03 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/27409/23 пров. № А/857/12016/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в справі №380/27409/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Лунь З.І.,
час ухвалення рішення - 10.04.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просила:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 17.07.1996p. пo 31.12.1996р.- 0 років 5 місяців 14 днів; з 01.01.1997p. пo 31.12.1997р.- 1 рік; з 01.01.1999p. пo 31.12.1999р.-1 рік; з 01.01.2000р.по 31.12.2000р.-1 рік; з 01.01,2001р. по 31,12.2001р. -1 рік; з 01.01.2002р. по 01.10.2002р. - 0 років 9 місяців; з 01.01.2003р. по 01.07.2003р. - 0 років 6 місяців - загальною тривалістю: 5 років 8 місяців 14 днів;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 17.07.1996p. пo 31.12.1996р.-0 років 5 місяців 14 днів; з 01.01.1997p. пo 31.12.1997р.-1 рік; з 01.01.1999p. пo 31.12.1999р.-1рік; з 01.01.2000p. пo 31.12.2000р.-1 рік; з 01.01.2001p. пo 31.12.2001 р.-1 рік; з 01.01.2002р. по 01.10.2002р. - 0 років 9 місяців; з 01.01.2003р. по 01.07.2003р.- 0 років 6 місяців - загальною тривалістю: 5 років 8 місяців 14 днів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 28.08.2023. Загальний (страховий) стаж, який враховано для обчислення розміру пенсії становить 31рік 09місяців 05днів, обчислений по 28.02.2022. Коефіцієнт страхової стажу - 0,31750. На адресу Головного управління 12.10.2023 надійшла заява позивачки щодо неврахування до страхового стажу періодів як самозайнятої особи адвоката 17.07.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1997 по 31.12.1997, з 01.01.1999 по 31.12.1999, 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2022 по 01.10.2002, 01.01.2023 по 01.07.2003. Головним управлінням листом від 31.10.2023 № 29436-30519/С-52/8-1300/2 надіслано позивачці відповідь на звернення, яким повідомлено причини неврахування вище зазначених періодів роботи. Підставою неврахування зазначених періодів є те, що відповідно до довідки від 13.12.2007 № 34, виданої президією Львівської обласної колегії адвокатів позивачка 18.07.1996 прийнята в члени Львівської обласної колегії адвокатів без визначеного місця праці, а з 01.01.2004 прийнята в юридичну консультацію Миколаївського району Львівської області. Згідно з інформацією фінансово-економічного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в період з 09.07.1997 по 31.12.2003 позивачка здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування і за вищезазначений період позивачкою були сплачені страхові внески: з 01.01.1998 по 31.12.1998; з 01.10.2002 по 31.12.2002; з 01.07.2003 по 30.09.2003; з 01.10.2003 по 31.12.2003. Враховуючи зазначене, до страхового стажу позивачки зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003 та з 01.01.2007 по 28.02.2022 згідно з індивідуальних відомостей про застраховану особу, відповідно до сплати страхових внесків. Відповідач вважає, що з огляду на систему оподаткування, яку обрала позивачка у спірний періоди, зарахування страхового (трудового стажу) за період з 17.07.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1997 по 31.12.1997, з 01.01.1999 по 31.12.1999, 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2022 по 01.10.2002, 01.01.2023 по 01.07.2003, можливе виключно за умови сплати страхових внесків (єдиного соціального внеску).
Таким чином, вважає, що дії пенсійного органу є правомірними та підстави для задоволення позову відсутні.
Позивач подала до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловила незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 09.07.1996 за №2249 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС України у Львівській області, Миколаївська державна податкова інспекція (код ДПІ-1321) як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність-адвокат, що стверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 132170751314108 від 21.12.2022 форма № 34-ОПП Додаток 2 до Порядку обліку платників податків і зборів.
18.07.1996 позивачка була прийнята в члени Львівської обласної колегії адвокатів без визначеного місця праці (тобто як самозайнята особа) (запис № 5 трудової книжки), а з 01.01.2004 прийнята адвокатом в юридичну консультацію Миколаївського району (запис №16 трудової книжки).
Згідно з протоколом щодо призначення/перерахунку пенсії, розміщеного у особистому електронному кабінеті позивача на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України рішенням 134850011227 від 22.09.2023 позивачці призначено пенсію за віком (шифр та вид пенсії 101), починаючи з 28.08 .2023 (з моменту настання права) -довічно.
При розрахунку вказаної вище пенсії було взято до уваги страховий стаж (повний) 31 років 9 місяців 5 днів, коефіцієнт стажу - 0 31750.
12.10.2023 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо зарахування до трудового стажу наступних періодів роботи: з 17.07.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1997 по 31.12.1997, з 01.01.1999 по 31.12.1999, 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 01.10.2002, 01.01.2023 по 01.07.2003 так як нею за вказані періоди були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 751,00грн.
Головним управлінням ПФ України у Львівській області, листом від 31.10.2023 №29436-30519/С-52/8-1300/2, надіслано позивачці відповідь на звернення, яким повідомлено причини неврахування вище зазначених періодів роботи. Підставою неврахування зазначених періодів є те, що відповідно до довідки від 13.12.2007 №34, виданої президією Львівської обласної колегії адвокатів позивачка 18.07.1996 прийнята в члени Львівської обласної колегії адвокатів без визначеної місця праці, а з 01.01.2004 прийнята в юридичну консультацію Миколаївського району Львівської області. Згідно з інформацією фінансово-економічного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в період з 09.07.1997 по 31.12.2003 позивачка здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування і за вищезазначений період позивачкою були сплачені страхові внески: з 01.01.1998 по 31.12.1998; з 01.10.2002 по 31.12.2002; з 01.07.2003 по 30.09.2003; з 01.10.2003 по 31.12.2003. Враховуючи зазначене, до страхового стажу позивачки зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003 та з 01.01.2007 по 28.02.2022 згідно з індивідуальних відомостей про застраховану особу, відповідно до сплати страхових внесків. Коефіцієнт страхової стажу - 0,31750. При цьому, відповідно до п.3.1 Прикінцевих положень Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно з ст. 26 цього Закону включаються, зокрема період з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру. Таким чином, період з 18.02.2009 по 30.06.2010 врахований для визначення права на призначення пенсії, що складає 32роки 07місяців 21день. Середньомісячний заробіток обчислений за весь період страхового стажу з 01.10.2002 по 31.01.2022 за даними персоніфікованого обліку, який визначено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих у галузях економіки України, з якого сплачені страхові внески за (2020-2022) 12236,71грн., що становить 5239,64грн.(12236,71грн.*0,42819 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).Також на прохання позивача надіслано копію протоколу про призначення пенсії за віком з 28.08.2023.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-ІV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Даною статтею визначено порядок обчислення страхового стажу, а саме: періоди трудової діяльності, що враховувалися для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (по 31.12.2003), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи), а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.
Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок), встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановив суд, відповідно до наявної в матеріалах справи трудової книжки серії НОМЕР_1 , трудовий стаж ОСОБА_1 складає:
01.07.1980-01.09.1980 працювала експедитором в Миколаївському споживчому товаристві Миколаївської райспоживспілки;
01.09.1980-05.07.1982 навчання в кооперативному технікумі в м.Чернівці;
12.08.1982-01.12.1983 працювала на посаді юрисконсульта в Жидачівському районному споживчому товаристві;
01.12.1983-01.09.1993 працювала на посаді юрисконсульта в Миколаївському районному споживчому товаристві;
01.09.1993 -03.01.1994 переведена на посаду юрисконсульта по сумісництву;
01.08.1993-14.07.1994 працювала на посаді референта консультанта народного депутата України Миколаївської РДА;
15.07.1994-17.07.1996 працювала на посаді юрисконсульта в кооперативі «Правознавство»;
18.07.1996-01.01.2004 прийнята в члени Львівської обласної колегії адвокатів, без визначеного місця праці;
01.01.2004 прийнята адвокатом в юридичну консультацію Миколаївського району.
Згідно з довідками, видними Миколаївським відділенням Стрийського ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області позивачка зареєстрована в Миколаївському відділенні Стрийського ОДПІ як підприємець, та в періоди з 09.07.1996 по 2006 займалася підприємницькою діяльністю як самозайнята особа - адвокат. Також у вказаних довідках зазначено чистий оподаткований дохід позивача згідно з поданими нею деклараціями про доходи за період з 1996-2006.
Як встановив суд, періоди діяльності позивачки, а саме: з 17.07.1996p. пo 31.12.1996р.- 0 років 5 місяців 14 днів; з 01.01.1997p. пo 31.12.1997р.- 1 рік; з 01.01.1999p. пo 31.12.1999р.-1 рік; з 01.01.2000р.по 31.12.2000р.-1 рік; з 01.01,2001р. по 31,12.2001р. -1 рік; з 01.01.2002р. по 01.10.2002р. - 0 років 9 місяців; з 01.01.2003р. по 01.07.2003р. - 0 років 6 місяців не були зараховані до її загального страхового стажу.
В даному контексті апеляційний суд зазначає наступне.
Пунктами 1, 3 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із наведених норм висновується, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні записи про стаж, що визначають право на пенсію, то для підтвердження такого (стажу) приймаються зокрема довідки та /або інші документи видані за місцем роботи.
Суд критично оцінює аргументи скаржника, що відповідно до довідки від 13.12.2007 №34, виданої президією Львівської обласної колегії адвокатів позивачка 18.07.1996 прийнята в члени Львівської обласної колегії адвокатів без визначеної місця праці, а з 01.01.2004 прийнята в юридичну консультацію Миколаївського району Львівської області, тому підстави для зарахування страхового стажу за оскаржений період відсутні.
Дослідивши записи у трудовій книжці позивача суд з'ясував, що відомості про роботу позивачки внесені у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та не містять неточних або неправильних записів, виправлень, закреслень тощо.
Таким чином, за умови підтвердження трудового стажу відповідними записами у трудовій книжці, позивачка наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з підстав не передбачених законом.
За таких обставин, враховуючи, що записи у трудовій книжці підтверджують зайняття індивідуальною адвокатською діяльністю, відмова відповідача щодо зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду трудової діяльності з 17.07.1996 пo 31.12.1996; з 01.01.1997 пo 31.12.1997; з 01.01.1999 пo 31.12.1999; з 01.01.2000 пo 31.12.2000; з 01.01.2001 пo 31.12.2001; з 01.01.2002 по 01.10.2002; з 01.01.2003 по 01.07.2003 є протиправною.
Що стосується не зарахування до стажу позивачки періоду роботи як самозайнята особа - адвокат з 17.07.1996 пo 31.12.1996; з 01.01.1997 пo 31.12.1997; з 01.01.1999 пo 31.12.1999; з 01.01.2000 пo 31.12.2000; з 01.01.2001 пo 31.12.2001; з 01.01.2002 по 01.10.2002; з 01.01.2003 по 01.07.2003, мотивуючи відмову тим, що інформація про сплату страхових внесків за цей період в системі персоніфікованого обліку відсутня, суд попередньої інстанції обґрунтовано зазначив таке.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються такі періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності суд дійшов правильного висновку, що спірні періоди зайняття адвокатською діяльністю з 1996 по 2006 можуть бути зараховані до страхового стажу позивача лише у разі подання доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду за вказані періоди.
Позивачкою до пенсійного органу, а також до суду надано належні докази про сплату страхових внесків за період з 17.07.1996 пo 31.12.1996; з 01.01.1997 пo 31.12.1997; з 01.01.1999 пo 31.12.1999; з 01.01.2000 пo 31.12.2000; з 01.01.2001 пo 31.12.2001; а саме квитанції: №0260*010666/1*687 від 21.03.1997 на суму 24,00грн.; №0107*010666/1*687 від 23.07.19997 на суму 50.00грн.; № 0052*043895/1*696 від 19.09.1997 на суму 40,00 грн.; №0053*043895/2*6981 від 14.11.1997 на суму 50,00грн.; №0136*010666/1*689 від 10.03.2000 на суму 250,00грн.; №0002951068 від 23.01.2001 на суму 100,00грн.; №0056*043895/1*700 від 01.02.2001на суму 50,00грн.; №0265*010666/1*692 від 19.11.2001 на суму 97,00грн.;№ 0190*010666/1*689 від 26.11.2001 на суму 90,00грн.
Відтак ураховуючи наведене, суд першої інстанції підставно вважав, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу періоди роботи членом Львівської обласної колегії адвокатів з 18.07.1996 по 01.07.2003, відтак вищевказані дії відповідача суд вважає протиправними.
Відтак колегія суддів підтримує правильний висновок окружного суду про те, що обраний позивачкю зобов'язальний спосіб захисту в частині зобов'язання відповідача зарахувати до трудового стажу позивача періоду трудової діяльності з 18.07.1996 пo 31.12.1996; з 01.01.1997 пo 31.12.1997; з 01.01.1999 пo 31.12.1999; з 01.01.2000 пo 31.12.2000; з 01.01.2001 пo 31.12.2001; з 01.01.2002 по 01.10.2002; з 01.01.2003 по 01.07.2003, є достатнім та сприятиме ефективному відновленню порушеного права позивача.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в справі №380/27409/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 03 липня 2024 року.