01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2010 № 46/57
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Загорняк Н.Б.- за дов.
Від відповідача: Мастикаш Ю.І.- за дов.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київметробуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.03.2010
у справі № 46/57 ( .....)
за позовом ТОВ "Компанія "Будлайн Груп"
до ВАТ "Київметробуд"
про стягнення 3922389,49 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 у справі № 46/57 повністю задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будлайн Груп» до Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення 3 906 549,23 грн., розмір вимог якого був остаточно уточнений ( зменшений) позивачем 26.02.2010 до 3 922 389,49 грн. ( у т.ч. 2 699 632,52 грн.- основний борг, 715 883,37 грн.- пеня, 409 908,72 грн.- інфляційні втрати, 96 964,88 грн.- 3% річних).
Відповідач, не погодившись з рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Комунальне підприємство «Київський метрополітен» та Київську міську державну адміністрацію» , скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, з посиланням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на висновки, що викладені у рішенні суду, які не відповідають обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що справу розглянуто без додержання принципів рівності і змагальності.
При ухваленні рішення судом були стягнуті з відповідача пеня та інфляційні збитки, що суперечить ч.1 ст.232 ГК України, договір не передбачає випадку, що збитки з ВАТ «Київметробуд» можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції ( пеню, неустойку) і, таким чином, суд порушив норму матеріального права, що призвело до неправомірного стягнення з відповідача 409 908,72 грн.- збитків від інфляції, розрахунок яких містить арифметичні похибки. При ухваленні рішення судом порушена ч.6 ст.231 ГК України, а саме « нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано».
- Судом порушені вимоги ч.2 ст.258 ЦК України, згідно якої позовна давність в
один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).
-Судом порушені вимоги ст..27 та ст..22 ГПК України, оскільки не були залучені до розгляду справи треті особи, хоча рішення може вплинути на їх права і обов'язки.
-Суд невірно встановив суму заборгованості за договором та не врахував, що штрафні санкції за договором надмірно великі і суд мав право зменшити розмір штрафних санкцій, але цього не було зроблено, тому просить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови застосувати ст..233 ГК України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення залишити без змін як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу - без задоволення, як необґрунтовану, оскільки відповідач як суб'єкт господарювання і підприємницька структура, не має жодного права перекладати власні економічні ризики на контрагента за договором, як позивача, та зобов'язаний зробити все від нього залежне для того, щоб погасити заборгованість, тому всі вимоги скаржника про надання йому переваг по відношенню до позивача, при тому, що саме позивач, як виконавець робіт, будівник, є національним виробником , що потребує збереження та захисту, оскільки вже понад 600 днів потрепає від важкого фінансового стану, спричиненого, в тому силі і невиконанням відповідачем (скаржником) належним чином своїх зобов'язань за Договором субпідряду № 18/002 від 12.01.2008р.
30.06.2010 скаржник подав до суду апеляційної інстанції письмову заяву про сплив ( закінчення) позовної давності та просив, керуючись ст..267 ЦК України, застосувати наслідки спливу позовної давності по справі № 46/57 у вигляді відмови у позові в частині стягнення пені.
Колегія суддів розглянула подану відповідачем заяву в порядку ст..267 ЦК України і ухвалила залишити заяву без задоволення, оскільки відповідно до приписів ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з такою заявою до прийняття оскаржуваного рішення.
Щодо клопотання відповідача в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції в порядку ст..27 ГПК України про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київську міську державну адміністрацію та Комунальне підприємство «Київський метрополітен», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у задоволенні зазначеного клопотання,а також не вбачає підстав для залучення в якості третіх осіб і на стадії апеляційного провадження у справі, оскільки рішення суду у даній справі жодним чином не впливає на права та обов'язки будь-яких інших осіб, крім того, 02.01.2008 укладено Договір субпідряду № 18/002 між позивачем та відповідачем..
Київська міська державна адміністрація та КП «Київський метрополітен» не є сторонами даного договірного зобов'язання, будь-які посилання в тексті договору на інші правочини відсутні, в т.ч. і на договори, укладені між відповідачем та КП «Київський метрополітен», на які посилається скаржник.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін. колегія суддів встановила наступне:
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до ВАТ «Київметробуд» про стягнення 3 922 389,49 грн., у тому числі; 3 068 496,31 грн.- заборгованості з оплати виконаних субпідрядних робіт за Договором субпідряду від 02.01.2008 № 18/002, 367 039,37 грн.- пені у зв'язку з простроченням платежу за період з 15.12.2008 по 15.06.2009., 91 045,27 грн.- 3% річних за період з 15.12.2008 по 11.12.2009 та 379 995,28 грн.- інфляційних втрат за період з грудня 2008р. по листопад 2009р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявою від 18.02.2010 уточнив (збільшив) розмір позовних вимог в частині стягнення пені та нарахувань за ст..625 ЦК України інфляційних та 3% річних та просив стягнути з відповідача. крім суми основного боргу, 801 627,10 грн.- пені, 108 447,27 грн.- 3% річних, 462 843,95 грн.- інфляційних втрат.
Заявою від 25.02.2010 позивач знову уточнив ( зменшив) розмір позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу та просив суд стягнути з відповідача 2 699 6323,52 грн. - боргу за виконані підрядні роботи, 715 883,37 грн.- пені, 96 964,88 грн.-3% річних, 462 843,95 грн.- інфляційних втрат.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання належним чином з оплати у повному обсязі виконаних позивачем на його користь субпідрядних робіт за Договором субпідряду від 02.01.2008 № 18/002 і на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано: договір субпідряду, акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість робіт за формою
КБ-3, Акти звірки взаєморозрахунків, розрахунок ціни позову, платіжні документи на підтвердження часткової оплати виконаних робіт.
Відповідач так і не зміг надати відзиву на позов протягом розгляду справи в суді першої інстанції з грудня 2009р. по березень 2010р., незважаючи на те, що суд першої інстанції в своїх ухвалах про відкладення розгляду справи декілька раз зобов'язував відповідача надати письмові пояснення по суді заявлених позовних вимог, докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі, зустрічний розрахунок ціни позову і, отже, сам відповідач не скористався наданим й ому ГПК України процесуальним правом на спростування пред'явлених позовних вимог, тому є безпідставним твердження відповідача в апеляційній скарзі , що справу № 46/57 було розглянуто без додержання принципів рівності всіх сторін судового процесу, справедливості і змагальності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально доведеними і такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на наступне:
02.01.2008рр. відповідач - Відкрите акціонерне товариство «Київметробуд» в якості Генпідрядника та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будлайн Груп» в якості субпідрядника уклали Договір субпідряду №18/002, предметом якого є виконання субпідрядником ( позивачем) будівельно-монтажних робіт на станціях «Голосіївська», «Васильківська», КЧЛ «Червоний хутір» СПЛ Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд», а також прийняття та оплата Генпідрядником (відповідачем) виконаних робіт.
Суд першої інстанції, проаналізувавши умови договору, сторін, їх права та обов'язки, дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами виникли зобов'язання , врегульовані у чинному законодавстві положеннями про договір підряду.
Внаслідок укладення спірного договору між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, тому до них слід застосувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абз.2 п.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Оскільки спірний договір укладений лише між позивачем та відповідачем, а відповідно до ч.2 ст.319 ГК України підрядник ( відповідач) на умовах укладених із субпідрядниками субпідрядних договорів виступає перед власним замовником, як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник, при цьому згідно ст..838 ЦК України замовник і субпідрядник ( позивач) не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником.
Згідно з п.2.1 вказаної угоди вартість робіт визначається динамічною договірною ціною відповідно до ДБН Д.1.1.1 -2000 із змінами та доповненнями та орієнтовно складає 20 160 000,00 грн..
Відповідно до п.5.1 Договору приймання -передача виконаних робіт проводиться згідно з актом здавання-приймання робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 3.1 договору передбачено сторонами, що розрахунки за фактично виконані роботи проводяться щомісячно згідно з підписаними актами виконаних робіт форми КБ-2в та довідками форми КБ-3 протягом п'ятнадцяти днів після їх підписання.
Крім того, за умовами п.3.2 договору субпідрядник проводить відрахування генпідрядникові 10% від вартості виконаних робіт за договірною ціною без урахування вартості матеріалів.
04.08.2008 сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору субпідряду від 02.01.2008 №18/002, відповідно до якої пункт 3.2 договору викладено в новій редакції внаслідок зміни розміру відрахувань на суму відсотків генпідряду з 10% до 2%.
Згідно з п.3.3 Договору повноважним представником у взаєминах та розрахунках за виконані роботи із субпідрядником від генпідрядника виступають його структурні підрозділи - БМУ-3, БМУ-6,ТЗ-4,ТЗ-14,ТЗ-7.
Станом на 30.11.2008. позивачем було фактично виконано і здано відповідачеві відповідно до умов Договору будівельно-монтажних робіт загальним обсягом 10 419 020, 28 грн.
Як стверджує позивач і як свідчать наявні у справі докази, позивач виконав на користь відповідача, і останнім були прийняті підрядні роботи загальною вартістю 3 398 469,31 грн., але відповідач в порушення умов договору розрахувався за виконані субпідрядні роботи лише частково, сплативши 330 000,00 грн., що підтверджується Довідкою про надходження платежів на п/рахунок № 2600.6.09.41.42.01 відділення №9 філії «Центральне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ, МФО 300937 № 9720-ЛУ від 30.11.2009 ( належним чином засвідчені копії актів приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ- 2в та довідок про вартість робіт за формою КБ-3, які підписані повноважними представниками сторін , протягом періоду з березня 2008р. по листопад 2008р., знаходяться в матеріалах справи).
Положеннями ст..526 ЦК України, ст..193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст..525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до заяви позивача про уточнення ( зменшення) розміру позовних вимог від 25.02.2010 залишок боргу відповідача перед позивачем становить 2 699 632,52 грн., який залишився не погашеним відповідачем у добровільному порядку.
У зв'язку з тим, що проведений позивачем розрахунок основного боргу охоплює правовідносини сторін за правочинами, які не стосуються предмету спору у даній справі №46/57 і щодо яких відсутні посилання у договорі субпідряду від 02.01.2008 № 18/002, при вирішенні даної справи, суд першої інстанції обґрунтовано керувався доказами (актами виконаних робіт, довідками про їх вартість, платіжними документами), що складалися сторонами лише за спірним договором.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 2 699 632,52 грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 409 908,72 грн.- інфляційних втрат. 715 883,37 грн.-пені та 96 964,88 грн.- 3% річних з простроченої суми, то суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги відповідно до заяви позивача про уточнення ( зменшення) розміру позовних вимог від 25.02.2010, а саме, позивач розрахував вказані суми за період з 16.12.2008. по 25.02.2010 відповідно до суми боргу в розмірі 2 699 632,52 грн.
Згідно ст..599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У пункті 10.4 Договору від 02.01.2008 № 18/002 сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт генпідрядник зобов'язаний сплатити на користь субпідрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Нормами ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені правомірно вимоги, зважаючи на положення ст..625 ЦК України.
Разом з тим, як вбачається з розрахунку, позивач проводив розрахунок зазначених вище сум за період, менший ніж мало місце прострочення платежу та на меншу суму заборгованості.
Відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом з врахуванням моменту виникнення у відповідача обов'язку сплатити вартість виконаних робіт, а також з врахуванням часткового погашення боргу, розмір договірної неустойки та нарахувань за ст..625 ЦК України за прострочення виконання генпідрядником обов'язку зі сплати виконаних робіт за Договором від 02.01.2008 №18/002 є більшим, ніж визначив позивач, а саме, пеня - 999 122,33 грн., 3% річних - 134 801,64 грн., інфляційних втрат - 7684 306,21 грн.
Оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог при розгляді даної частини позову, вимоги позивач про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах розрахунку ціни позову позивача.
Щодо апеляційної скарги, то її доводи є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав:
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Скаржник помилково та безпідставно стверджує, що нарахування інфляційних та 3% річних відносяться до категорії збитків, які повинні відшкодовуватися в частині не покритій цими санкціями відповідно до ч.1 ст.232 ГК України, оскільки нормами ст..625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання , а не відшкодування збитків.
Договір субпідряду від 02.01.2008 №18/002 не містить положень, відповідно до яких настання обов'язку генпідрядника щодо проведення кінцевих розрахунків із субпідрядником обумовлювався б певною подією, яка має настати ( асигнувань з певних джерел фінансування, прийняття розпорядчими органами нормативних актів, розрахунки із замовником тощо).
Заява скаржника про те, що обов'язок сплачувати за виконані і прийняті роботи у нього настає перед позивачем нібито « за умови надходження коштів від замовника», суперечить закону.
Сторони погодили без жодних зауважень та заперечень як вартість виконаних робіт, що підлягає до сплати субпідряднику ( позивачу), так і визначену та враховану при обчисленні цієї вартості суму генпідрядних відрахувань.
Доводи апелянта стосовно невірного визначення судом суми боргу спростовуються тим, що фактично за оскаржуваним рішенням стягнуто суму не 3 068 469,37 грн., а меншу - 2 699 632,52 грн., що визначено позивачем у заяві про зменшення та уточнення розміру позовних вимог від 25.02.2010, відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за двохсторонніми господарськими зобов'язаннями, стосовно якої сторони не мають жодних протиріч, оскільки ця сума повністю співпадає із сумою встановленою при бухгалтерській звірці взаємних розрахунків, і суд справедливо задовольнив вимоги відповідно до зазначеного розрахунку позивача ( саме на суму 2 699 632,52 грн.), тому заперечення відповідача ( скаржника) щодо суми стягнутої заборгованості є безпідставними.
Висновок суду першої інстанції щодо обгрунтованості вимоги і розрахунку пені позивачем, є правомірними, оскільки у п. 10.4 Договору період нарахування пені інакше, ніж передбачено ч.6 ст.232 ГК України та встановлено, що відповідач зобов'язався сплатити пеню за кожен день прострочення платежу.
Оскільки норма ч.6 ст. 232 ГК України є диспозитивною, то дотримання того порядку застосування пені, який сторонами визначено в п.10.4 Договору субпідряду від 02.01.2008 № 18/002, повністю відповідає положенням ч.6 си.232 ГК України.
Необхідно звернути увагу на те, що судом першої інстанції декілька раз ухвалами суду було запропоновано відповідачу надати відзив на позов, контррозрахунок ціни позову, однак відповідач проігнорував виконання вимог суду , у зв'язку з чим доводи скарги щодо заперечення суми боргу, слід визнати голослівними, формальними не спростованими належними і допустимими доказами ( ст..ст.33,34 ГПК України).
Доводи скаржника стосовно порушення судом першої інстанції приписів ч.6 ст.232 ГК України, є необгрунтованими.
Виходячи з положень ч.1 ст.101 ГПК України, колегія суддів не приймає поданий скаржником додатковий доказ - контррозрахунок пені ( Додаток №6 до апеляційної скарги),оскільки заявник не обґрунтував неможливість надання цього доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
З огляду на те, що відповідач не подав в суді першої інстанції відповідну заяву про застосування позовної давності до прийняття рішення місцевим господарським судом, виходячи з положень ч.3 ст.267 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника ( відповідача) на порушення судом вимог ч.2 ст.258 ЦК України, а доводи відповідача стосовно того, що позовні вимоги позивачем нібито буди заявлені 25.02.2010, при тому, що строк позовної давності в один рік сплинув ще 16.12.2009, не відповідають матеріалам справи, оскільки позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача договірної пені і вона була зареєстрована системою діловодства Господарського суду м.Києва , про що свідчить відмітка канцелярії суду « 11.12.2009», а всі інші заяви про уточнення ( збільшення) розміру позовних вимог та про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, які викладені у позовній заяві від 11.12.2009, позивачем подавалися 19.02.2010 та 26.02.2010 в порядку ч.4 ст.22 ГПК України.
Щодо надмірного розміру штрафних санкцій , які, на думку скаржника підлягають зменшенню , то відповідно до ст..233 ГК України та ст..83 ГПК України, ця процесуальна дія є правом, а не обов'язком суду і лише при наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій.
Крім того, відповідач не звертався до суду першої інстанції з обгрунтованою мотивованою заявою та необхідними документами і матеріалами на підтвердження винятковості обставин, які дають суду право на зменшення штрафних санкцій .
Щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права, то, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів не вбачає, що судом буди допущені порушення норм процесуального права, а , навпаки, відповідач припустився зловживань своїми процесуальними правами, а саме:
Як свідчать матеріали справи, ухвалою про порушення провадження у справі від 14.12.2009 розгляд справи було призначено на 11.01.2010 та зобов'язано сторони провести взаємозвірку розрахунків.
Акт взаємозвірки на виконання вимог ухвали суду від 14.12.2009. станом на 18.12.2009 позивач надіслав відповідачу 18.12.2009 ( супровідний лист від 18.12.2009 вих.№ 240/1), який відповідачем залишився не підписаним.
11.01.2010 представник відповідача в судове засідання не з'явився, а подав до суду через канцелярію письмове клопотання про можливість ознайомитися з матеріалами справи.
Ухвалою від 11.01.2010 було відкладено розгляд справи на 01.02.2010, оскільки відповідач знову не з'явився в судове засідання, та повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 14.12.2009 щодо проведення звірки взаєморозрахунків з позивачем.
01.02.2010 - в день розгляду справи о 12-50 год. відповідач звернувся до суду з клопотанням щодо колегіального розгляду справи № 46/57.
Заступник голови Господарського суду м.Києва ухвалою від 02.02.2010 відхилив зазначене клопотання відповідача з посиланням на те, що даний спір не відноситься до категорії складних.
Ухвалою від 04.02.2010 розгляд справи було призначено на 15.02.2010 та знову зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали про порушення провадження у справі №46/57 від 14.12.2009 щодо проведення взаємозвірки розрахунків з позивачем.
15.02.2010 - в день розгляду справи о 12-50 год. відповідач знову звернувся з письмовим клопотання до суду про відкладення розгляду справи для проведення звірки розрахунків між сторонами та про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київську міську державну адміністрацію та КП «Київський метрополітен».
15.02.2010 в судовому засіданні була оголошена перерва до 19.02.2010 (Протокол судового засідання від 15.02.2010). Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні.
19.02.2010 - в день слухання справи о 12.-50 год. відповідач в черговий раз звернувся до суду з клопотанням в порядку ст..20 ГПК України про відвід судді Омельченка Л.Б.
Голова Господарського суду м.Києва ухвалою від 23.02.2010 залишив клопотання відповідача без задоволення.
Ухвалою суду від 26.02.2010 розгляд справи було призначено на 11.03.2010, якою зобов'язано відповідача надати відзив на позов, контр розрахунок ціни позову.
11.03.2010 - в день слухання справи відповідач в котрий раз звернувся до суду з клопотанням, керуючись ст.22 ГПК України, замість ст. 20 ГПК України, про відвід секретаря Босика Е.Ю. та судді Омельченка Л.Б.
Заступник голови Господарського суду м.Києва листом від 11.03.2010 вих.06-26/297 залишив без розгляду заяву відповідача №189 від 11.03.2010, звернувши увагу відповідача на те. що положеннями ГПК України не передбачено права сторони заявляти відвід секретарю судового засідання та на те, що представник відповідача Павлюк В.М. не додав до заяви довіреності на підтвердження повноважень на представництво інтересів ВАТ «Київметробуд».
Ухвалою від 15.03.2010 суд в котрий раз зобов'язував відповідача надати відзив на позов, зустрічний розрахунок ціни позову та відклав розгляд справи на 26.03.2010.
26.03.2010 - в день слухання справи відповідач звернувся з клопотанням в порядку ст..20 ГПК України про відвід судді Омельченка Л.Б.
Заступник голови Господарського суду м.Києва ухвалою від 26.03.2010 залишив без задоволення заяву відповідача про відвід судді.
В судовому засіданні 26.03.2010 був присутній представник відповідача, але, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на 26.03.2010- день прийняття рішення
так і не надав суду відзив на позов та контр розрахунок ціни позову.
Враховуючи зазначене, колегія суддів розглядає необґрунтовані заяви відповідача щодо відводу судді, систематичні не з'явлення представника відповідача в судові засідання без поважних причин,подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, як спрямоване свідоме невиправдане затягування судового процесу , порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Відповідач на порушення приписів частини третьої ст..22 ГПК України вдався до відвертого зловживання своїми правами, шляхом заявлення числених відводів судді та ще секретаря судового засідання , явно спрямованих на свідоме затягування судового процесу.
Відповідач не виконав вимог ухвал суду, не подав без поважних причин відзиву з документальним обґрунтуванням заперечень на позов і отже, не скористався своїми процесуальним правами, наданими йому ГПК,як відповідачу, не спростував належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги ( ст..ст.33,34 ГПК України).
Колегія суддів звертає увагу відповідача на правову позицію Вищого господарського суду України з приводу зловживання деяких сторін своїми процесуальними правами в Інформаційному листі від 15.03.2010 № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві».
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. є необґрунтованими, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду колегія суддів залишає без змін, оскільки визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст..ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 у справі № 46/57 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 46/57 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді