03 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 302/123/24 пров. № А/857/9221/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року (головуючий суддя Пухальський С.В., селище Міжгір'я) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хустського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, поліцейського ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Хустського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, поліцейського ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1302911 від 24.01.2024.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1302911 від 24.01.2024 за частиною 1 статті 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Справу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить скасувати таке та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що пунктом 31.4.7 ПДР визначено що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, а саме, коли встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
У примітці також прописана допустимість застосування тонування скла, що відповідає вимогам ГОСТ 5727-88, крім дзеркального тонування. Для автобусів допускається використання занавісок на бокових вікнах.
У більш вузькому сенсі вимоги відносно тонування автомобільного скла приписані в ГОСТ 5727-88. Зокрема, в розділі 2.2.7.8 визначено, що ступінь світлопропускання повинна бути не нижче 75% для вітрового скла та не нижче 70% для інших.
Отже, наявність нанесеного покриття на лобовому склі, що обмежує оглядовість з місця водія та погіршує його прозорість, віднесено до технічних несправностей транспортного засобу, за наявності яких експлуатація його забороняється, а у разі такої експлуатації настає відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби», «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затверджені наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 року № 630.
Згідно із п. 6.8.6 ДСТУ 3649:2010 не дозволено розміщувати предмети (за винятком талона про технічний огляд у правій нижній частині вітрового скла та інших документів згідно з законодавством) або наносити покриви, які обмежують огляд з місця водія, відвертають його увагу, погіршують прозорість скла і можуть спричинити небезпеку травмування учасників дорожнього руху.
До вказаного пункту ДСТУ є примітки про те, що у верхній частині вітрового скла дозволено встановлювати смугу прозорої кольорової плівки, ширина якої не перевищує мінімальної відстані між верхніми межами вітрового скла і зони його очищування склоочисниками. За наявності зовнішніх дзеркал з обох боків КТЗ категорії М1 дозволено встановлювати на задньому склі жалюзі або штори.
Відповідно до п. 6.8.7 ДСТУ 3649:2010 світлопропускання вітрового скла має бути не менше ніж 75 %, а всіх інших стекол не менше ніж 70 %. Примітка 1: світлопропускання стекол, що не входять до зони оглядання з місця водія вперед та за умови встановлення зовнішніх дзеркал з обох боків КТЗ, може бути менше ніж 70 %. Примітка 2: дозволено не контролювати світлопропускання стекол КТЗ за наявності їхнього маркування згідно з ДСТУ ИЯ/ЕСЕ В. 43-00 та відсутності додаткового покриву, що зменшує світлопропускання.
Апелянт вважає, що хоча обов'язок доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності і покладається на відповідача, проте позивач мав би довести, що тонуванням скла керованого ним автомобіля відповідає вимогам ГОСТ 5727-88, іншими словами, що власником автомобіля було дотримано вимоги щодо безпечності технічного стану транспортного засобу. Означеної обставини позивачем не доведено належними, допустимим та достатніми доказами.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено згідно постанови від 24.01.2024 серії ЕНА № 1302911, « 24.01.2024 близько 07.19 год., ОСОБА_1 , по вул. Шевченка в смт. Міжгір?я Хустського району Закарпатської області, керував транспортним засобом Шкода д.н.з. НОМЕР_1 , на якому було затоноване вітрове скло, а саме нанесена тонувальна (помилково зазначено як тренувальна) плівка, що обмежує оглядовість водія, чим порушено пункт 31.4 ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 121 КУпАП». На водія транспортного засобу накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що частиною 1 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Підпунктом «в» пункту 31.4.7 ПДР України встановлено заборону експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
Одночасно з цим зазначений нормативний припис містить Примітку, в якій зазначається, що на верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світло пропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бокових вікнах автобусів.
Відповідно до пункту 2.2.4 ГОСТ 5727-88 світло пропускна здатність лобового скла транспортного засобу повинна бути не менше 75 %, бокових не менше 70%.
У даній спірній ситуації, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до пункту 4.7 ГОСТ 5727-88 встановлюється, що світло пропускна здатність скла транспортного засобу визначається та перевіряється відповідно до ГОСТ 27902-88, в якому зазначається, що перевірка світло пропускної здатності скла транспортного засобу здійснюється спеціальним технічним засобом, що підлягає щорічній повірці (сертифікації) та експлуатується у відповідності до визначених правил його використання.
За таких умов, як правильно зауважив суд першої інстанції, саме використання спеціального технічного засобу є належним доказом невідповідності тонованого скла вимогам державних стандартів і доказом порушення ПДР України, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, що технічні несправності, перераховані в пункті 31.4. ПДР України мають бути підтверджені належним чином.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, що саме по собі описання адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
За змістом частини 3 статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувана постанова не містить зазначення про докази, які стали підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності й всупереч положень статті 77 КАС України відповідачами не надано жодних доказів, які б відтворили подію інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та встановили його вину в його вчиненні поза розумним сумнівом, відтак, суд підстанов вважав, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року по справі № 302/123/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді А.Р. Курилець
О.І. Мікула