03 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/34445/23 пров. № А/857/10600/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року в справі №140/34445/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Волдінер Ф.А.,
час ухвалення рішення - 27.03.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач), в якому просив:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови в зарахуванні 02 років 03 місяців 1 дня стажу роботи у галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді на дату такого призначення та в проведенні з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з загального суддівського стажу 29 років 11 місяців 1 дня, що становить 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, два роки три місяці один день стажу роботи у галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді на дату такого призначення;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації від 26.02.2019 №319 у розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахування раніше виплачених сум.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до стажу ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку, та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи на посаді стажера прокуратури м. Луцька з 01.08.1990 по 01.10.1990, періоду роботи на посаді стажера помічника прокурора Любешівського району з 02.10.1990 по 09.04.1991, періоду роботи на посаді стажера помічника прокурора Іваничівського району з 10.04.1991 по 30.07.1991, періоду роботи на посаді стажера Нововолинського міського суду з 01.06.2001 по 01.09.2002.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період роботи на посаді стажера прокуратури м. Луцька з 01.08.1990 по 01.10.1990, період роботи на посаді стажера помічника прокурора Любешівського району з 02.10.1990 по 09.04.1991, період роботи на посаді стажера помічника прокурора Іваничівського району з 10.04.1991 по 30.07.1991, період роботи на посаді стажера Нововолинського міського суду з 01.06.2001 по 01.09.2002 та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації від 26.02.2019 № 319, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що робота стажером прокурора та стажером помічника прокурора не передбачена ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та не може вважатися роботою на посаді судді.
Таким чином, вважає, що дії пенсійного органу є правомірними та підстави для задоволення позову відсутні.
Позивач подала до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловила незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставі постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 №1515-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Нововолинського міського суду Волинської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Нововолинського міського суду Волинської області від 15.09.2016 №19/02-04 позивача відраховано зі штату суду у зв'язку з припиненням повноважень судді.
Разом з тим, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №140/3746/21 позов задоволено повністю, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 26.02.2019 №319 у розмірі 64 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
15.09.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок стажу судді, у якій просив здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з урахуванням суддівського стажу 29 років 11 місяців 04 дні, визначивши відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 68%.
Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 04.10.2023 №31841-31452/Г-02/8-0300/23 у відповідь на подану заяву роз'яснено, що застосування норм статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при визначенні відсотка для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не передбачено. Зазначено, що страховий стаж складає 36 років 7 місяців 25 днів, з них: 14 років - стаж роботи на посаді судді; 13 років 7 місяців 19 днів - зараховано до стажу судді на виконання рішення суду. Розмір пенсійної виплати складає 64573,44 грн.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі Закон №1402-VIII).
Відповідно до пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Статтею 137 Закону №1402-VIIІ визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом 4 пункту 34 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
У свою чергу у відповідності до пункту11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Так, до набрання чинності Законом «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності статтею 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№865-2005-п) втратила чинність 01.01.2012.
Таким чином, законодавством, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, календарний період проходження строкової військової служби, час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, а також час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.
Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а.
Судом встановлено, що відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано виключно періоди роботи суддею.
Разом з тим, ОСОБА_1 з 01.08.1990 по 01.10.1990 - робота на посаді стажера прокуратури м. Луцька; з 02.10.1990 по 09.04.1991 - на посаді стажера помічника прокурора Любешівського району; з 10.04.1991 по 30.07.1991 - на посаді стажера помічника прокурора Іваничівського району, що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1979, копіями наказів та довідкою про розмір заробітної плати за 1990-1991 роки.
Як вже було зазначено, Закон №2862-ХІІ передбачав зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі №515/709/17, предметом якої була правомірність рішення пенсійного органу, яким при визначенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не було зараховано до стажу роботи на посаді судді періоду роботи позивача на посаді слідчого, сформував висновок, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого зараховується зазначений вище стаж (стаж слідчого), дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. При визначенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці стаж роботи слідчим прирівнюється до суддівського стажу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №144/247/17, від 28.11.2019 у справі №589/4735/16-а, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 08.11.2022 у справі №400/3035/21.
Крім того, станом на час роботи позивача в органах прокуратури діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, відповідно до статті 56 якого, під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 461, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 501, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Таким чином, час роботи на посадах стажера прокурора та помічника прокурора підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №242/1890/17 та підтримана Верховним Судом у постанові від 07.09.2020 у справі №426/14458/16.
Отже, періоди роботи позивача на посадах стажера прокурора та помічника прокурора підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Що стосується зарахування періоду роботи позивача на посаді стажера Нововолинського міського суду Волинської області, то як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 позивач з 01.06.2001 по 01.09.2002 перебував на посаді стажера Нововолинського міського суду Волинської області.
Законом України від 12.07.2018 №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі №9901/805/18 дійшла висновку, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №9901/15/21.
Виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону №1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді», треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №9901/537/19).
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що вимоги до кандидатів на посаду судді були по-різному визначені законодавством України, що діяло на день їх призначення (обрання) на посаду судді, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, залежно від змісту цих вимог, визначених законодавством, яке було чинним на час призначення (обрання) на посаду судді.
Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24.10.2019 у справі №9901/2/19, від 17.09.2020 у справі №9901/302/19.
Отже, при здійсненні обрахунку стажу обов'язково необхідно враховувати порядок призначення (обрання) кожного окремого судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше застосовувалися різні вимоги до стажу, необхідного для зайняття посади судді, які діяли на момент такого призначення (обрання).
На час обрання позивача на посаду судді статус суддів визначав Закон №2862-XII, відповідно до частини першої статті 7 якого (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Оскільки до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, то суд дійшов висновку про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи 01.06.2001 по 02.09.2002 на посаді стажера Нововолинського міського суду Волинської області.
Таким чином, судом встановлено, що робота на посаді стажера прокуратури м. Луцька з 01.08.1990 по 01.10.1990, робота на посаді стажера помічника прокурора Любешівського району з 02.10.1990 по 09.04.1991, робота на посаді стажера помічника прокурора Іваничівського району з 10.04.1991 по 30.07.1991, робота на посаді стажера Нововолинського міського суду з 01.06.2001 по 01.09.2002 повинні зараховуватися до стажу роботи позивача на посаді судді.
Однак, ГУ ПФУ у Волинській області при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача з 19.02.2020 безпідставно не зараховано вказані вище періоди до стажу роботи на посаді судді.
При визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 34 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Позивач був призначений (обраний) на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIIІ, а тому норми Закону №1402-VIIІ, щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді до позивача застосовуватись не можуть.
Незарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов'язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідач на вказану обставину уваги не звернув, а відтак, невірно обчислив стаж роботи позивача на посаді судді, що призвело до невірного визначення позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується судді у відставці.
З огляду на вказане суд дійшов висновку, що у даному випадку слід констатувати допущення ГУ ПФУ у Волинській області протиправної поведінки у вигляді дій щодо відмови у зарахуванні позивачу спірних періодів до стажу на посаді судді, який дає право на відставку, та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до стажу на посаді судді, який дає право на відставку, та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вищевказаних періодів роботи. До задоволення підлягає і похідна позовна вимога про зарахування до стажу ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку й призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, роботи на посаді стажера прокуратури м. Луцька з 01.08.1990 по 01.10.1990, роботи на посаді стажера помічника прокурора Любешівського району з 02.10.1990 по 09.04.1991, роботи на посаді стажера помічника прокурора Іваничівського району з 10.04.1991 по 30.07.1991, роботи на посаді стажера Нововолинського міського суду з 01.06.2001 по 01.09.2002 та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації від 26.02.2019 № 319, з урахуванням виплачених сум.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року в справі №140/34445/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 03 липня 2024 року.