Справа № 212/5347/24
2/212/2689/24
02 липня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши за відсутності сторін без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, втратою працездатності внаслідок професійного захворювання,-
встановив:
27 травня 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” (далі - АТ “Кривбасзалізрудком”), в обґрунтування якого вказав, що він протягом тривалого періоду працював на підприємстві відповідача на посадах підземного гірника у період з червня 2004 року по грудень 2004 року та машиніста бурової установки у період з грудня 2004 року по грудень 2022 року. 01 лютого 2024 року рішенням ЛЕК Державної установи “Український науково-дослідний інститут промислової медицини” йому встановлено професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 на фоні полісегментарної дископатії з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації: синдром вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок з вазамоторно-трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєданнні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В, легенева недостатність першого-другого ступеня. Висновком МСЕК позивачу було встановлено 65 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності. Внаслідок отриманих професійних захворювань позивача постійно турбують стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в ліву руку та ногу, біль плечових, ліктьових, колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно лівих, зниження слуху, задишка при фізичному навантаженні, періодичний сухий кашель, важкість у грудях, запаморочення. У зв'язку з поганим самопочуттям він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування. Внаслідок отриманого професійного захворювання було порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він не має змоги належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його дружині що викликає неприхований осуд з боку оточуючих. Позивач вважає, що професійне захворювання виникло внаслідок порушень норм охорони праці на підприємстві відповідача, у зв'язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 461500 грн., яку просив стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 30 травня 2024 року судом відкрито провадження у справі та призначене розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача - ОСОБА_2 скористалась правом надання відзиву в якому зазначила, що відповідно до Державних санітарних норм та Правил “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу”, робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів дозволена тільки за умови застосування засобів колективного та індивідуального захисту і скорочення часу дії шкідливих виробничих факторів і у позивача фактична тривалість робочого дня була скорочена, позивач забезпечувався засобами колективного та індивідуального захисту відповідно до типових галузевих норм, а тому роботодавець здійснював всі заходи, які спрямовані на зменшення впливу та дії шкідливих виробничих факторів на здоров'я позивача. Позивач в позові не зазначає, яким чином роботодавець повинен був знизити шкідливий вплив виробничих факторів, а в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 04 березня 2024 року не зазначено конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань. На виконання вимог ст.ст 5, 6, 7 Закону України “Про охорону праці”, відповідач під час укладання трудових договорів проінформував позивача про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, він міг відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, але цього не було і роботодавець зі свого боку безоплатно забезпечував позивача лікувальнопрофілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, забезпечував оплачуваними перервами санітарнооздоровчого призначення, скорочував тривалість робочого часу, надавав додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплачував працю у підвищеному розмірі та забезпечував іншими пільгами і компенсаціями. Жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв'язку з небезпекою для здоров'я або розірвання трудового договору за власним бажанням у зв'язку з невиконанням підприємством законодавства про охорону праці від позивача під час його роботи у відповідача не надходило. Як випливає з наданих позивачем документів - виписок-епікризів позивач дуже тривалий час хворіє і позивач умисно приховував дану інформацію від роботодавця з метою продовження роботи в шкідливих умовах, а за результатами періодичних щорічних медоглядів працівник визнавався придатним за станом здоров'я до роботи у шкідливих умовах праці і у роботодавця не було правових підстав для недопуску працівника до роботи за посадою чи переведення його на роботу, яка непротипоказана йому за станом здоров'я. Позивачу встановлено втрату професійної працездатності з 26 квітня 2024 року, відтак, слід враховувати відносну нетривалість моральних страждань позивача, що свідчить про високу пріоритетність для позивача саме отримання грошової компенсації за моральні страждання. У справі позивач протягом 20 років 2 місяців у працездатному віці працював в шкідливих умовах праці, отримував підвищену оплату праці, додаткові соціальні гарантії та компенсаційні виплати, регулярно проходив медичний огляд, якими підтверджувалась його відповідність за станом здоров'я виконуваній роботі, отримав достатній стаж для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, досягнув необхідного стажу та оформив собі пільгову пенсію за віком у підвищеному розмірі. До того ж при визначенні розміру відшкодування моральних страждань слід зважити, що за висновком МСЕК позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, робота в умовах вібрації та виробничого пилу та не виключається можливість позивача працювати в оптимальних та допустимих умовах праці з урахуванням встановлених обмежень, а тому відсутня втрата соціальної адаптованості потерпілого та відповідно пов'язаних з цим моральних втрат. Крім того згідно з висновками та рекомендаціями МСЕК у позивача відсутня залежність від сторонньої допомоги, встановлено, що для відновлення працездатності позивачу необхідні спостереження та лікування у сімейного лікаря, невролога, що свідчить про відсутність підтверджених тяжких вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках. Вважає, що розмір заявленої до компенсації моральної шкоди - 461 500 грн. є завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості, не враховує розміру присудженої компенсації у подібних спорах і має за мету безпідставне збагачення позивача. Позивач не наводить аргументів щодо тяжкості вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, що зумовили його моральні страждання. Враховуючи викладене, просить врахувати аргументи, викладені у відзиві при вирішенні спору та вирішити питання про розподіл судових витрат згідно із законодавством.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач протягом тривалого періоду працював на підприємстві відповідача: з 29 червня 2004 року по 22 грудня 2004 року - підземним гірником 2-го розряду з повним робочим днем у підземних умовах шахти “Леніна” (“Тернівська”) ПАТ “Кривбасзалізрудком”; з 22 грудня 2004 року по 07 грудня 2022 року - підземним машиністом бурової установки з повним робочим днем у підземних умовах шахти “Леніна” (“Тернівська”) ПАТ “Кривбасзалізрудком”. 07 грудня 2022 року звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком згідно ст.38 КЗпП, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.7-9).
Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я Державної установи “Український науково-дослідний інститут промислової медицини” № 1298 від 21 листопада 2023 року позивачу встановлено професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня), остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ першого та другого ступеня) суглобів, вегетитвна поліневралогія (а.с.24).
Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я Державної установи “Український науково-дослідний інститут промислової медицини” № 471 від 27 квітня 2023 року позивачу встановлено професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня), остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ першого та другого ступеня) суглобів, вегетитвна поліневралогія, ХОЗЛ 1 ст., група В, фаза н/ремісії, ЛН І-ІІ ст. (а.с.25).
Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я Державної установи “Український науково-дослідний інститут промислової медицини” № 180 від 01 лютого 2024 року позивачу встановлені професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 на фоні полісегментарної дископатії з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації: синдром вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок з вазамоторно-трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєданнні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В, легенева недостатність першого-другого ступеня (а.с.22-23).
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 04 березня 2024 року, проведеного на АТ “Кривбасзалізрудком”, встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання позивача, а саме: працюючи машиністом бурової установки на дільниці № 22 шахти “Тернівська” ВАТ “Кривбасзалізрудком”, ПАТ “Кривбасзалізрудком”, АТ “Кривбасзалізрудком” у період з 22.12.2004 року по 07.12.2022 року ОСОБА_1 в підземних умовах керував буровими станками різних типів при бурінні та розширенні свердловин; виконував бурові роботи та роботи з попередження і ліквідації кривизни, аварій та ускладнень у свердловинах; нарощував штанги та вилучав їх зі свердловин; чистив та промивав свердловини; обслуговував компресори, встановлені на буровому обладнання, пересувні компресори, які працюють у комплексі з буровою установкою та інше допоміжне обладнання; виявляв та усував несправності в роботі обслуговуємого обладнання, приймав участь у ремонті; виконував стропальні та навантажувально - розвантажувальні роботи, пов'язані з переміщенням бурової установки; здійснював змащування вузлів та механізмів, підтяжку послаблених кріплень, усував неполадки при відімкнутій буровій установці; монтував, демонтував, переміщував, готував до роботи, встановлював та регулював бурове обладнання, планував та розчищав майданчик для йоо встановлення. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, що перешкоджає їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування підпадав під вплив локальної вібрації, аерозолів фіброгенної дії, що перевищували нормативні значення (а.с.13-18).
З пункту 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 04 березня 2024 року вбачається, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання: важкість праці: періодичне перебування у незручній робочій позі 45 % зміни при нормі до 25 %, згідно з вимогами Державних санітраних норм та правил “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу”, затверджених наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014 року; вібрація загальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 6,4-8,4 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 “Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації” та складав 82,4-84,4 дБ при ГДР 76 дБ; пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенндї дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,66 рази (3,32 мг/м3 при ГДК 10 мг/м3) згідно наказу МОЗ України від 14.07.2020 року № 1596 “Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони”.
Згідно Окремої думки членів комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , виникнення професійних захворювань у останнього є наслідком недосконалості технології розробки корисних копалин підземних способом, в результаті чого на робочому місці параметри шкідливих факторів перевищували граничо-допустимий рівень. Крім того, законодавчо допускається робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів виробничого середовища за умови застосування засобів індивідуального та колективного захисту. ОСОБА_1 на протязі всього часу роботи своєчасно забезпечувався протипиловими респіраторами типу “Лепесток-40”, ефективність очищення повітря від пилу яких становить 99,9 %. Також усе гірниче обладнання, яке в процесі роботи утворює пил, обладнується пиловловлюючими пристроями. Тому за умови постійного використання ЗІЗ шкідливий вплив пилу з вмістом кремнію діоксиду кристалічного від 10% до 70% на ОСОБА_1 не відбувався. З метою профілактики вібраційної хвороби ОСОБА_1 користувався спеціальним режимом праці та відпочинку. Жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв'язку з небезпекою для здоров'я, або розірвання трудового договору за власним бажанням у зв'язку з невиконанням підприємством законодавства про охорону праці від ОСОБА_1 не надходило. Тому відповідальність за виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 лежить безпосередньо на ньому самому. Крім того, з метою попередження виникнення професійних захворювань у працівників АТ “Кривбасзалізрудком” постійно впроваджуються нові технології, дотримуються основних напрямків в організації технологічних процесів та раціоналізації обладнання згідно гігієни та промислової санітарії в частині комплексної механізації та автоматизації виробничих операцій, ведеться робота з пропаганди безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці (а.с.19-20).
Згідно довідки МСЕК від 26 квітня 2024 року позивачу первинно встановлено 65 % втрати працездатності за захворюванням: 30 % - радикулопатія, 25 % - вібраційна хвороба, 10 % - ХОЗЛ та ІІІ групу інвалідності з 15 квітня 2024 року безстроково. Позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження в умовах вібрації та виробничого пилу. Рекомендовано спостереження у сімейного лікаря, невролога (а.с.21).
У зв'язку з отриманими професійними захворюваннями позивач неодноразово звертався до закладу медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.26-34).
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Згідно частин 1, 3 ст.3 Закону України “Про охорону праці”, роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Так, відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 2371 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст.2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок роботи у шкідливих умовах, під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я через виникнення у нього професійних захворювань, спричинених негативними виробничими факторами, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
Так, судом встановлено, що професійне захворювання виникло у позивача під час його роботи саме на підприємстві відповідача, а тому АТ “Кривбасзалізрудком” повинно нести відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, що спричинена професійним захворюванням.
Судом встановлено, що у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями позивачу встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 65 % та ІІІ групу інвалідності безстроково, внаслідок чого позивач відчуває постійний біль, задишку при мінімальному фізичному навантаженні, важкість та біль у грудній клітці колючого характеру. Внаслідок отриманих професійних захворювань порушено нормальний спосіб життя, позивач постійно потребує лікування.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних,душевних,психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Cуд враховує тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача впродовж 20 років, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності в розмірі 65 % та ІІІ групу інвалідності, які визначені безстроково, що свідчить про неможливість відновлення стану здоров'я потерпілого. Суд також приймає до уваги тяжкість та невідворотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, і вважає необхідним, доцільним та достатнім визначити розмір компенсації в сумі 270 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 461 500 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.
Отже, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави також судовий збір в розмірі 2700 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.153, 2371 КЗпП України, Законом України “Про охорону праці”, ст.ст.3, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 270 000 (двісті сімдесят тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” на користь держави судовий збір в розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", код ЄДРПОУ 00191307, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1-А.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.
Повний текст рішення складено та підписано 04 липня 2024 року.
Суддя: М.Д. Власенко