м.Київ
02 липня 2024 року
справа № 320/14330/23
адміністративне провадження № К/990/20868/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
за участі:
секретаря судового засідання Пугач Д. С.,
представника позивача - Мамалиги Б.А. на підставі довіреності від 09 січня 2023 року
представника відповідача - Малої Л.В. в порядку самопредставництва
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року (суддя - Леонтович А.М.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року (колегія у складі суддів: Грибан І.О., Ключкович В.Ю., Кузьмишина О.М.)
у справі №320/14330/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро газ груп»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
І. РУХ СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро газ груп» (далі - Товариство, платник податків, позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2023 року:
- №00048530702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2111153 гривень, з яких за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 1688922,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 422231 гривня;
- №00048540702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачую інші підприємства на суму 21771751 гривня;
- №00048550702, яким завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 229 842 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство в строки, які проводилася перевірка не мало жодної фізичної можливості надати документи, які підтверджують господарські взаємовідносини з контрагентами стосовно операцій, які податковий орган вважає спірними, з огляду на відсутність вказаних документів у позивача.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 17 січня 2023 року №00048530702, №00048540702, №00048550702.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано з Київського окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду справу №320/14330/23.
05 червня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник Товариства просить Суд відмовити в задоволенні касаційної скарги відповідача, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
20 червня 2024 року справа №320/14330/23 надійшла до Верховного Суду.
24 червня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у якій позивач, зіславшись на пункт 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного суду України, вказав про припинення шляхом ліквідації юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро газ груп».
Пункт 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Правовідносини, які розглядаються у цій справі допускають правонаступництво.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро газ груп» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Соло газ».
Під час судового засідання представником позивача не спростовано правонаступництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Соло газ» у цих правовідносинах, відтак на час розгляду справи в суді касаційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання про закриття провадження у справі.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро газ груп», є юридичною особою включеною до ЄРДПОУ за номером 43379142, зареєстроване Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 02 грудня 2019 року №10701020000085422. Місцезнаходження платника податків: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 143/2 корп. поверх 5, кв. 15.
Позивач є платником, зокрема: податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
Для реалізації статутних завдань, позивач здійснював господарську діяльність з Товариством з обмеженою відповідальністю «РАКУРС-СЕРВІС», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІХОН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПЕКС ГАЗ», Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕТО ГАЗ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ГАЗ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ».
14 лютого 2022 року, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Донецькій області було винесено постанову про витребування документів з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ГАЗ ГРУП» в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050000000730 від 20 листопада 2020 року за частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України за період діяльності Товариства з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2021 року.
На виконання постанови старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Донецькій області майора поліції Барнич Романа Ярославовича про витребування документів від 14 лютого 2022 року по кримінальному провадженню №12020050000000730 від 20 листопада 2020 року, Товариство надало витребувані постановою оригінали документів згідно наступного переліку:
- первинні документи згідно договору №21/04-2020 від 21 квітня 2020 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «РАКУРС-СЕРВІС» (видаткові накладні за 28 квітня 2020 року та 29 квітня 2020 року, а також товаро-транспортні накладні за 28 квітня 2020 року та 29 квітня 2020 року);
- первинні документи згідно договору №01-08-20 від 01 серпня 2020 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ГАЗ» (видаткові накладні за 14 серпня 2020 року, 18 серпня 2020 року, 19 серпня 2020 року, а також товаро-транспортні накладні за 14 серпня 2020 року, 18 серпня 2020 року, 19 серпня 2020 року);
- первинні документи згідно договору №12/05-2020 від 12 травня 2020 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПЕКС ГАЗ» (видаткові накладні за 12 жовтня 2020 року, 13 жовтня 2020 року, 14 жовтня 2020 року, 15 жовтня 2020 року, 16 жовтня 2020 року, 17 жовтня 2020 року, а також товаро-транспортні накладні за 12 жовтня 2020 року, 13 жовтня 2020 року, 14 жовтня 2020 року, 15 жовтня 2020 року, 16 жовтня 2020 року, 17 жовтня 2020 року, а також рахунки на оплату за 12 жовтня 2020 року, 13 жовтня 2020 року, 14 жовтня 2020 року, 15 жовтня 2020 року, 16 жовтня 2020 року, 17 жовтня 2020 року);
- первинні документи згідно договору №12/05-2020 від 12 травня 2020 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕТО ГАЗ» (видаткові накладні за 03 листопада 2020 року, 16 листопада 2020 року, 17 листопада 2020 року, 23 листопада 2020 року, 24 листопада 2020 року, а також товаро-транспортні накладні за 03 листопада 2020 року, 16 листопада 2020 року, 17 листопада 2020 року, 23 листопада 2020 року, 24 листопада 2020 року).
09 липня 2021 року рішенням єдиного учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю «IH ТРАНС СЕРВІС», яке володіло 100% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ГАЗ ГРУП» вирішено продовжувати діяльність вказаного Товариства на підставі модельного статуту, а також цим же рішенням було створено шляхом виділення юридичну особу у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з найменуванням «СОЛО ГАЗ» зі статутним капіталом 150 000,00 гривень, що слугувало підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ГАЗ ГРУП», зокрема з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02 грудня 2019 року по дату завершення перевірки.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 15 лютого 2022 року №9312/26-15-07-02-01-03/43379142.
Товариство, не погоджуючись з висновками акту, подало заперечення (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 09 червня 2022 року №31927/6, від 15 червня 2022 року №33196/6) з посиланням на обставини, що не були досліджені під час перевірки.
За результатами розгляду заперечення, Головне управління ДПС у м. Києві у відповідності до вимог підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказом від 20 червня 2022 року №2048-п призначило позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження, про що повідомило Товариство листом від 23 червня 2022 року № 6367/1/26-15-07-02-01-09.
Позивач листом від 27 грудня 2022 року №27122022/1 звернувся до старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Донецькій області з проханням повернути оригінали вилучених первинних документів, у зв'язку з проведеною перевіркою та задля підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами.
Однак, позивача було повідомлено листом від 28 грудня 2022 року №70-22-50/2022 про неможливість повернення оригіналів документів, оскільки вказані документи були долучені до матеріалів кримінального провадження, які перебувають в службовому кабінеті за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова, 149.
Про зазначені факти, позивач неодноразово повідомляв відповідача. Відповіді від Головного управління ДПС у м. Києві, позивач не отримував.
18 січня 2023 року Товариством було отримано від податкового органу спірні податкові повідомлення-рішення:
- №00048530702 від 17 січня 2023 року, згідно з яким встановлено віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сформованої за відсутності документів по операції постачання газу автомобільного «PLUS» від Товариства з обмеженою відповідальності «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», в результаті чого було збільшено суму податкового зобов'язання за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України на суму 1 688 922,00 гривень та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі пункту 123.2 статті 123 цього Кодексу у розмірі 422 231.00 гривень;
- №00048540702 від 17 січня 2023 року, згідно з яким платником податків віднесено до складу витрат балансової вартості реалізованих товарів (скрапленого газу) в адресу суб'єктів господарювання (Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІХОН», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», Товариство з обмеженою відповідальністю «РАКУРС СЕРВІС», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС ГАЗ», Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕТО ГАЗ», Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ГАЗ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ») без відповідного документального підтвердження за період 2020 рік, 3 квартали 2021 року, в результаті чого за порушення пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пунктів 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України було збільшено суму податкового зобов'язання на суму 21 771 751,00 гривень;
- №00048550702 від 17 січня 2023 року, згідно з яким платником податків віднесено до складу витрат балансової вартості реалізованих товарів (скрапленого газу) в адресу суб'єктів господарювання (Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІХОН», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», Товариство з обмеженою відповідальністю «РАКУРС СЕРВІС», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС ГАЗ», Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕТО ГАЗ», Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ГАЗ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ») без відповідного документального підтвердження за період 3 квартали 2021 року, в результаті чого за порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що становить 2 229 842,00 гривень.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржено до Державної податкової служби України, проте останнім, згідно рішення №7599/6/99-00-06-01-03-06 від 28 березня 2023 року, в задоволення скарги відмовлено, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення було залишено без змін.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали на те, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів пунктом 44.6 Податкового кодексу України прирівнюється до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених вище документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронним органам.
У разі вилучення первинних бухгалтерських документів праовохоронними та/або іншими органами, обов'язок щодо надання таких документів для проведення перевірки контролюючому органу законодавцем покладається саме на суб'єктів вилучення.
Суди наголосили на тому, що не надання відповідних вилучених документів Національною поліцією України, а саме старшим слідчим відділу СУ ГУ НП в Донецькій області майором поліції Баранич Р.Я. не свідчить про відсутність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «РАКУРС-СЕРВІС», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІХОН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПЕКС ГАЗ», Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕТО ГАЗ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ГАЗ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ» та первинних документів, що їх підтверджують. Матеріали справи не містять таких доказів, відповідачем до суду вони також не надані.
Суди в вказали, що документи за період, що перевіряється, могли бути знищені або втрачені СУ ГУ НП в Донецькій області. Однак, зазначені обставини не доводять того, що між позивачем та контрагентами не було господарських операцій, і що первинні документи про такі не складались.
Одночасно, суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що норми Податкового кодексу України надають податковому органу повноваження щодо звернення до суб'єктів господарювання із запитами про отримання документів та проведення зустрічних звірок.
Таким чином, податковий орган не позбавлений можливості та зобов'язаний вжити відповідні заходи з метою перевірки наявності відповідних первинних документів у контрагентів позивача.
Однак, як вказали суди, жодних дій щодо отримання таких документів від зазначених суб'єктів господарювання податковий орган не зробив, та передчасно провів перевірку, склав відповідний акт без вжиття заходів щодо встановлення усіх обставин.
Суди наголосили на тому, що при проведенні перевірки податковий орган не належно виконав ці заходи, обмежившись формальним оглядом вилученої документації, замість вжиття заходів щодо повного забезпечення одержання відповідних матеріалів, зокрема шляхом надіслання відповідних запитів чи проведення відповідних звірок з контрагентами позивача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Вказану підставу касаційного провадження, відповідач обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: пункт 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №420/5019/22, від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, від 03 серпня 2023 року у справі №320/2797/21, від 07 грудня 2022 року у справі №64/20383/20, від 08 листопада 2022 року у справі 826/5444/15, від 05 травня 2023 року у справі №160/15514/20.
При цьому податковий орган наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях мотивуючи підстави для задоволення позовних вимог фактично спирались виключно на факт вилучення в позивача документів правоохоронними органами, не надавши належну оцінку доводам контролюючого органу.
У цілому контролюючий орган наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує уривки з них, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторного зазначення не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Згідно з абзацу «а» пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування.
Приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Як визначено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час касаційного перегляду справи № 820/4033/16 зроблено висновок, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Навіть належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не завжди свідчить про безумовну їх відповідність дійсному змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.
В той же час на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку, відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
В межах спірних правовідносин має місце факт порушення кримінальної справи стосовно позивача.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
На виконання вказаних вище норм Податкового кодексу України, враховуючи положення підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 вказаного Кодексу, відповідно до якого, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки, та на підставі наказу від 12 грудня 2012 року №5919-п Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено перевірку Товариства.
Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Зміст наведених правових норм свідчить, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України прирівнюється до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених вище документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами.
Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі №802/1464/17-а.
Разом з тим, частиною дев'ятою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.
Абзацом другим частини дев'ятої цієї статті зазначено про те, що вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
Пунктом 89.5 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Відтак, у разі вилучення первинних бухгалтерських документів праовохоронними та/або іншими органами, обов'язок щодо надання таких документів для проведення перевірки контролюючому органу законодавцем покладається саме на суб'єктів вилучення.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №826/16045/18.
Як зазначалося вище, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій наголосили на тому, що не надання відповідних вилучених документів Національною поліцією України, а саме старшим слідчим відділу СУ ГУ НП в Донецькій області майором поліції Баранич Р.Я. не свідчить про відсутність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «РАКУРС-СЕРВІС», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІХОН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПЕКС ГАЗ», Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕТО ГАЗ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ГАЗ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ» та первинних документів, що їх підтверджують.
Вказане свідчить про те, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи адміністративний позов, дійшли до висновку, що Національною поліцією України вилучено документи, по всім вказаним вище контрагентам позивача, а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю «РАКУРС-СЕРВІС», Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІХОН», Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНПЕКС ГАЗ», Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕТО ГАЗ», Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», Товариству з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ГАЗ», Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ».
Зазначене свідчить про те, що судами попередніх інстанцій не досліджено лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро газ груп» №17022022/1 від 17 лютого 2022 року, відповідно до якого Товариство надало Національній поліції України документи згідно постанови про витребування документів від 14 лютого 2022 року по кримінальному провадженню №12020050000000730 від 20 листопада 2020 року. Зокрема, судами не встановлено, первинні документи в частині господарської діяльності з якими саме товариствами надіслано позивачем до органів поліції. Також суди не з'ясували чи вилучалися органами Національної поліції України первинні документи укладені в результаті господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІХОН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ».
Суд звертає увагу на те, що частина дев'ята статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов'язує платника податків під час вилучення документів скласти реєстр документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.
В той же час, суди попередніх інстанцій не з'ясували дотримання приписів цієї норми, не перевірили наявність / відсутність у Товариства реєстру вилучених Національною поліцією України документів.
Більш того, судами не надано оцінку доводам адміністративного позову, в якому позивач чітко вказував про неможливість надання документів стосовно підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІХОН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕТО ГАЗ» у зв'язку з їх передачею Товариству з обмеженою відповідальністю «Соло Газ» та неможливість надання документів стосовно підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ» у зв'язку з тим, що вказане товариство не підписало жодних документів, які стосуються господарських операцій з позивачем.
Аналізуючи висновки судів попередніх інстанцій, Суд зазначає, що суди в розрізі кожного податкового повідомлення-рішення не встановили результати діяльності з яким (якими) контрагентами позивача стали підставою для прийняття кожного з трьох спірних податкових повідомлень-рішень, як актів індивідуальної дії. Не встановили характер спірних правопорушень та склад кожного податкового правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов до висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку стосовно того, що Національною поліцією України вилучено документи, по всім вказаним вище контрагентам позивача, а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю «РАКУРС-СЕРВІС», Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІХОН», Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНПЕКС ГАЗ», Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕТО ГАЗ», Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», Товариству з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ГАЗ», Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ», і відтак передчасно визнали протиправними та скасували спірні податкові повідомлення-рішення.
З огляду на все вищевикладене, суд вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій є такими, які не ґрунтуються на оцінці належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів в розумінні статей 73 - 76 Кодексу адміністративного судочинства України, та на всебічному, повному дослідженні обставин справи.
За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.
При цьому, Суд звертає увагу судів попередніх інстанцій на необхідності надати відповідь на всі доводи зазначені в адміністративному позові, дослідити, які саме документи вилучені органами Національної поліції України відповідно до норм кримінального процесуального законодавства, витребовувалися податковим органом у позивача, чи були подані всі витребувані документи, та у випадку не подання дослідити по кожному контрагенту окремо причини неподання витребуваних документів, які стали в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Згідно із частинами першою, другою та третьою стаття 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги відповідача, скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року та направлення справи №320/14330/23 на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро газ груп» про закриття провадження у справі відмовити.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року скасувати, справу №320/14330/23 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: Л. І. Бившева
В. В. Хохуляк