28 червня 2024 року справа №320/21619/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ПФУ у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 17.01.2024р. №262140010434 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком, та відповідно, зобов'язання відповідача зарахувати позивачці період проживання з чоловіком військовослужбовцем з 02.09.1986р. по 15.01.1991р., трудовий стаж з 27.09.1995р. по 27.05.1996р. до страхового стажу, призначити та виплатити пенсію з 12.01.2024р.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на незаконність спірного рішення та безпідставність не зарахування запитуваних періодів до страхового стажу позивачки, позаяк відповідачу надано всі необхідні документи для призначення позивачці пенсії за віком.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі №320/21619/24 за наведеним позовом за правилами спрощеного позовного провадження, запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву.
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відтак, суд, з урахуванням приписів ст. 162 КАС України, здійснюватиме розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.01.2024р. звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності було зареєстровано ГУ ПФУ в м. Києві та відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (із змінами, внесеними постановою Правління Пенсійного фонду України від 12.12.2020 № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”), передано за екстериторіальним принципом для розгляду до ГУ ПФУ у Вінницькій області.
За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.01.2024р. №262140010434, яке мотивовано посиланням на відсутність у позивачки права на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років. Зарахований стаж при віці 60 років визначено на рівні 25 років 03 місяці 09 днів.
До страхового стажу позивачки не було зараховано період роботи проживання з чоловіком військовослужбовцем з 02.09.1986р. по 15.01.1991р., визначений уточнюючою довідкою №26 від 10.10.2023р. (через відсутність періоду в записах трудової книжки), а також трудовий стаж з 27.09.1995р. по 27.05.1996р., визначений довідкою №67 від 25.12.1990р. (через те, що дата видачі довідки не відповідає періоду проживання).
Не погоджуючись із правомірністю наведеного рішення, позивачка звернулось до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Згідно зі статтею 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до положень статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років - не менше 30 років.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком виповнилось 60 років, що відповідачем не заперечується та підтверджується змістом спірного рішення.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо трудовій книжці не зазначені певні відомості, то для підтвердження трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Щодо зарахування періоду роботи з 27.09.1995р. по 27.05.1996р. до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком.
Зі змісту спірного рішення слідує, що відповідач відмовив у зарахуванні наведеного періоду до страхового стажу позивачки, який визначений уточнюючою довідкою Приватного підприємства «ГК ФЕОФАНІЯ» за №26 від 10.10.2023р. через те, що цей період не вказаний в її трудовій книжці.
Суд не погоджується із правомірністю такої позиції відповідача, адже наведений висновок прямо суперечить приписам абзацу 2 пункту 1 Порядку №637, у зв'язку із чим є очевидно протиправним.
Разом з тим, суд не встановив недостовірності або інших ознак юридичної дефектності довідки за №26, адже відомості про роботу та період її виконання є розбірливими, чіткими та зрозумілими, водночас довідка містить підписи уповноважених осіб (директора та головного бухгалтера), скріплений печаткою підприємства, тому на переконання суду, довідку належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Відтак, період роботи позивачки з 27.09.1995р. по 27.05.1996р. безумовно підлягає зарахуванню до її страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком.
Щодо зарахування періоду проживання з чоловіком військовослужбовцем з 02.09.1986р. по 15.01.1991р. до страхового стажу позивачки, що дає право на призначення пенсії за віком.
Зі змісту спірного рішення слідує, що відповідач відмовив у зарахуванні наведеного періоду до страхового стажу позивачки, який визначений довідкою Військової частини польова пошта № НОМЕР_1 від 25.12.1990р. за №67 через те, що дата видачі довідки не відповідає періоду проживання.
За положеннями ст. 56 України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-12 (далі - Закон №1788-12), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років (пункт «з»).
Пунктом 13 Порядку №637 визначено, що період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток 4), виданими командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій, або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки чи відповідним підрозділом розвідувального органу.
Згідно приписів ст. 101 Закону №1788-12, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
З наявної у справі довідки Військової частини польова пошта № НОМЕР_1 від 25.12.1990р.за №67 слідує, що старший лейтенант ОСОБА_2 проходив військову службу у наведеній військовій частині у період з 02.09.1986р. по 15.01.1991р., разом з ОСОБА_2 знаходилась його дружина ОСОБА_1 , яка не працювала у зв'язку із неможливістю працевлаштуватися.
Довідка Військової частини № НОМЕР_2 від 12.10.1993р. №125 підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно є дружиною військового капітана ОСОБА_2 .
З наведеного вбачається, що висновок відповідача про не зарахування до страхового стажу позивачки періоду її проживання з чоловіком - військовослужбовцем в місцевостях, де була відсутня можливість для її працевлаштування за спеціальністю з 02.09.1986р. по 15.01.1991р., визнається судом таким, що не відповідає приписам пенсійного законодавства, адже прямо суперечить положенням абзацу 2 пункту 1, пункту 13 Порядку №637 та пункту «з» частини 56 Закону №1788-12.
Разом з тим, суд враховує, що відповідальність за достовірність відомостей, визначених інформаційними довідками, виданими підприємствами/організаціями, в яких працювала особа, яка звернулась до територіального органу ПФУ за призначенням їй пенсії, покладається виключно на таке підприємство/організацію.
Відтак, позивачка не може нести відповідальності за достовірність відомостей, що містяться у документах про трудовий стаж, виданих за місцем військової служби її чоловіка.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. по справі №687/975/17.
Водночас, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2019р. по справі №638/18467/15-а, згідно якого формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відтак, період проживання позивачки з чоловіком військовослужбовцем з 02.09.1986р. по 15.01.1991р. безумовно підлягає зарахуванню до її страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком.
Враховуючи викладене, аналіз наведених норм та встановлених судом обставин в сукупності свідчить на користь висновку про протиправність спірного рішення відповідача від 17.01.2024р. №262140010434 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком, у зв'язку із чим таке рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Зважаючи на те, що відповідач, не зарахувавши спірні періоди до стажу страхового позивачки, що дає право на призначення пенсії за віком, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку №637, такі дії, оформлені спірним рішенням, не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати позивачці до страхового стажу період проживання з чоловіком військовослужбовцем з 02.09.1986р. по 15.01.1991р. та трудовий стаж з 27.09.1995р. по 27.05.1996р., - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд зауважує на тому, що належним та достатнім способом захисту буде зобов'язання відповідача зарахувати зазначені періоди роботи до страхового стажу позивачки з повторним розглядом її заяви від 12.01.2024р., з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Варто зазначити, що зобов'язання відповідача здійснити повторний розгляд пояснюється тим, що спірні періоди ще не зараховані до трудового (страхового) стажу позивачки, при тому, що Пенсійний фонд є єдиним органом, який призначає пенсії та здійснює підготовку документів для її виплати, тобто вирішення питання призначення та виплату пенсії є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача призначити позивачці пенсію задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини у справі, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Згідно з вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають стягненню у розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; код ЄДРПОУ: 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; код ЄДРПОУ: 13322403) про відмову ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) у призначенні пенсії за віком від 17.01.2024р. за №262140010434.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; код ЄДРПОУ: 13322403) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, період проживання з чоловіком військовослужбовцем з 02.09.1986р. по 15.01.1991р., трудовий стаж з 27.09.1995р. по 27.05.1996р.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; код ЄДРПОУ: 13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) від 12.01.2024р. про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; код ЄДРПОУ: 13322403).
7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.