Справа № 214/9368/23
2/214/666/24
Іменем України
03 липня 2024 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді - Сіденка С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Чаплиги О.О.,
за відсутності сторін,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Виконавчий комітет Саксаганської районної в місті ради, про позбавлення батьківських прав,
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_3 та просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання між сторонами шлюбу за їх спільною згодою, дитина залишилась проживати з позивачем. З цього часу у віці 6 років відповідач залишив дочку, деякий час телефонував дочці, потім взагалі припинив спілкування. У дитини було діагностовано захворювання та встановлено інвалідність групи А. Через ненадання відповідачем допомоги дитині, позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів, який рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30.06.2023 задоволено та стягнуто з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини доходу платника аліментів щомісячно. Заборгованість по аліментах за період з 15.03.2023 по 01.11.23 становить 39348,31 грн. Через байдужість відповідача до долі дитини, враховуючи, що дочці необхідне лікування та дозвіл на нього обох батьків, 30.12.2021 була змушена звернутись до виконкому сакса ганської районної в місті ради про надання згоди на проведення психіатричного огляду або надання психіатричної допомоги ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з відсутністю батька. Дочку позивач виховує самостійно. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків у відношенні своєї дочки, своєю поведінкою негативно впливає на розвиток дитини, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, з огляду на що просить позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачк ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, жодних заяв, клопотань до суду від нього не надійшло, про дату та час судового засідання сповіщений належним чином, що підтверджується наявними в справі доказами, шляхом надіслання рекомендованого повідомлення та розміщенням оголошення на сайті «Судова влада».
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В порядку ч. 2ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, частини другої статті 247, ст. 288 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів у заочному порядку без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 01 грудня 2023 року, ухвалою від 20 лютого 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, зобов'язано Виконавчий комітет Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради, як орган опіки та піклування, надати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору з приводу позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
На виконання ухвали від 20 лютого 2024 року Виконавчим комітетом Саксаганської районної у місті ради суду надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих № 10/02.2.01-18-2864 від 07.06.2024.
Ухвалою суду від 11 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження скрії НОМЕР_1 від 24.10.2014 (а. с. 12).
Рішенням Саксаганської районної у місті ради від 30.12.2021 № 663 надано згоду на проведення проведення психіатричного огляду або надання психіатричної допомоги малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з відсутністю батька.
Цим же рішення районної ради встановлено, що ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , батько дитини ОСОБА_2 з сім'єю не проживає, участі у вихованні дитини не бере, ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства, вихованкою комунального закладу «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр «Довіра» Криворізької міської ради з 02.03.2021, відповідно до психолого-педагогічної характеристики, наданої комунальним закладом у дитини емоційно-вольова сфера незріла, нестабільна, малолітня не може проявляти агресію та негативізм, відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 27.12.2012 малолітня ОСОБА_3 потребує психологічної допомоги (а. с. 15).
Відповідач по справі є платником аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30.06.2023 (а. с. 16).
Згідно з довідкою органу виконавчої служби заборгованість зі сплати аліментів за період з березня по жовтень 2023 року становить 39348,31 грн. За вказаний період платник аліментів не здійснював платежів по аліментах (а. с. 18).
Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , наданого суду Виконавчим комітетом Саксаганської районної у місті ради, за інформацією комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради, малолітня ОСОБА_3 має укладену декларацію на медичне обслуговування та перебуває під наглядом з 03.11.2018, має статус дитини з інвалідністю, з 2014 року, спостерігається у лікаря невролога, психіатра, кардіолога. Батько в амбулаторію з приводу лікування, обстеження дитини ніколи не звертався. Завжди дитину приводила тільки мати, яка виконує рекомендації лікаря.
За інформацією відділення поліції № 4 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області під час опитування сусідів ОСОБА_2 вдалося встановити, що за адресою реєстрації батько малолітньої ОСОБА_4 не мешкає близько трьох років. Під час спілкування з мешканцями будинку останні у письмовому вигляді охарактеризували ОСОБА_5 як людину конфліктну, яка досить часто зловживала алкогольними напоями, наразі встановити його місце знаходження не вдалося.
Криворізький міський центр соціальних служб не може надати пропозиції щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки під час здійснення неодноразових відвідувань адреси проживання батька малолітньої ОСОБА_4 поспілкуватися з ним не виявилося можливим.
Враховуючи викладене, Виконком Саксаганської районної у місті ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 43 - 44).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 8 статті 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Положення статті 150 СК України регламентують, що батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, тощо.
Статтями 18, 27 «Конвенції про права дитини» (ратифікованої постановою ВР України №789-XII від 27 лютого 1991 року) встановлено, що батьки несуть загальну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини 1 статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Положення частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначають, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Крім того, суд зазначає, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 753/2025/19) в постанові від 06 травня 2020 року, зазначив, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі N 211/559/16-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами статей 76-81 ЦПК України, засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тому при вирішенні спору щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дочки, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини, які полягають зокрема в забезпеченні її розвитку у стійкому середовищі.
Дослідивши фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, суд прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок у постанові від 29 липня 2021 року (справа № 686/16892/20), згідно якого позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Під час повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, судом встановлено, що батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 фактично самоусунулася від виховання та утримання дочки, не піклується про неї, не проявляє заінтересованості до її долі, не цікавиться її навчанням, станом здоров'я, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, матеріально не утримує, що негативно впливає на фізичний розвиток дочки як складову виховання. При прийнятті рішення суд враховує, що самоусунення від виконання батьківських обов'язків відповідачем здійснено в умовах воєнного стану, тобто в той період, коли неповнолітня дитина потребує посиленої уваги та захисту з боку батьків. На даний час дитина фактично взагалі позбавлена батьківського піклування з боку батька, що негативно впливає на її емоційний стан та психічний розвиток, тим більше в умовах її захворювань. Вихованням та утриманням дитини займається її матір самостійно.
З урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків, матеріально дитину не забезпечує, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
На підставі встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач свідомо нехтує своїми обов'язками відносно виховання та утримання дочки, що підтверджується матеріалами справи, та наразі змінити поведінку останнього у кращу сторону не виявляється можливим.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Також, положення статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначають, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Крім того, статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вівдповідач по справі нехтує потребами своєї дитини, порушує її права на належне батьківське виховання та систематично не виконує батьківські обов'язки, не надає матеріальної домомоги на її утримання, що в сукупністю зі мовчазною позицією відповідача, є підставою для задоволення позову. При цьому суд вважає, що у разі зміни свого ставлення до вказаного вище, відповідач у встановленому законом порядку може відновити вказаний статус шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо дочки є наслідком винної його поведінки та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дочки, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни ним свого ставлення відносно дитини, та поновлення у встановленому порядку батьківських прав.
Згідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений судовий збір відповідно до норм ст. 141 ЦПК України підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача.
Керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 259, 263-265, 288,354 ЦПК України, суд
задовольнити позов ОСОБА_1 - повністю.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Сіденко