягають застосуванню у разі, коли позивач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позивачка ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.06.2024 року серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 є спадкоємицею ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом від 18.11.2022 року, згідно якого остання заповіла ОСОБА_5 все належне їй майно.
Згідно витягу про реєстрацію спадкової справи від 12.06.2024 року приватним нотаріусом Лашиною О.П. заведено спадкову справу №9/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки позов про розірвання договору довічного утримання пред'явлено за життя ОСОБА_1 , факт смерті відчужувача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах, тому відповідно до ст. 55 ЦПК України суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі правонаступника відчужувача ОСОБА_5 , що відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-142цс13.
Враховуючи вказане, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - договір довічного утримання припинив свою дію, оскільки ОСОБА_1 звернулася з позовом за життя, а після її смерті всі права та обов'язки за договором перейшли до її спадкоємиці ОСОБА_5 , атому заява про закриття провадження не підлягає задоволенню.
Аналогічний висновок викладено в постанові ВС від 26.09.2019 року справ № 760/21123/17.
Таким чином існують всі обставини, щодо заміни первинного позивача ОСОБА_1 , померлу ІНФОРМАЦІЯ_1 , її правонаступником спадкоємцем ОСОБА_5 .
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про заміну первинного позивача правонаступником - спадкоємцем.
Водночас, представником ОСОБА_5 - адвокатом Долговим А.Г. надано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 із забороною користуватися та розпоряджатися майном розташованим в даній квартирі.
Заява мотивована тим, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. За життя 18.11.2022 року ОСОБА_1 оформила заповіт на ім'я ОСОБА_5 . Разом з тим, представник заявниці вказує, що 05.09.2012 року на вищевказану квартиру накладена заборона, але оскільки позивачка (відчужувач) померла, то у відповідача виникає право на звернення до нотаріуса про зняття заборони. За такого, оскільки заявниця є спадкоємицею ОСОБА_1 , просить заяву задовольнити та накласти арешт на спірну квартиру.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
У відповідності до частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову .
З матеріалів позовної заяви вбачається, що 05.09.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання (догляду).
Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю ОСОБА_1 , що відповідає приписам ч.2 ст.755 ЦК України.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, враховуючи те, що об'єкт нерухомості на даний час зареєстрований за відповідачем і він має можливість здійснити відчуження на користь третіх осіб, що в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду у разі відчуження вказаного об'єкту нерухомості, що потягне відсутність можливості поновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому вважає за необхідне забезпечити позов у спосіб, запропонований представником позивача.
Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів, викладених у заяві представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову; забезпечення позову здійснюється з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; враховується збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, такий захід як забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; також враховується імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, при цьому вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
На підставі вищезазначеного та керуючись п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», ст.ст. 53, 55, 81, 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
Клопотання про заміну первинного позивача правонаступником - задовольнити.
Замінити первісного позивача ОСОБА_1 , померлу ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її правонаступника (спадкоємця) - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З урахуванням надмірного навантаження відкласти судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, третя особа - Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Дворецька Олена Миколаївна на 09.10.2024 року на 11.00 год.
До вирішення спору по суті та набранням рішення у справі законної сили вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_2 на вчинення будь-яких дій, пов'язаних з правом власності (розпорядження, користування та володіння) на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Копію ухвали надіслати особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання.
Ухвала оскаржується в порядку, передбаченому ст.ст. 352-354 ЦПК України.
Суддя Н.П. Черенкова