01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.07.2010 № 13/78
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Дяченко С.В. - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю “Елегант-фарм”;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “ОСОБА_1”
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.04.2010
у справі № 13/78 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Елегант-фарм” в особі ліквідатора Дяченка С.В.
до Приватного підприємства “ОСОБА_1”
про стягнення 21629,28 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Елегант-фарм” в особі ліквідатора Дяченка С.В. (далі - ТОВ “Елегант-фарм”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства “ОСОБА_1” (далі - ПП “ОСОБА_1”, відповідач) заборгованості у сумі 11925,30 грн., інфляційних втрат у сумі 8422,01 грн., 3-х відсотків річних за прострочення оплати у сумі 121,97 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 р. у справі № 13/78 позов задоволений повністю. Вирішено стягнути з ПП “ОСОБА_1” на користь ТОВ “Елегант-фарм” 11 925 грн. 30 коп. основного боргу, 1 281 грн. 97 коп. 3% річних, 8 422 грн. 01 коп. - інфляційні збитки, 216 грн. 30 коп. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
В скарзі зазначено, що суд першої інстанції приймаючи рішення у даній справі невірно застосував норми матеріального і процесуального права, оскільки не застосував у даному спорі строк позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з'ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення - без змін.
Ухвалою від 02.06.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 06.07.2010 р.
06.07.2010 р. в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
05.07.2010 р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшла телеграма від відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що повноважний представник у зазначений час має бути присутнім в іншому судовому засіданні.
Судова колегія, порадившись на місці ухвалила відхилити заявлене клопотання і розглянути справу у відсутності представника відповідача в зв'язку з тим, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, викладених в телеграмі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
Постановою Господарського суду міста Києва по справі № 43/184 від 14.09.2007р. ТОВ “Елегант-фарм” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Захарчука Віталія Степановича.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2009 р. достроково припинено обов'язки ліквідатора боржника Захарчука B.C. та призначено ліквідатором боржника по справі № 43/184 - арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича.
Статтею 3 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі - Закон) на арбітражного керуючого покладено обов'язок захисту майна боржника та наділено правом звернення до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно статей 23, 25 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Ліквідатор з дня свого призначення виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб тощо.
В ході проведення ліквідаційної процедури було встановлено, що 03 березня 2006 року ТОВ “Елегант-фарм” передало, а ПП “ОСОБА_1” отримало товар на загальну суму 11 925,30 грн. (лікарські препарати), що підтверджується товарно-транспортною накладною № 40541 від 03.03.06 та довіреністю серії ЯИХ № 596883 від 03.03.06, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до товарно-транспортної накладної № 40541 від 03.03.06 дата відстрочки платежу 1 день від дати отримання товару (дати накладної).
Відповідач в порушення умов домовленостей за поставлений товар не розрахувався.
Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість ПП “ОСОБА_1” перед ТОВ “Елегант-фарм” становить 11 925,30 грн.
Судова колегія погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції з огляду на наступне:
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих сторонами доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції погоджений, а саме відповідач мав оплатити вартість отриманих лікарських засобів наступного дня після отримання товару (Товарно-транспортна накладна № 40541 від 03.03.2006 р. - а.с. 8), тобто 04.03.2006 р.
В порушення вимог чинного законодавства та умов домовленостей, за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 11 217,88 грн.
Наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача. Відповідач, в свою чергу, в установленому порядку обставини, повідомлені позивачем, не спростував, розмір позовних вимог не оспорив, тому позов в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості судом першої інстанції задоволений правомірно.
В зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 8 422,01 грн., 3-х відсотків річних за прострочення оплати у сумі 1 281,97 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню втрати від інфляції в сумі 8 422,01 грн. та 3-х відсотків річних у сумі 1 281,97 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Що стосується твердження, викладеного в апеляційній скарзі стосовно не застосування судом строку позовної давності, то воно є безпідставним, оскільки:
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
П. 27 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8-211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарських кодексів України" визначено, що: “Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, якщо позивач звертається до суду з доводами про наявність поважних причин пропущення позовної давності та просить задовольнити позов, то таке звернення не можна вважати заявою про застосування строків позовної давності.”
Позивачем в позовній заяві вказано, що 21 квітня 2008 року попереднім ліквідатором ТОВ “Елегант-Фарм” Захарчуком B.C. подано до Господарського суду міста Києва заяву про дострокове припинення обов'язків ліквідатора ТОВ “Елегант-Фарм”.
Судове засідання в якому вирішено питання припинення повноважень Захарчука B.C. як ліквідатора ТОВ “Елегант-фарм” та призначення ліквідатором ТОВ “Елегант-фарм” Дяченка С.В. відбулося 27 лютого 2009 р., в зв'язку з чим, тільки після вказаного стало можливим звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з поважністю причин пропуску строку позовної давності. Таким чином, суд першої інстанції вірно розглянув позов, а не прийняття до уваги заяви відповідача про застосування строку позовної давності не є порушенням норм матеріального права.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “ОСОБА_1” залишити без задоволення, а рішення 13/78 в справі № 13/78 - без змін.
Справу № 13/78 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя
Судді
14.07.10 (відправлено)