01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.07.2010 № 45/29
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Собков М.А, - адвокат, Решетняк Н.Б. - юрист
від відповідача: Олійник А.І. - юрист, Волков Г.В. - юрист
від 3-ої особи: не з»явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "ВТБ Банк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.02.2010
у справі № 45/29 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт"
до ВАТ "ВТБ Банк"
третя особа позивача
третя особа відповідача ТОВ "Тегател"
про стягнення 2250000,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.02.2010 року у справі № 45/29 позов задоволено. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 250 000, 00 грн. заборгованості по виконанню гарантії, 22 500, 00 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення по справі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем до вказаної платіжної вимоги, окрім іншого, додані копії довіреностей, рахунків - фактур, накладних, актів прийому - передачі. Зокрема, в накладних в якості підстави визначено - «Договор поручения FS07UAG559 від 28.04.2007». Вказані накладні не містять підписів уповноваженої особи третьої особи або підписи не скріплені печаткою третьої особи, а зі змісту довіреностей вбачається, що в останніх не зазначено номеру договору, за яким отримувався товар.
Апелянт зазначає, що дії позивача повністю унеможливили проведення ідентифікації з приводу якого договору третя особа була уповноважена на отримання товару. Позичальник в накладних вказує договір, як: «Договір доручення AS07UAG559 від 28.04.2007», а апелянт, надавав гарантії з приводу забезпечення виконання договору: «Договір AS07-UAG-559 від 28.04.2007», зі змісту якого вбачається, що його предметом є купівля-продаж, а не доручення.
На думку відповідача суд дійшов помилкового висновку, що вищевказані договори тотожні, оскільки в судовому засіданні не встановлено чи укладався між позивачем та третьою особою по справі аналогічний договір з аналогічними умовами та аналогічними реквізитами.
Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що оскільки за умовами гарантії платежу № 03.46-105/08 від 10.07.2008 p. гарант (відповідач) може висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом, тобто проводити ідентифікацію наданих документів беніфіціаром (позивачем) лише за ознаками, які визначені гарантією, то назва договору, яка міститься в накладних, доданих до платіжної вимоги свідчить про те, що це цілком різні договори, а позивач використав зовнішню схожість даних документів з метою введення в оману відповідача та отримання гарантійного відшкодування.
Відповідач вважає, що висновок суду про те, що договір №AS07-UAG-559 від 28.04.2007р. та договір №AS07UAG559 від 28.04.2007р. є одним і тим самим договором не відповідає обставинам справи, оскільки ці обставини не підтверджуються належними доказами. Зазначені обставини, що мають значення для справи та які суд визнав встановленими, є недоведеними.
Відповідач зазначає, що місцевим судом також не досліджено обставин та не встановлено факт невиконання платіжних зобов'язань щодо товару в належному обсязі і строки зі сторони 3-ї особи за договором № AS07-UAG-559 від 28.04.2007р., що відповідно надає право позивачу для звернення до відповідача за гарантією платежу №03.46-105/08 від 10.07.2008.
Також апелянт звертає увагу суду на те, що підписи представників відповідача, яким було надано право на отримання товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суттєво відрізняються від підписів тих же представників відповідача, що містяться в видаткових накладних, визначених в довіреностях.
В судове засідання представник третьої особи не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином..
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників позивача та відповідача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія встановила наступне:
28.04.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тегател» було укладено договір № AS07-UAG-559.
Відповідно до умов укладеного договору третя особа (повірений за договором) зобов»язався вчинити від імені та за рахунок позивача (довірителя за договором) дії, передбачені п.1.2. договору, спрямовані на забезпечення реалізації Початкових пакетів та Скетч-кар у точках продажу, а довіритель зобов»язався прийняти та оплатити такі послуги. Сторони дійшли згоди про те, що даний договір за своєю природою є змішаним договором.
Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Згідно п.1.1.,1.2. додаткової угоди № 1 до договору № AS07-UAG-559 ТОВ «Тегател» зобов»язаний був забезпечити безвідкличною банківською гарантією виконання своїх фінансових зобов»язань за укладеним договором. Відповідальність банка, що випускає гарантію за зобов»язаннями повіреного має бути солідарною.
10.07.2008 ВАТ «ВТБ Банк» було видано позивачу Гарантію платежу №03.46-105/08, якою відповідач, відкидаючи можливі права заперечення та захисту, які можуть виникати у третьої особи (принципала), прийняв на себе безвідкличні зобов'язання виплатити позивачеві суму, загальний розмір якої не перевищує 2.250.000,00 грн., протягом п'яти банківських днів після дня отримання оригіналу належно оформленої письмової вимоги позивача за умови зазначення в ній суми невиконаних третьою особою (принципалом) платіжних зобов'язань та твердження позивача, що позивач передав третій особі товар, а третя особа не виконала платіжні зобов'язання щодо товару в належному обсязі і строки, як це передбачено умовами договору.
Згідно з умовами Гарантії платежу вимога позивача повинна супроводжуватись наступними документами (завіреними печаткою та підписом уповноваженої особи) - копіями накладних на товар або актів прийому-передачі товару або іншими документами з підписом представника третьої особи, що підтверджує отримання ним товару від позивача. Гарантією платежу був встановлений термін її дії до 09.07.2009 включно.
Позивач звернувся до відповідача з платіжною вимогою від 08.07.2009 року по Гарантії платежу, в якій просив сплатити 2 250 000, 00 грн., яка була отримана банком 08.07.2009 року, що підтверджується вхідним реєстраційним штампом відповідача. До платіжної вимоги позивачем, серед іншого, було додано копії довіреностей, рахунків-фактур, накладних, актів прийому-передачі. У накладних в якості підстави зазначено «Договор поручения AS07-UAG-559 від 28.04.2007». Вказані накладні містять підпис уповноваженої особи третьої особи, а зі змісту довіреностей вбачається, що в останніх не зазначено номеру договору, за яким отримувався товар, але зазначено номери замовлень третьої особи за договором, при цьому ці самі номери замовлень третьої особи відображені в накладних на товар.
Листом від 13.07.2009 № 804/123-09-2 відповідач відмовив позивачу у виплаті за Гарантією платежу та зазначив, що позивач надав відповідачеві копії накладних, які виставлені на оплату іншого договору ніж той, виконання якого забезпечено гарантією, а на накладних відсутні підписи уповноваженої особи принципала (третьої особи).
14.07.2010р. позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою № 3284, яка отримана банком 14.07.2009, що підтверджується вхідним реєстраційним штампом відповідача. У повторній вимозі позивач не погодився із запереченнями відповідача та повторно просив сплатити суму банківської гарантії у розмірі 2.250.000,00 грн.
Листом від 27.07.2009 № 834/123-09-02 відповідач відмовив позивачу у задоволенні повторної вимоги у зв'язку із закінченням строку банківської гарантії, на якій вона видавалася.
Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України договір доручення визначено як договір, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. За Договором № AS07-UAG-559 від 28.04.2007 року Повірений (Третя особа) зобов'язався вчинити від імені та за рахунок Довірителя (Позивача) дії щодо продажу продукції, популяризації послуг Позивача та інші дії (п. 1.1 Договору).
Вказаний в п. 1.1 Договору № AS07-UAG-559 від 28.04.2007 року предмет повністю відповідає визначенню договору доручення, наведеному у ст. 1000 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 200 Господарського кодексу Украйни гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Відповідно до ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається , що позивач звернувшись до відповідача 08.07.2009 з вимогою про сплату коштів за банківською гарантією, оформив вимогу належним чином та надав всі передбачені Гарантією платежу документи в належній формі. Однак, відповідач відмовив позивачу у виплаті за гарантією платежу з надуманих підстав.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).
За таких обставин, колегія приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по виконанню гарантії у розмірі 2 250 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що банківська гарантія № 03.46-105/08 від 10.07.2008 видана на забезпечення виконання договору № AS07-UAG-559 від 28.04.2007, в той час як позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату суми банківської гарантії по "Договору доручення № AS07UAG559 від 28.04.2007", оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про існування договору № AS07UAG559 від 28.04.2007 року, укладеного між позивачем та третьою особою, відмінного від Договору № AS07-UAG-559 від 28.04.2007 року, гарантію за яким було надано відповідачем, а також не надано жодних доказів, які б підтверджували введення позивачем в оману відповідача.
Крім того, із тексту Гарантії платежу № 03.46-105/08 вбачається, що відповідач був проінформований про укладення між позивачем та третьою особою договору № AS07-UAG-559 від 28.04.2007р. та про його зміст був відомий відповідачу ще до надання гаранті платежу, виходячи з наступного. Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання встановлені Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 639. Відповідно до п.6 Глави 1 Розділу ІІ зазначеного положення, разом із заявою про надання гарантії принципал подає до банку гаранта копію договору, яка залишається в справі за гарантією. Таким чином, рішення про надання гарантії приймалось відповідачем з урахуванням змісту договору № AS07-UAG-559 від 28.04.2007р.
Колегією також встановлено, що всі накладні на товар підписані представником третьої особи, уповноваженим на отримання матеріальних цінностей від позивача відповідними довіреностями. Такі накладні містять підпис уповноваженого представника третьої особи, який збігається з підписом, наведеним у відповідних довіреностях. В довіреностях не зазначено номеру договору, однак зазначено номери замовлень третьої особи, які збігаються з номерами замовлень, вказаних у накладних. Самі ж накладні містять вказівку на номер договору, за яким отримувався товар, що свідчить про доведеність факту отримання третьою особою товару за договором № AS07-UAG-559 від 28.04.2007 року та виникнення у третьої особи саме за цим договором фінансових зобов'язань, забезпечених гарантією.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що підписи представників відповідача, яким було надано право на отримання товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суттєво відрізняються від підписів тих же представників відповідача, що містяться у видаткових накладних, визначених в довіреностях, оскільки третьою особою не оспорюється факт отримання від позивача товару за вказаними накладними та довіреностями, а також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що у встановленому порядку було заявлено до уповноважених державних органів про підробку документів або про інші правопорушення, пов»язані з підписанням накладних на отримання товару не уповноваженими особами зі сторони третьої особи.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, або про належне виконання відповідачем своїх зобов»язань за договором.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2010р. у справі № 45/29 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2010р у справі № 45/29 залишити без змін.
Матеріали справи № 45/29 повернути Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді