03 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2484/24 пров. № А/857/8726/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року в справі №380/2484/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчиненні дій,-
суддя в 1-й інстанції - Мартинюк В.Я.,
час ухвалення рішення - 04 березня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення від 30.08.2023 року за № 134950012555 щодо не призначення із 23 серпня 2023 року пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; зобов'язати прийняти рішення про призначення із 23 серпня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із зарахуванням до страхового стажу періоди з 13.11.1979 по 22.12.1981, з 01.02.1982 по 12.05.1982, з 10.12.1982 по 21.01.1985, з 30.01.1985 по 14.11.1985, з 15.11.1985 по 01.10.1986, з 02.10.1986 по 31.03.1987, з 01.04.1987 по 25.04.1988, з 01.03.1992 по 30.11.1993, з 15.05.1994 по 13.09.1998, з 06.05.2009 по 18.11.2009; з16.03.2010 по 18.11.2010, з 25.04.2012 по 16.03.2015, з 01.04.2015 по 13.11.2015, з 21.03.2016 по 18.12.2016 та до пільгового стажу періоди роботи з 01.02.1982 по 12.05.1982, з 10.12.1982 по 21.01.1985, з 15.11.1985 по 01.10.1986, з 02.10.1986 по 31.03.1987, з 01.04.1987 по 25.04.1988, з 06.05.2009 по 18.11.2009; з 16.03.2010 по 18.11.2010, з 25.04.2012 по 16.03.2015, з 01.04.2015 по 13.11.2015, з 21.03.2016 по 18.12.2016, та із врахуванням отриманої за ці періоди часу заробітної плати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 30.08.2023 року за № 134950012555 щодо не призначення ОСОБА_1 із 23 серпня 2023 року пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 періоди роботи з 13.11.1979 по 22.12.1981, з 04.02.1982 по 12.05.1982, з 10.12.1982 по 21.01.1985, з 30.01.1985 по 14.11.1985, з 15.11.1985 по 01.10.1986, з 02.10.1986 по 31.03.1987, з 01.04.1987 по 25.04.1988, з 06.03.1992 по 30.11.1993, з 15.05.1994 по 13.09.1998, з 06.05.2009 по 18.11.2009; з16.03.2010 по 18.11.2010, з 25.04.2012 по 16.03.2015, з 01.04.2015 по 13.11.2015, з 21.03.2016 по 18.12.2016 та до пільгового стажу періоди роботи з 01.02.1982 по 12.05.1982, з 10.12.1982 по 21.01.1985, з 15.11.1985 по 01.10.1986, з 02.10.1986 по 31.03.1987, з 01.04.1987 по 25.04.1988, з 06.05.2009 по 18.11.2009; з 16.03.2010 по 18.11.2010, з 25.04.2012 по 16.03.2015, з 01.04.2015 по 13.11.2015, з 21.03.2016 по 18.12.2016 та призначити пенсію із 23 серпня 2023 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач - ГУ ПФУ у Львівській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж роботи, який би надавав останньому право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах. Зокрема, страховий стаж позивача становить 16 років 09 місяців 24 дні, при необхідних - 28 років. Зазначає, що за результатами наданих документів та записів трудової книжки період роботи з 15.05.1994 по 13.09.1998 не зараховано, оскільки така робота була в Москві та виправлення дати видачі наказу про працевлаштування. Щодо довідки проходження військової служби з 16.05.1998 по 16.07.1990, то такий позивачу не зараховано, оскільки відсутні підстави її видачі. Зазначає, що з 1 січня 2023 російська Федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а тому оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, апелянт вважає, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до записів трудових книжок позивача НОМЕР_1 від 11.09.1978 року та НОМЕР_2 від 06.05.2009 року убачається, зокрема: з 13.11.1979 по 22.12.1981 проходив військову службу в рядах Радянської армії; з 04.02.1982 по 12.05.1982 та з 10.12.1982 по 21.01.1985 працював в Роздільському ДГХП «Сірка» водієм автомобіля по вивозу сірчаної руди та розкриву рудника №1; з 30.01.1985 по 14.11.1985 - майстром по ремонту в ремонтно-механійчній майстерні автотранспортного цеху №1 та майстром змішаної дільниці рудника відкритих гірничих робіт; з 15.11.1985 по 01.10.1986 - майстром технологічного процесу видобутку сірчаної руди на змішаній дільниці і на дільниці внутрішньо кар'єрного транспорту рудника відкритих гірничих робіт; з 02.10.1986 по 31.03.1987 - гірничим майстром розкривної дільниці №3 рудника відкритих гірничих робіт; з 01.04.1987 по 25.04.1988 - водієм автомобіля БілАЗ на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі видобутку сірчаної руди з кар'єру рудника відкритих гірничих робіт, колони технологічного траспорту №3 по вивезенню руди і породи автотранспортного цеху №1; з 06.03.1992 по 30.11.1993 - водієм автомобіля УАЗ-469Б колони №2 автотранспортного підприємства, механіком колони №2 автотранспортного підприємства, механіком колони пасажирського транспорту автотранспортного підприємства та цеху; з 15.05.1994 по 13.09.1998 - водієм автомобіля УАЗ-469Б колони №2 автотранспортного підприємства; з 06.05.2009 по 18.11.2009, з 16.03.2010 по 18.11.2010, з 25.04.2012 по 16.03.2015 та з 10.04.2015 по 13.11.2015 працював в ТОВ «Газимур», м.Чита водієм автомобіля, а з 21.03.2016 по 18.12.2016 механіком дільниці гірничих робіт.
Також, вищезазначене підтверджується довідками від 05.07.2021 №4/142 від 12.10.2016 №310, від 12.10.2016 №311, від 12.10.2016 №315, від 10.02.2016 №7, від 26.07.2021 №102, від 13.11.2015 №659 та від 02.12.2016 №92, які наявні в матеріалах справи.
Крім цього, на підставі наказу Міністерства промисловості України від 27 січня 1992 року № 125«а» Роздільське виробниче об'єднання «Сірка» перейменоване на Роздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка» (довідка від 12.10.2016 №316), на підставі наказу Міністерства промисловості України від 16 липня 1993 року Яворівське виробниче об'єднання «Сірка» перейменоване на Яворівське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка», а на підставі наказу Міністерства промислової політики України від 27 червня 2006 року №230 Яворівське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка» припинено шляхом його реорганізацїї-поділу в Державне підприємство «Новояворівське Державне гірничо- хімічне підприємство «Сірка» (довідка від 01.10.2021 №138), яке є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов'язків Яворівського державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка».
З матеріалів справи вбачається, що позивач 23.08.2023 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 про що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято Рішення від 30.08.2023 року за №134950012555 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 цього Закону.
В даному рішенні зазначено, що відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прво на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають право працівники, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за список №2. «... Вік заявника 62 роки 1 місяць 12 днів (на дату звернення). Необхідний страховий стаж становить 28 років. Страховий стаж заявника становить 16 років 9 місяців 24 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: стаж роботи згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 в москві з 15.05.1994 по 13.09.1998 не зараховано, а також виправлення дати видачі наказу про працевлаштування не завірено належним чином; також не зараховано проходження військової служби з 16.05.1988 по 16.07.1990 - оскільки відсутні підсави видачі; не зараховано періоди роботи по довідкам №059 від 13.11.2015, №92 від 02.12.2016, а також періоди роботи по трудові книжці НОМЕР_2 від 06.05.2009 року, бо це робота в росії. Також, зазначено, що згідно довідок від від 12.10.2016 №310, від 12.10.2016 №311, від 10.02.2016 №7 не зараховано пільговий стаж, оскільки довідки не відповідають додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів. Заявник не працює. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 12.07.2026. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав.
При цьому, відповідачем у оскаржуваному рішенні жодним чином не заперечувалось, щодо загального страхового стажу позивача який складає 16 років 9 місяців 24 дні.
Не погоджуюсь з правомірністю такої відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
За змістом положень ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог цієї статті постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.20 цього Порядку, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
При цьому, суд зазначає, що стаж роботи позивача підтверджується трудовими книжками НОМЕР_1 від 11.09.1978 року та НОМЕР_2 від 06.05.2009 року, які є основними документами у відповідності до ст.62 Закону №1788-ХІІ.
Окрім того, вищезазначений стаж позивача підтверджується довідками від 12.10.2016 №310 та від 12.10.2016 №311 відповідно до додатку №5 Порядоку №637, а також довідками від 12.10.2016 №315, від 10.02.2016 №7, від 26.07.2021 №102, від 13.11.2015 №659 та від 02.12.2016 №92, які були позивачу видані його роботодавцем.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі також - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно з п.6 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 року №1931-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення», до затвердження Кабінетом Міністрів України списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, діють наявні списки.
Положеннями ст.100 Закону №1788-ХІІ визначено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах, передбачених списками згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, пенсія за віком на пільгових умовах призначається відповідно до вимог, встановлених раніше діючим законодавством.
Так, Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162.
Розділом I «Гірничі роботи» підрозділу 1 «Відкриті гірничі роботи і роботи на шахтній поверхні» пункту «а» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, передбачалися професії «Шоферы грузовых машин на вывозке: угля, сланца, руды, породы и концентратов в угольных, сланцевых и рудных разрезах»; «Мастера...».
Розділом I «Гірничі роботи» підрозділу 1 «Відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні» пункту «а» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах 26.01.1991 року №10, передбачалася професія 2010100а-11442 «Водії автомобілів, заняті на транспортуванні гірської породи в технологічному процесі»; 1072000б-23187 «Майстри, старші майстри».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі I «Гірничі роботи» підрозділу 1 «Відкриті гірничі роботи і роботи на шахтній поверхні» пункт «а» передбачалися вищезазначені професії.
Враховуючи вищезазначене, професії водій автомобіля по вивозу сірчаної руди та розриву, майстер дільниці передбачені у всіх Списках №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з чим до страхового стажу позивача не зараховано період роботи у у росії, зокрема у ТОВ «ГАЗИМУР», яке знаходиться на території російської федерації, то суд першої інстанції правильно зазначив наступне.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992 року).
Згідно зі ст.1 Угоди від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 року встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав - учасниць угоди.
В силу положень ст.6 Угоди від 13.03.1992 року, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до ст.11 зазначеної Угоди від 13.03.1992 року, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, підлягає безумовному врахуванню при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Поряд з тим, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у м.Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року.
Згідно з п.2 ст.13 Угоди від 13.03.1992 року, пенсійні права громадян держав - учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави - учасниці, на території якої вони проживають.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджуються також і на питання, пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 року у справі №555/2250/16-а від 17.06.2020 року у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 та від 06.07.2020 року у справі №345/9/17.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії.
Між тим, на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказана вище Угода від 13.03.1992 року були чинною для України, тому підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Судом встановлено, що трудові книжки наявні в матеріалах справи містять відомості щодо роботи позивача на вищезазначених посадах, а також вищезазначеними довідками підтверджено безпосередню зайнятість позивача на підприємстві.
Крім того, в матеріалах справи наявні довідки про заробітну плату позивача за спірні періоди.
Відтак, суд попередньої інстанції дійшов підставного висновку про те, що позивач не може бути позбавлений соціальної захищеності та пенсійного (пільгового) стажу за час роботи, зазначених у трудових книжках, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Щодо зарахування до пільгового стажу роботи період проходження військової служби суд зазначає наступне.
Пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Як вбачається із записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.09.1978 року, позивач з 13.11.1979 по 22.12.1981 проходив військову службу в рядах Радянської армії. Зазначене підтверджується також довідкою від 05.07.2021 №142.
Таким чином, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року в справі №380/2484/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 03 липня 2024 року.