Справа № 346/2391/24
Провадження № 22-ц/4808/949/24
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.
Суддя-доповідач Барков В. М.
27 червня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Баркова В. М.,
суддів: Фединяка В. Д.,
Максюти І. О.,
секретар: Гудяк Х. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 14 травня 2024 року, в складі судді Васильковського В. В., ухвалене в м. Коломия Івано-Франківської області, у справі скаргою ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця Верховинського відділу державної виконавчої служби у Верховинському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жиколяк Мар'яни Василівни,
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця.
Скаргу обґрунтовувало тим, що вироком Коломийського міськрайонного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 340/13/19 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України та призначено покарання один рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері управління органів виконавчої влади та місцевого самоврядування строком на два роки. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України його звільнено від призначеного покарання за ч. 2 ст. 382 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Одночасно судом першої інстанції також було прийнято рішення щодо задоволення цивільних позовів: стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 250 000 грн. моральної шкоди завданої злочином. На виконання вказаного вироку, Коломийським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 340/13/19 від 12 лютого 2024 року, який був пред'явлений стягувачем ОСОБА_1 до Верховинського ВДВС у Верховинському районі Івано-Франківської області.
Державним виконавцем Верховинського ВДВС у Верховинському районі Івано-Франківської області Жиколяк М. В. відкрито виконавче провадження № 74194005 в якому 22 лютого 2024 року ним винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області для стягнення з його пенсії 50% отримуваних коштів в користь боржника за виконавчим документом.
Вважає, що вказана постанова винесена протиправно і підлягає скасуванню виходячи з того, що відповідно до п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської федерації). Оскільки, стягнення з нього боргу не здійснюється на виконання рішень по жодному з вказаних винятків, проведення стягнення з його пенсії на час воєнного стану є незаконним. Тому просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця, скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену 22 лютого 2024 року, зобов'язати державного виконавця повернути ОСОБА_2 ,, безпідставно стягнуті кошти, в зв'язку з неправомірним зверненням стягнення на пенсію боржника.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 14 травня 2024 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця Верховинського відділу ДВС у Верховинському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жиколяк М. В. щодо стягнення у виконавчому провадженні № 74194005 відрахувань з пенсії ОСОБА_2 на час воєнного стану.
Скасовано постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену 22 лютого 2024 року старшим державним виконавцем Жиколяк М. В. у виконавчому провадженні № 74194005.
В задоволенні решти скарги відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою у якій просить ухвалу суду скасувати та визнати законними дії державного виконавця ОСОБА_4 щодо стягнення у виконавчому провадженні № 74194005 відрахувань з пенсії ОСОБА_2 на час воєнного стану.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України та на підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої злочином. Зазначає, що при вчиненні даного злочину їй була завдана шкода, а саме перелом лівого ліктьового суглобу, нанесення побоїв та перенесений інфаркт міокарда. Матеріали справи були надані суду першої інстанції, розглядалися та були враховані при винесенні рішення та видачі виконавчого листа.
Враховуючи наведене, вважає, що вчинені неправомірні дії ОСОБА_2 по відношенню до неї є не інакше, як каліцтво, що спричинене внаслідок вчинення вищенаведеного кримінального злочину. Тому, у зв'язку з наявністю винятку передбаченого пунктом 10-2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження» вважає, що у задоволені скарги ОСОБА_2 слід відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , яка просила апеляційну скаргу задовольнити,пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Тугая І. М., який просив залишити ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_2 є неправомірними, оскільки винятків, визначених пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» які б дозволяли проведення стягнення з пенсії ОСОБА_2 судом не встановлено.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, відповідно до частини 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно частини 1-2 статті 451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до частини 1-2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, на накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Частина перша та друга стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених законами, зазначеними у частині другій цієї статті, та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Згідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За змістом пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Судом встановлено, що вироком Коломийського міськрайонного суду від 24 листопада 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 2 статті 382 КК України та призначено покарання - один рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері управління органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, строком на два роки.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання за частиною 2 статті 382 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Одночасно судом першої інстанції також було прийнято рішення щодо задоволення цивільного позову: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 250 000 грн. моральної шкоди завданої злочином.
В подальшому Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 12 лютого 2024 року видано виконавчий лист № 340/13/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 250 000 грн. моральної шкоди завданої злочином.
15 лютого 2024 року від ОСОБА_1 до начальника Верховинського ВДВС у Верховинському районі Івано-Франківської області надійшла заява про відкриття виконавчого провадження (а.с. 25-26).
Постановою державного виконавця Верховинського ВДВС у Верховинському районі Івано-Франківської області Жиколяк М. В. від 22 лютого 2024 року звернено стягнення на пенсію боржника, яку направлено до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області для стягнення з його пенсії 50% отримуваних коштів на користь стягувача за виконавчим документом (а.с. 72).
За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення скарги ОСОБА_2 , оскільки, державний виконавець здійснюючи стягнення з пенсії скаржника у вищенаведеному виконавчому провадженні діяв не у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», отримання боржником інших доходів на які оскаржуваною постановою державним виконавцем могло бути звернено стягнення останнім не встановлено.
Що стосується доводів апелянтки про заподіяння їй ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді каліцтва, що є винятком передбаченим пунктом 10-2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження», то суд зазначає, що правового значення ці доводи для вирішення справи не мають, оскільки правовідносини між сторонами виникли щодо примусового виконання вироку суду за завдану, передбаченим ч. 2 ст. 382 КК України, злочином моральну шкоду, та ці правовідносини не пов'язані із відшкодуванням ОСОБА_1 шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок кримінального правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду в частині задоволених вимог постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.
Ухвала суду в частині відмови у задоволенні скарги апелянтом не оскаржується і судом апеляційної інстанції не переглядається.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 14 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 03 липня 2024 року.
Судді В. М. Барков
В. Д. Фединяк
І. О. Максюта