ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" липня 2024 р. справа № 300/2533/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє ОСОБА_2 (надалі, також - представник позивача), звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі, також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Одеській області) в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №092250004986 від 13.11.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи:
у Верховинському автотранспортному підприємстві у період з 21.07.2003 по 30.04.2008 та з 01.12.2008 по 02.09.2010 на посаді черговий;
період військової служби у Збройних силах України за мобілізацією з 27.04.2022 по 27.05.2022;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити розрахунок військової служби в ЗСУ в особливий період з 28.02.2022 по 27.05.2022 із застосуванням кратності та повторно переглянути мою заяву від 08.11.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.11.2023 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та відмовило в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідачем до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 21.07.2003 по 30.04.2008, з 01.12.2008 по 02.09.2010 та період військової служби з 27.04.2022 по 27.05.2022, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Позивач переконаний, що не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків у спірні періоди не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12.04.2024 ГУ ПФУ в Одеській області скористалось правом подання відзиву на позовну заяву, в якому проти позову заперечило. Відповідач 2 звернув увагу, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи, а тому відсутні підстави для призначення пенсії. Позаяк, в індивідуальних відомостях про застраховану особу на позивача, за періоди роботи з 21.07.2003 по 30.04.2008, з 01.12.2008 по 02.09.2010 та період військової служби з 27.04.2022 по 27.05.2022 відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, підстав для врахування під час обчислення розміру пенсії трудовий стаж, зазначений в трудовій книжці за вказані періоди немає. Додатково звернув увагу, що чиним законодавством не передбачено пільгового обчислення періоду проходження військової служби в особливий період при призначенні пенсії за Законом №1058. Тому, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 26.04.2024 на виконання вимог ухвали суду від 09.04.2024 скерувало суду копії документів з пенсійної справи та довідка форми ОК-5 ОСОБА_1
29.04.2024 до суду надійшов відзив Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області. Згідно відзиву відповідач 1 щодо задоволення позовної заяви заперечив. Відзив мотивовано тим, що ГУ ПФУ в Одеській області за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань, за результатами розгляду заяви від 08.11.2023 та наданих документів прийнято рішення №,92650004986 від 13.11.2023 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років. Відповідно до наданих документів страховий стаж складає 10 років 5 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком по досягненні 60-річного віку. Наголосив, що наявність записів у трудовій книжці про періоди роботи не звільняє від врахування інших умов встановлених Законом №1058, Порядком №637 та порядком №22-1 необхідних для призначення пенсії. У системі персоніфікованого обліку за період роботи у Верховинському АТП за періоди з 21.07.2003 по 30.04.2008, з 01.12.2008 по 02.09.2010 та період військової служби у Збройних Силах України за мобілізацією з 27.04.2022 по 27.05.2022 відсутні відомості про сплату страхових внесків та нарахування заробітної плати, відповідно відсутні підстави для зарахування до страхового стажу цього періоду роботи. Також заперечив щодо наявності підстав для розрахунку військової служби в ЗСУ в особливий період з 28.02.2022 по 27.05.2022 із застосуванням кратності. Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача 02.05.2024 направив суду відповідь на відзив відповідача 1, в якому спростовує викладені доводи та заперечення викладені останнім у відзиві, просить суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.11.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про призначення пенсії за віком, долучивши трудову книжку, посвідчення учасника бойових дій, військовий квиток та довідку про заробітну плату.
Вищевказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №092650004986 від 13.1.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - 28 років. В обґрунтування оскарженого рішення ГУ ПФУ в Одеській області вказало, що згідно наданих до заяви документів страховий стаж позивача складає 10 років 05 місяців 03 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи з 21.07.2003 по 30.04.2008, з 01.12.2008 по 02.09.20010 та період військової служби з 27.04.2022 по 27.05.2022, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Додатковий коментар: за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період з липня 2000 до січня 2004 року, запис трудової книжки доцільно підтвердити результатами перевірки, проведеної, в тому числі, за заявою власника трудової книжки.
Трудова книжка серії НОМЕР_1 від 21.07.2003, видана на ім'я ОСОБА_1 , містить такі записи щодо спірного періоду роботи:
21.07.2003 - прийнятий на роботу дижурним у Верховинське АТП на підставі наказу №43 від 21.07.2003 (запис №1);
02.09.2010 - звільнений з роботи за згодою сторін на підставі наказу №51 від 02.09.2010 (запис №2).
Крім того, на підтвердження періодів роботи у Верховинському АТП з 21.07.2003 по 02.09.2010 позивачем надано архівні довідки видані Архівним відділом Верховинської РДА №21-143 та № 21-144 від 03.04.2023 про нараховану заробітну плату за вказані періоди роботи.
Так, згідно з даними довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування), на час формування в довідці в Реєстрі наявні відомості про сплату страхувальником ( ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 ) страхових внесків за період з травня по листопад 2008 року, відомості про сплату страхових внесків за спірні періоди роботи відсутні. Крім того, наявні відомості про сплату страхувальником (ІФОТЦК та СП, код НОМЕР_3 ) страхових внесків за період за лютий-травень 2022 року.
Як свідчать записи у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 18.05.1980, позивач, серед іншого:
- з 19.05.1980 по 20.05.2082 проходив строкову військову службу;
- 26.02.2022 призваний на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію"; з 28.02.2022 по 27.05.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_5 .
Відповідно до посвідченням серії НОМЕР_6 від 27.01.2023 ОСОБА_1 є учасником бойових дій, у зв'язку із чим має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно із довідкою №59 від 09.05.2022 підтверджується, що позивач з 27.04.2022 на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_7 від 24.04.2022 №71*, наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 24.04.2022 №60 вибув з метою виконання службових (бойових) завдань, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації на території Дніпропетровської та Донецької областей, реагування та зміни в обстановці, що склались.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону № 1058).
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина десята статті 20 Закону № 1058-ІV).
Згідно з абзацом першим частини дванадцятої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Щодо наявності необхідного стажу тривалістю не менше 28 років суд зазначає, що відповідачем обчислено страховий стаж у 10 років 05 місяців 03 дні, та не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи з 21.07.2003 по 30.04.2008 та з 01.12.2008 по 02.09.2010, тобто не зараховано 06 років 06 місяців 12 днів до страхового стажу, а також період військової служби в ЗСУ в особливий період з 28.02.2022 по 27.05.2022.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача про неможливість зарахування до загального страхового стажу позивача періодів з 21.07.2003 по 30.04.2008 та з 01.12.2008 по 02.09.2010, та період військової служби з 27.04.2022 по 27.05.2022, суд зазначає таке.
Як на підставу для відмови в зарахуванні до загального страхового стажу вказаних періодів роботи відповідач посилається на відсутність даних про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивачки в спірний період він працював у Верховинському АТП дижурним.
Записи щодо спірного періоду у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Крім того, відомостями військового квитка серії НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_3 призваний на військову службу у військову частину НОМЕР_5 , довідкою №59 від 09.05.2022 підтверджується, що позивач з 27.04.2022 на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_7 від 24.04.2022 №71*, наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 24.04.2022 №60 вибув з метою виконання службових (бойових) завдань, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації на території Дніпропетровської та Донецької областей, реагування та зміни в обстановці, що склались.
Згідно витягу з наказу командира військової частин НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 27.05.2022 №93 старшого солдата ОСОБА_1 звільнено у відставку з військової служби за підпунктом "а" (за віком) пункту другого частин четвертої статті 26 закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
З вищенаведених положень статті 20 Закону № 1058-ІV слідує, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Оскільки обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, яке здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, а невиконання цього обов'язку страхувальником позбавляє працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, суд вважає це неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не може бути підставою для позбавлення працівника права на призначення чи перерахунок пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи.
Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 04 серпня 2018 року в справі № 482/434/17, від 17 липня 2019 в справі № 144/669/17, від 01 листопада 2018 року в справі № 199/1852/15.
На підставі викладеного, суд зазначає, що на позивача у даному випадку не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків за спірний період, наявність заборгованості підприємства зі страхових внесків та/або не подання ним звітності не може бути підставою для незарахування до страхового стажу відповідного періоду роботи та/або служби.
Так, відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Цей правовий висновок підтримано у постанові Верховного Суду від 30.12.2021 року у справі №348/1249/17, а у постанові від 01.10.2023 року у справі №340/1454/21 Верховний Суд зазначив про відсутність підстав для відступу від цього правового висновку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що період роботи позивача 21.07.2003 по 30.04.2008, з 01.12.2008 по 02.09.2010 та період військової служби з 27.04.2022 по 27.05.2022 (згідно спірного рішення) має бути зарахований відповідачем до загального страхового стажу позивача.
Щодо зарахування періоду проходження військової служби по мобілізації, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 57 Закону №1788 військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Згідно з пунктами 7 та 11 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;
військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу".
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (надалі, також - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 вказаної статті Закону №2232-XII передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.
У преамбулі до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі, також - Закон №2011-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, соціальний захист військовослужбовців, крім іншого, стосується питань їх пенсійного забезпечення.
Основні права військовослужбовців, пов'язані з проходженням служби, визначені статтею 8 Закону №2011-XII.
Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введенно воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024 та триває по теперішній час.
Також, Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
З аналізу наведених норм вбачається, що період проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, а в окремих випадках такий період зараховується до стажу на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_4 від 18.05.1980 ОСОБА_1 , серед іншого, з 28.02.2022 по 27.05.2022 проходив військову службу по мобілізації згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію".
При цьому, згідно з розрахунком форми РС-право (номер ПС:092250004986) позивачу період військової служби по мобілізації не зараховано до страхового стажу.
Жодних доводів на підтвердження правомірності таких дій щодо незарахування до страхового стажу періоду проходження позивачем військової служби по мобілізації відповідачем у відзиві на позов не наведено.
З наведеного вбачається, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період проходження ним військової служби по мобілізації з 28.02.2022 по 27.05.2022.
Що стосується правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача військової служби в ЗСУ в особливий період із застосуванням кратності, суд зазначає таке.
Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/26071, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (надалі, також - Положення №530).
За правилами приписів пункту 2.3 розділу 2 Положення №530 участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 21.03.2023 по справі №160/6146/19.
Відповідно до пункту 6 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток №2).
З урахуванням наведеного правового врегулювання слід дійти висновку про те, що окремі періоди військової служби зараховуються до вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Окрім цього, зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції в районах її проведення, операції Об'єднаних сил зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.
Такий правовий висновок у подібних правовідносинах також викладений Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року в адміністративній справі №348/347/17 та у постанові від 30 липня 2019 року в адміністративній справі № 346/1454/17.
Таким чином є помилковими аргументи представника ГУ ПФУ в Івано-Франківській області стосовно можливості розрахунку на пільгових умовах окремих періодів військової служби лише при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Суд звертає увагу на важливості обов'язку держави щодо соціального захисту осіб, які проходили військову службу, в тому числі і право на пенсійне забезпечення після звільнення з такої служби. Також таке право не може ставитися в залежність від закону, за яким особа набула чи обрала право на пенсійне забезпечення.
За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 наголошено, що припис частини п'ятої статті 17 Конституції України слід розуміти як такий, що покладає на державу обов'язок забезпечувати також соціальний захист громадян України - ветеранів війни, зокрема осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та членів сімей осіб, які захищали Вітчизну, її незалежність, суверенітет та територіальну цілісність (абзац тринадцятий пункту 4 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України висловлював низку юридичних позицій щодо важливості соціального захисту військовослужбовців та ветеранів війни, зокрема: „З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Основного Закону України“; припис частини п'ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов'язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; „виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності“; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022].
Також у цьому Рішенні Конституційний Суд України вказав, що відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, від захисту яких залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина, а також наголошено на головній ролі Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні України, які своєю мужньою боротьбою забезпечують ефективний захист Української держави та Українського народу від агресії російської федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, яка набула повномасштабного характеру з 24 лютого 2022 року (абзац перший підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини).
У контексті наведеного, суд вказує на недопустимість свавільного обмеження прав особи, яка здійснювала захист суверенітету та територіальної цілісності України під час збройної агресії російської федерації проти України, в тому числі і в період воєнного стану, який триває по теперішній час.
Так, згідно з довідкою №59 від 09.05.2022 підтверджується, що позивач з 27.04.2022 на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_7 від 24.04.2022 №71*, наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 24.04.2022 №60 вибув з метою виконання службових (бойових) завдань, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації на території Дніпропетровської та Донецької областей, реагування та зміни в обстановці, що склались.
При цьому, суд звертає увагу, що такі періоди підлягають пільговому зарахуванню до страхового стажу позивача лише за період з 27.04.2022, а не весь період військової служби в особливий період.
Також з приводу сформульованої представником позивача вимоги про зобов'язання відповідача здійснити розрахунок військової служби ОСОБА_1 в особливий період з 27.04.2022 (а не з 28.02.2022 як встановлено судом вище) по 27.05.2022 із застосуванням кратності, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень
Також згідно зі статтею 1 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням російської федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі та відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію" оголошено часткову мобілізацію.
Таким чином, особливий період на території України почав діяти не з моменту введення 24.02.2022 воєнного стану, а з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію" та діє по теперішній час.
Однак, згідно абз. 1, 2, 8 підпункту "а" пункту 3 Порядку № 393 (в редакції до внесення змін постановою КМУ № 119 від 16.02.2022) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Водночас, за абз. 1, 2, 8 підпункту "а" пункту 3 Порядку № 393 (в редакції після внесення змін постановою КМУ № 119 від 16.02.2022) до вислуги років для призначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Враховуючи те, що станом на дату звернення позивача зі заявою про призначення пенсії (08.11.2023) діяла нова редакція підпункту "а" пункту 3 Порядку № 393, суд вважає, що про відсутність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в даному випадку, суд не застосовує відповідні положення Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14 серпня 2014 року "Про затвердження положення про організацію роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей", з огляду на приписи ч.3 ст. 7 КАС України, оскільки відповідні положення Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14 серпня 2014 року суперечать іншому правовому акту, який має вищу юридичну силу - Порядку № 393.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
Відтак, підсумовуючи все вище наведене, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а для відновлення порушеного права позивача слід вийти за межі позовних вимог.
Таким чином, за результатами розгляду цієї справи необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №092250004986 від 13.11.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у Верховинському автотранспортному підприємстві у період з 21.07.2003 по 30.04.2008 та з 01.12.2008 по 02.09.2010 на посаді черговий, період військової служби у Збройних силах України за мобілізацією з 27.04.2022 по 27.05.2022 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
При цьому суд враховує, що належним відповідачем за вимогою про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, є пенсійний орган який приймав це рішення і визначений за принципом екстериторіальності (Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області), однак, з метою забезпечення ефективного захисту порушеного права, дотримання принципу процесуальної економії, суд зобов'язує повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком пенсійний орган за місцем проживання позивача (Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області), що відповідає його законним повноваженням. Наведений механізм захисту порушеного права також відповідає заявленим позовним вимогам та визначеними позивачем відповідачами.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати не підлягають розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №092250004986 від 13.11.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу період роботи у Верховинському автотранспортному підприємстві у період з 21.07.2003 по 30.04.2008 та з 01.12.2008 по 02.09.2010 на посаді черговий, період військової служби у Збройних силах України за мобілізацією з 27.04.2022 по 27.05.2022 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Представнику позивача та відповідачам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
відповідач 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області області (код ЄДРПОУ 14099344, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012).
Суддя Главач І.А.