Провадження № 33/803/1647/24 Справа № 202/5216/24 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
01 липня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Шевер Ю.М. на постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 квітня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та звільнено від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”,
за участю:
особи, що притягується
до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
захисника Шевер Ю.М.,
Згідно постанови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 31 березня 2024 року о 07.10 год. на автошляху Т05-14 88км керував транспортним засобом Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився в установленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказує, що ОСОБА_1 перебуває у зоні ведення бойових дій, у зв'язку з чим не міг безпосередньо приймати участь у розгляді справи та пошук адвоката також був ускладнений, підписати договір вийшло лише 04 червня 2024 року.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що всупереч вимогам закону працівник поліції не представився. Зазначає, що поведінка ОСОБА_1 , зафіксована на відеозаписі, свідчить про те, що останній адекватно реагує на постановлені питання, надає відповіді, поводиться відповідно до оточуючого середовища, не хитається, проявів агресії не виявляє. Вважає, що наявний у матеріалах справи відеозапис є недопустимим доказом. Вказує, що письмові пояснення свідків є недопустимими, оскільки складені на заздалегідь підготовлених бланках. Зазначає, що фактично ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом. Вказує, що направлення на огляд ОСОБА_2 не надавалось, працівниками поліції не було запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я та він не відмовлявся від проходження такого огляду. Звертає увагу, що працівником поліції встановлена така ознака сп'яніння “різкий запах з порожнини рота”, тоді як відповідно до інструкції “запах алкоголю з порожнини рота”. Вказує, що ОСОБА_1 було безпідставно зупинено працівниками поліції.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 26 квітня 2024 року за відсутності учасників справи. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана захисником до суду першої інстанції 04 червня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що справу було розглянуто за відсутності учасників та ОСОБА_1 перебуває у зоні ведення бойових дій, у зв'язку з чим підписати договір з адвокатом для подання апеляційної скарги в нього вийшло лише 04 червня 2024 року, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події провадження у справі про адміністративне правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як встановлено апеляційним переглядом водію ОСОБА_1 інкримінується відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Як слідує з апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 свою вину не визнає та вказує, що не перебував у стані алкогольного сп'яніння, працівниками поліції було безпідставно його зупинено та не було запропоновано йому пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Статтею 35 Закону України “Про Національну поліцію” передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 вказаної статті поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до частини другої вказаної статті поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Проте матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені законом підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Огляд водія з метою виявлення чи перебуває останній у стані сп'яніння, з точки зору ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» не може бути підставою для зупинки транспортного засобу, так як не може бути візуально встановлено поліцейським під час руху транспортного засобу.
На переконання апеляційного суду вказані обставини необґрунтовано були залишені поза увагою судом першої інстанції, як такі, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, спростовують та можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаною статтею виключають.
Крім того, відповідно до ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
В силу вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
При цьому, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З огляду на вказані вимоги у разі встановлення ознак алкогольного сп'яніння працівники поліції повинні спочатку запропонувати особі пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціальних засобів та потім в разі відмови від проходження такого огляду на місці або незгоди з результатами такого огляду запропонувати пройти огляд у закладі охорони здоров'я.
Разом з тим, з урахуванням відсутності на відеозаписі зафіксованої процедури проведення працівниками поліції огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння матеріалами справи не спростовуються доводи останнього про те, що працівниками поліції не було запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я та він не відмовлявся від проходження такого огляду.
При цьому письмові пояснення свідків, у присутності яких начебто було проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, не можуть бути визнані допустимими доказами, оскільки вказані свідки у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень.
За вимогами ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп'яніння, проведений із порушенням чинного порядку, визнається недійсним.
Сукупність вказаних обставин свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП України особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
За таких обставин постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити захиснику особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокату Шевер Ю.М. строк на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Шевер Ю.М. - задовольнити.
Постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Винести нову постанову, якою на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот