02 липня 2024 року
м. Київ
справа №420/32760/23
адміністративне провадження № К/990/23676/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року (суддя Стефанов С.О.) та
постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року (колегія у складі суддів Шляхтицького О.І., Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.)
у справі № 420/32760/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФ України в Одеській області, відповідач, скаржник) та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФ України в Чернігівській області), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії від 10 липня 2023 року № 134750009295, прийнятого за заявою ОСОБА_1 від 03 липня 2023 року до ГУ ПФ України в Одеській області про призначення пенсії за віком, згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV);
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Чернігівській області від 06 жовтня 2023 року № 15475000929 про відмову у призначенні пенсії, прийнятого на зміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 10 липня 2023 року за заявою ОСОБА_1 від 03 липня 2023 року до ГУ ПФ України в Одеській області про призначення пенсії за віком, згідно статті 26 Закону № 1058-ІV;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 липня 2023 року про призначення пенсії за віком з 03 липня 2023 року згідно зі статтею 26 Закону № 1058-1V, із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи відповідно до записів у трудовій книжці, а саме: з 04.01.1997 по 04.03.1998 та з 05.03.1998 по 03.01.2000 на підприємствах СМП ЕТЦ «Меркурій» та ТОВ «Ареал-Сервіс», періоду роботи з 30.08.1982 по 23.03.1991 в Норильському радгоспі.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29 січня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, задовольнив позов.
20 червня 2024 року від ГУ ПФ України в Одеській області до Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» надійшла касаційна скарга, в якій, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, відповідач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), а також з мотивів винятковості даної справи для ГУ ПФ України в Одеській області. При цьому скаржник зазначає, що при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з 03 липня 2023 року ГУ ПФ України в Чернігівській області правомірно не включило до страхового стажу позивача періоди роботи з 04.01.1997 по 04.03.1998 та з 05.03.1998 по 03.01.2000 з причини непідписання відповідальними особами записів про звільнення, вчинених у трудовій книжці. Окремо щодо періоду роботи з 30.08.1982 по 31.12.1990 у Норильському радгоспі відповідач зауважив, що зарахування такого до страхового стажу ОСОБА_1 у пільговому обчисленні було б можливим за умови його підтвердження документами, що засвідчують факт укладення трудового договору про роботу у місцевостях Крайньої Півночі та місцевостях до них прирівняних строком не менше трьох років. Однак зазначених документів позивач до своєї заяви не долучив. Таким чином, ОСОБА_1 правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність у неї необхідного страхового стажу.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржуються рішення територіального органу Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії.
Одеській окружний адміністративний суд в ухвалі від 29 листопада 2023 року про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Так, вказуючи на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених підпунктом «в» пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, скаржник не навів як таких аргументів щодо винятковості для нього цієї справи чи значного суспільного інтересу; не зазначив обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.
Водночас вказівок на існування інших обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга не містить.
Таким чином, Суд не вбачає обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а виклав висновок щодо можливості зарахування до трудового стажу періодів роботи попри наявні недоліки в оформленні трудової книжки, який зводиться до того, що: «…підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Орган Пенсійного фонду України не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.».
У іншій постанові від 06 лютого 2018 у справі № 677/277/17 касаційний суд наголосив на тому, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Схожі по суті висновки у подібних спорах наведені у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а і від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року відповідно до такої правової позиції Верховного Суду та виходив з того, що відповідні записи у трудовій книжці щодо періодів роботи з 04.01.1997 по 04.03.1998 та з 05.03.1998 по 03.01.2000 на підприємствах СМП ЕТЦ «Меркурій» та ТОВ «Ареал-Сервіс» є належними й допустимими доказами підтвердження трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 , а відсутність підписів уповноваженої особи у трудовій книжці не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача.
Стосовно довідки від 05 серпня 1991 року № 27, поданої позивачем для підтвердження страхового стажу в пільговому обчисленн, суд зауважив, що така містить відомості про періоди роботи позивача з 30.08.1982 по 23.03.1991 в Норильському радгоспі. При цьому, на момент отримання позивачем зазначеної довідки між державами Україна та Російська Федерація діяла Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, відповідно до статті 13 якої документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Також у силу приписів пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Таким чином, під час вирішення питання про наявність в особи права на пенсію за віком орган Пенсійного фонду України повинен враховувати трудовий стаж, набутий такою особою на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації.
Між тим, звертаючись до касаційного суду із цією касаційною скаргою, скаржник не вказує на підстави для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у перелічених вище постановах та урахованої судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень. Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що відповідно до приписів статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України в Одеській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 420/32760/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Кравчук В.М. Бевзенко С.Г. Стеценко