28 червня 2024 року № 320/9734/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної донарахованої частини пенсії - 30.06.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» у березні 2018 року починаючи з 01.01.2016 позивачу було перераховано пенсію. Пенсія у перерахованому розмірі та її доплата за період з 01.01.2016 була виплачена у липні 2021 року. Позивач звертався до відповідача із заявою про здійснення розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, однак пенсійний орган відмовив у виплаті такої компенсації. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, а тому він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 10 квітня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, оскільки пенсія позивачу нараховувалась та виплачувалась своєчасно.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
У березні 2018 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103) відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
При цьому, виплата позивачу перерахованої за період з 01.01.2016 пенсії не проведена відразу після перерахунку, а фактично завершена у липні 2021 року.
Доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачувалась в такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017; з 01.01.2020 щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Отже, на виконання пункту 3 Постанови №103 позивачу у період з 01.01.2019 по 30.06.2021 щомісяця окремою сумою виплачувалась різниця між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого вказаного пункту постанови №103, та місячним розміром отриманої особою пенсії.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 19.09.2022 щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.10.2022 №22635-21045/Ш-02/8-2600/22 відповідачем відмовлено позивачу у здійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно вимог статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято Постанову №103, пунктом 3 якої встановлено перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом від 09.04.1992 №2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ухвалено проводити з 01.01.2018.
Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 року щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України №103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, який, зокрема, передбачає здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.
Вказаними нормами Постанови №103 встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Однак рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 визнано нечинним.
Проте, після цього Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» від 24.12.2019 року №1088 (набрала чинності із 01.01.2020), частиною другою пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 01.01.2020 виплачується пенсія, яка з 01.01.2016 перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01.01.2016, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №640/620/20, яке набрало чинності згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, частину другу пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» від 24.12.2019 №1088 визнано протиправною та нечинною.
Відтак, із 29.09.2020 нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої позивачу за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати.
Після визнання нечинною постанови №1088 дії відповідача щодо подальшої поетапної виплати перерахованої пенсії є такими, що вчинені не на підставі наданих повноважень та не у спосіб встановлений законодавством, адже жодним нормативно-правовим актом після 29.09.2020 не встановлювався інший строк (відтермінування чи розстрочення) виплати пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.
Тому після 29.09.2020 відповідач повинен був вчинити дії спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку.
При цьому аргументи позивача про те, що порушення строків виплати йому пенсії (доходу) триває із 01.01.2016 є безпідставними з огляду на те, що перерахунок пенсії проведено лише у березні 2018 року на підставі Постанови №103 від 21.02.2018. Відтак, хоча цей перерахунок і проведено за минулий час (із 01.01.2016 по 31.12.2017), однак нормативна підстава його проведення виникла у лютому 2018 року, тому стверджувати про неправомірну поведінку органу пенсійного фонду щодо невиплати у 2016-2017 роках перерахованої пенсії немає жодних підстав.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ).
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Відповідно до статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно абзацу 1 пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Тому у випадку не нарахування та не виплати відповідачем сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно-правовим актом обов'язку здійснити виплату належних позивачу сум.
Суд зазначає, що норми пункту 3 Постанови №103 від 21.02.2018 та частини другої пункту 1 Постанови №1088, що набрала чинності із 01.01.2020, передбачали поетапну виплату позивачу перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 суми пенсії.
Вирішуючи спір, суд враховує, що починаючи саме із 29.09.2020, із дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №640/620/20, втратили чинність норми частини другої пункту 1 Постанови №1088, які встановлювали розстрочення виплаті доплат за перерахованими пенсіями за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.
Оскільки з 29.09.2020 порядок виплати підвищень за перерахованими пенсіями у поетапному вигляді скасовано, а відтак і виплата донарахованих доплат мала б відбуватися у повному обсязі. Однак подальша поетапна виплата спричиняла наслідки для пенсіонера у вигляді несвоєчасно отриманих доходів.
Відтак, право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови, які встановлювали відтермінування виплати).
Із матеріалів справи вбачається, що період нарахування компенсації закінчився у червні 2021 року, оскільки у цьому місяці проведено повну виплату позивачу доплати перерахованої пенсії за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання протиправними дій відповідача можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
З огляду на те, що судом визнано протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, відповідно з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.
Суд звертає увагу, що право на нарахування компенсації у позивача виникло саме з листопада 2020 року, а не з 01.01.2016, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з листопада 2020 року по червень 2021 року.
При цьому, згідно частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Оскільки предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення вже нарахованих сум пенсій, не отриманих з вини органу Пенсійного фонду України, строк звернення до суду у даному випадку не пропущений.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 715,70 грн за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 715 (сімсот п'ятнадцять) грн 70 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.