02 липня 2024 року
м. Київ
справа №420/34459/23
адміністративне провадження № К/990/23908/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року (суддя Потоцька Н.В.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року (колегія у складі: суддів Шевчук О.А., Бойка А.В., Федусика А.Г.)
у справі № 420/34459/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФ України в Одеській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі від 19 жовтня 2023 року № 155250025036 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині призначення пенсії позивачу, вид пенсії - довічне утримання судів, загальний процент розрахунку пенсії від середнього заробітку 50%;
- зобов'язати Центральне об'єднання управління Пенсійного фонду України в місті Одесі зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи на посаді судді з дати призначення на посаду (04 серпня 2003 року) по дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення (28 вересня 2023 року) - 20 років 1 місяць 24 дні, період проходження військової служби з 01 серпня 1989 року по 25 вересня 2003 року - 12 років, що загалом становить 32 роки 09 місяців 06 днів, та призначити, перерахувати й виплатити з врахуванням раніше сплачених сум щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 74% заробітної плати судді починаючи з 05 жовтня 2023 року довічно.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 15 лютого 2024 року позов задовольнив; визнав протиправним та скасував рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі від 19 жовтня 2023 року № 155250025036 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині призначення пенсії позивачу, вид пенсії - довічне утримання судів, загальний процент розрахунку пенсії від середнього заробітку 50%; зобов'язав Центральне об'єднання управління Пенсійного фонду України в місті Одесі зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи на посаді судді з дати призначення на посаду (04 серпня 2003 року) по дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення (28 вересня 2023 року) - 20 років 1 місяць 24 дні, період проходження військової служби з 1 серпня 1989 року по 25 вересня 2003 року - 12 років, що загалом становить 32 роки 09 місяців 06 днів, та призначити, перерахувати й виплатити з врахуванням раніше сплачених сум щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 74% заробітної плати судді починаючи з 05 жовтня 2023 року довічно.
Надалі П'ятий апеляційний адміністративний суд, задовольнивши частково апеляційну скаргу ГУ ПФ України в Одеській області, ухвалив:
змінити зазначене вище рішення суду першої інстанції від 15 лютого 2024 року у мотивувальній частині з підстав, викладених у цій постанові;
викласти резолютивну частину оскаржуваного судового рішення в частині абзаців 1 і 3 у наступній редакції: «Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62% суддівської винагороди з 05.10.2023 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити»;
в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року залишив без змін.
21 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Одеській області, в якій, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, останнє просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що ця скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа - виняткове значення для відповідача; крім того, зазначає, що страховий стаж позивача на посаді судді становить 20 років (так як до зазначеного стажу не мають включатись період проходження строкової військової служби з 1 серпня 1989 року по 2 вересня 1991 року, половина строку навчання за денною формою з 15 серпня 1995 року по 17 липня 1998 року, стаж роботи в галузі права на офіцерський посадах в оперативних підрозділах Служби безпеки України), а отже розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до норм Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) складає 50% суддівської винагороди. При цьому, оскільки починаючи з 19 лютого 2020 року щомісячне довічне грошове утримання позивача розраховується за нормами Закону № 1402-VIII (в тому числі порядок визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням положень частини третьої статті 142 зазначеного Закону), то у даному випадку відсутні підстави для проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62% місячної суддівської винагороди з моменту звернення та призначення пенсії.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржується дії територіального органу Пенсійного фонду щодо призначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 15 грудня 2023 року про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Так, вказуючи на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених підпунктами «а» і «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, скаржник в той же час не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах Закону № 1402-VIII, інших норм матеріального чи процесуального права.
Такі неаргументовані покликання позивача на фундаментальність порушених у касаційній скарзі питань права Суд визнає безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18 вже сформувала позицію щодо правозастосування норм частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII (зі змінами, внесеними Законом від 12 липня 2018 року № 2509-VIII), яка полягає у тому, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 09 листопада 2018 року у справі № 559/443/17, від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а сформулював правові висновки щодо періодів, що зараховуються до стажу роботи на посаді судді, які зводяться до того, що:
за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, до відповідного стажу роботи на посаді судді можуть бути віднесені половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби (зокрема, в лавах радянської армії). При цьому врахування органом Пенсійного фонду України для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання особи (судді) лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним;
стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року відповідно до наведених вище правових висновків, та виходив також з того, що матеріали справи не містять доказів оскарження рішення Вищої ради правосуддя від 28 вересня 2023 року № 941/0/15-23 (даним рішенням якраз було визначено, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, становить 26 років 7 місяців 11 днів), а тому позивач має право на виплату довічного утримання розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (з них 50% за 20 років роботи посаді судді + 12% за 6 років стажу).
Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, прийняті у даній справі, наразі не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Водночас скаржник не навів як таких аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до даної справи; не зазначив обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.
З огляду на вищевикладене Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України в Одеській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі № 420/34459/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Кравчук В.М. Бевзенко С.Г. Стеценко