01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2010 № 54/480
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Колишева С.І. - дов. №303-10 від 15.12.2009р.;
від відповідача: Бородкін Д.І. - дов. №1234-06 від 02.11.2009р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Компанія Росток"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.04.2010
у справі № 54/480 ( .....)
за позовом ТОВ "Альянс Україна"
до ЗАТ "Компанія Росток"
про стягнення 1112293,96 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю „Альянс Україна” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Закритого акціонерного товариства „Компанія Росток” (далі - відповідач) 556 146,98 грн. забезпечувального платежу та 556 146,98 грн. штрафу, мотивуючи це тим, що відповідач не виконав ремонтні роботи за договором про оренду приміщень №118 від 15.08.2008р. та не отримав усю дозвільну документацію для експлуатації приміщення.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про те, що строк виконання ним зобов'язання з проведення ремонтних робіт не настав, у зв'язку з чим підстави для застосування наслідків, передбачених п.8.6 договору про оренду приміщень №118 від 15.08.2008р., відсутні. Окрім того, відповідач наголошував, що позивачем не було надано акту виконаних робіт з перепланування приміщень.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2010р. у справі №54/480 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 556 146,98 грн. штрафу, 556 146,98 грн. забезпечувального платежу, 11 122,94 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, місцевий господарський суд наголошував на обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2010р. у справі №54/480 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема, відносно погоджених сторонами порядку та строків виконання зобов'язань за договором оренди, а також невірно застосовано норми матеріального права, а саме: ст. ст. 173, 179, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 253, 512, 513, 526, 530, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття невірного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.07.2010р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2010р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Іваненко Ю.Г., Суліма В.В.
01.07.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд відмовити в задоволенні скарги відповідача.
В судовому засіданні 05.07.2010р. представник відповідача заявив клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Назване клопотання представника відповідача було задоволено судом.
В судовому засіданні 05.07.2010р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2010р. у справі №54/480 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
Представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
15.08.2008р. між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, було укладено договір про оренду приміщень №118 (далі - Договір оренди), у відповідності до умов якого (п.п.1, 2) Орендодавець зобов'язався передати у орендне (платне) користування Орендарю нежитлові приміщення (далі - приміщення), які знаходяться у корпусі №1 за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 4. До моменту передачі орендованих приміщень в оренду за актом прийому-передачі Орендодавець зобов'язується за власний рахунок здійснити базові ремонтні роботи в орендованих приміщеннях (основні ремонтні роботи), а також здійснити ремонтні роботи з облаштування та оздоблення орендованих приміщень відповідно до вимог Орендаря та за його рахунок (додаткові ремонтні роботи) в строки, встановлені в цьому договорі. Вимоги Орендаря до основних та додаткових ремонтних робіт наведені у додатку №2 до договору, плануваннях, проектах, відомостях будівельних матеріалів, бренд-буку Орендаря (том справи - 1, аркуші справи - 10-19).
27.10.2008р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди, в якій вони дійшли згоди про те, що позивач має право самостійно укладати договори підряду на виконання ремонтних робіт у приміщенні, а відповідач підписанням цієї додаткової угоди надає дозвіл на проведення ремонту, поліпшень, перепланувань приміщення, за умови, що позивач буде погоджувати з ним умови відповідних укладених позивачем з третіми особами договорів. Погодження відбувається шляхом поставлення підпису на оригіналі договору уповноваженою особою відповідача та посвідчується його печаткою. Окрім того, відповідач не звільняється від обов'язку виконати за власний рахунок основні ремонтні роботи у строк до 10 робочих днів з моменту закінчення проведення робіт з перепланування приміщень позивачем, яке буде підтверджено актом виконаних робіт (том справи - 1, аркуші справи - 21-22).
09.10.2008р. між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиції", як підрядником, було укладено договір підряду №09/10-08 (далі - Договір підряду), згідно з яким підрядник зобов'язався виконати ремонтні та оздоблювальні роботи в орендованих позивачем приміщеннях відповідно до затвердженого кошторису. Названий договір підряду був погоджений з відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та відбитком печатки товариства.
Згідно з Графіком виконання робіт та Графіком фінансування підрядних робіт (Додатки №1, №2) роботи з улаштування перегородок г/к двосторонніх та оформлення дверних прорізів відносяться до першої черги робіт.
07.11.2008р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиції" було складено і підписано Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт.
В п.2.1. Рішення Київської міської ради №11/2587 від 27.01.2005р. визначено, що переплануванням квартир, нежитлових приміщень є ремонтно-будівельні роботи, які провадяться за відповідними проектами із зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції житлового будинку з метою поліпшення благоустрою квартири, її експлуатаційних теплотехнічних та інших показників без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.
В Акті приймання виконаних підрядних робіт №1 від 07.11.2008р. зазначено про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиції" було здійснено на замовлення позивача роботи з улаштування двохсторонніх гіпсокартонних перегородок та оформлення (оброблення) дверних прорізів у перегородках. Тобто, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем були проведені роботи з перепланування приміщень.
Листом №БХ-1873/11 від 28.11.2008р. позивач повідомив відповідача про закінчення робіт з перепланування приміщень та направив йому копію Акту виконаних підрядних робіт №1 від 07.11.2008р.
Факт отримання вказаного вище листа позивача не заперечується відповідачем та підтверджується відповідною відміткою відповідача на листі (вх.№1377 від 28.11.2008р. - том справи - 1, аркуш справи - 27).
Таким чином, враховуючи умови п.1.3 Додаткової угоди №1 до Договору оренди, відповідач повинен був виконати за власний рахунок основні ремонтні роботи у строк до 10 робочих днів з моменту закінчення проведення робіт з перепланування приміщень позивачем, яке буде підтверджено актом виконаних робіт. При цьому, перебіг строку виконання відповідачем зобов'язання щодо проведення основних ремонтних робіт розпочався з наступного дня після надання йому Акту приймання виконаних підрядних робіт з перепланування приміщень, тобто з 29.11.2008р., та закінчився через 10 робочих днів, тобто 12.12.2008р.
Відповідно до п.2.9 Договору оренди про закінчення ремонтних робіт (основних і додаткових) Орендодавець письмово повідомляє Орендаря та погоджує час проведення Орендарем перевірки виконаних робіт. За результатами перевірки сторони підписують акт відповідності виконаних робіт кошторисній документації, відомості матеріалів, вимогам Орендаря, або акт невідповідності.
З наявного в матеріалах справи Акту від 15.12.2008р., складеного позивачем за результатами перевірки виконання відповідачем основних ремонтних робіт, вбачається, що відповідач не виконав всі роботи, передбачені технічним завданням. Лише листом №1507-06 від 29.12.2008р. відповідач повідомив позивача про завершення ремонтних та оздоблювальних робіт та направив для підписання акт прийому-передачі приміщень згідно з Договором оренди.
16.01.2009р. позивач повторно здійснив перевірку виконання відповідачем основних ремонтних робіт, в ході якої виявив, що відповідач не виконав всі роботи, передбачені технічним завданням (Акт перевірки виконання відповідачем основних ремонтних робіт від 16.01.2009р. наявний в матеріалах справи).
28.01.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому заперечив факт виконання відповідачем основних ремонтних робіт та відмовився від підписання акту прийому-передачі приміщення у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору та невідповідністю приміщення умовам і меті Договору оренди (лист отримано відповідачем 29.01.2009р., що підтверджується відповідною відміткою відповідача - вх.№93 від 29.01.2009р. - том справи - 1, аркуш справи - 31).
Згідно з п.8.6 Договору оренди, в разі порушення Орендодавцем (відповідачем) строку закінчення ремонтних робіт, передбаченого в п.2.8. договору, більше ніж на 15 днів, Орендар (позивач) має право відмовитися від договору, а Орендодавець зобов'язаний за вимогою Орендаря у 10-денний термін з дня отримання відповідної вимоги повернути Орендарю платіж, сплачений останнім відповідно до п.7.5. договору та сплатити Орендарю штраф у розмірі місячної орендної плати за цим договором.
Позивач сплатив забезпечувальний платіж у сумі 556 146,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12396 від 21.08.2008р. (копія наявна у матеріалах справи).
02.09.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій повідомляв про свою відмову від Договору оренди та вимагав у 10-денний строк з моменту отримання претензії повернути забезпечувальний платіж у розмірі 556 146,98 грн., сплатити штраф у розмірі місячної орендної плати в сумі 556 146,98 грн. та відшкодувати збитки, завдані порушенням зобов'язання у розмірі 3 227 839,35 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 50-52).
У встановлені діючим законодавством порядку та строки відповідач відповіді на претензію не надав, кошти на користь позивача не перерахував.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Згідно зі ст. ст. 216, 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
В ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як було встановлено судом, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором оренди, а саме не виконав у погоджений сторонами строк ремонтні роботи та не отримав усю дозвільну документацію, необхідну для експлуатації приміщення, у зв'язку з чим, відповідно до п.8.6 Договору оренди, відповідач був зобов'язаний у 10-денний термін з дня отримання вимоги позивача повернути останньому забезпечувальний платіж у сумі 556 146,98 грн. та штраф у розмірі місячної орендної плати, що дорівнює 556 146,98 грн.
Натомість, кошти відповідачем сплачені не були. Належних та допустимих доказів на підтвердження оплати ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги строк передачі приміщень в оренду за актом приймання-передачі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про те, що в даному конкретному випадку спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем строків проведення основних ремонтних робіт в приміщеннях. При цьому повернення забезпечувального платежу та сплата штрафу були передбачені умовами Договору оренди саме у випадку порушення відповідачем строку закінчення ремонтних робіт, передбаченого в п.2.8 Договору оренди, з урахуванням змін, внесених п.1.3 Додаткової угоди №1 від 27.10.2008р. Окрім того, з п.п.2.1., 2.9. Договору оренди та п.1.3. Додаткової угоди до нього випливає, що відповідач повинен був закінчити основні ремонтні роботи, повідомити про це позивача та провести перевірку відповідності цих робіт ще до моменту передачі приміщень в оренду за актом приймання-передачі.
Відносно посилання відповідача на те, що строк виконання ним зобов'язання з проведення ремонтних робіт не настав, оскільки позивач не виконав робіт з перепланування приміщення, що підтверджується листом позивача від 30.10.2008р., необхідно зазначити наступне. Передусім, виконання робіт з перепланування є не обов'язком, а правом позивача щодо пристосування приміщення до своїх потреб, тому відповідач не повинен був перевіряти роботи з перепланування ані за їх кількістю, ані за якістю, натомість, він повинен був приступити до виконання своїх обов'язків, а саме проведення основних ремонтних робіт з моменту отримання повідомлення про закінчення робіт з перепланування від позивача. При цьому, лист від 30.10.2008р., на який посилається відповідач, не може слугувати доказом невиконання позивачем робіт з перепланування, оскільки Акт виконаних підрядних робіт (з перепланування) було підписано 07.11.2008р., тобто вже після складання названого вище листа.
Таким чином, отримавши від позивача листа, в якому останній повідомляв відповідача про закінчення робіт з перепланування приміщень та вимагав розпочати виконання основних ремонтних робіт, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання в частині проведення основних ремонтних робіт або негайно повідомити позивача про будь-які наявні для цього перешкоди. Однак, відповідач не надав суду доказів на підтвердження звернення до позивача з приводу існування перешкод для своєчасного виконання ним своїх договірних зобов'язань.
Зауваження відповідача про те, що визначення робіт, які належать до робіт з перепланування приміщень, потребує спеціальних знань в галузі будівництва, тоді як місцевий господарський суд проігнорував дану обставину, внаслідок чого, на думку відповідача, було прийнято невірне рішення по суті спору, також не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Насамперед, необхідно зазначити, що сам відповідач, хоча і зазначає про необхідність призначення у справі судової експертизи, однак жодного разу не звертався з відповідним клопотанням до суду першої інстанції.
При цьому, посилаючись на необхідність у призначенні судової експертизи, відповідач не зазначив, вирішення яких саме питань потребують спеціальних знань. Однак, в ст. 41 Господарського процесуального кодексу України законодавець чітко визначив, що передумовою для призначення господарським судом судової експертизи є необхідність у роз'ясненні питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Окрім того, згідно з ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належних та допустимих доказів на спростування вищевикладених обставин відповідач суду не надав.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для даної справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2010р. у справі №54/480 відсутні, тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Однак, при цьому апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.
Згідно зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до пп. “г” п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, за подання апеляційної скарги на рішення судів сплачується державне мито у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Зважаючи на розмір майнових вимог у даній справі, що оспорюється відповідачем, а саме у сумі 1 112 293,96 грн., за подання апеляційної скарги відповідач повинен був сплатити державне мито у розмірі 5 561,47 грн.
Натомість з матеріалів справи вбачається, що при поданні апеляційної скарги на Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2010р. у справі №54/480 відповідачем було сплачено державне мито у розмірі 12 750,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1287 від 30.04.2010р., тобто у більшому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством.
Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
В п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” визначено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
За таких обставин, державне мито, надмірно сплачене відповідачем при поданні апеляційної скарги у розмірі 7 188,53 грн., має бути повернуто з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 41, 46, 47, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Компанія Росток” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2010р. у справі №54/480 - без змін.
2. Повернути Закритому акціонерному товариству „Компанія Росток” (03067, м. Київ, бул. І.Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 00227560, р/р 2600030024948 в 1 КФ ВАТ „ВІЕЙБІ БАНК” в м. Києві, МФО 321637) з Державного бюджету України (р/р 31213259700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) надмірно сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 7 188,53 грн. (сім тисяч сто вісімдесят вісім гривень 53 коп.), перераховані згідно з платіжним дорученням №1287 від 30.04.2010р. Оригінал платіжного доручення №1287 від 30.04.2010р. знаходиться в матеріалах справи №54/480.
3. Матеріали справи №54/480 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
08.07.10 (відправлено)