03 липня 2024 року Справа № 280/6074/24 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Л.Я., перевіривши матеріали
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправними дій, забов'язання вчинити певні дії, стягнення суми, -
28 червня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 , відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року по 28 травня 2023 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", починаючи з 24 лютого 2022 року по 28 травня 2023 року (включно);
стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 по 28.05.2023 в сумі 452 453,91 грн.;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги та добових відповідно до п. 1 ч. 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги за період з 06.01.2022 року по 28.05.2023 року включно;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу та добові відповідно до п. 1 ч. 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги за період з 06.01.2022 року по 28.05.2023 року включно.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.
Так, частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається із позовної заяви, позивач звертається з вимогами щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 24 лютого 2022 року по 28 травня 2023 року, а також, підйомної допомоги та добових, відповідно до п. 1 ч. 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги за період з 06.01.2022 року по 28.05.2023 року включно.
Слід зазначити, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Суд зауважує, що вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, слід звернути увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Як зазначає КАС ВС у рішення від 06.04.2023 по зразковій справі № 260/3564/22, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд звертає увагу позивача, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Однак, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)”.
Тобто, на момент звернення до суду із даним позовом є чинною вже нова редакція ст.233 КЗпП України, яка обмежує строк звернення до суду трьома місяцями з дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав.
Так, позивач покликається на те, що відповідно до довідки, виданої командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 про нараховане грошове забезпечення у 2022 році вбачається, що розмір грошового забезпечення, яке було нараховане позивачу за період з січня 2022 року по 31 грудня 2022 року складає 201 339,24 гривні. Однак, долучена до справи копія довідки не містить дати її видачі, а позивачем не вказано, коли саме він отримав таку довідку та дізнався про порушення своїх прав.
Крім того, позивач зазначає, що звертався з рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , однак, відповідь на вказаний рапорт позивач не отримав, на підтвердження чого надає копію рапорту від 23.02.2024. Суд зауважує, що звертаючись до суду із даним позовом 28.06.2024, позивач звернувся поза межами тримісячного строку з моменту звернення до відповідача з рапортом.
Суд висновує, що позивачем не надано пояснення разом з підтверджуючими документами в обґрунтування дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду або заяву про поновлення пропущеного строку із доказами поважності причин його пропуску.
Крім того, за приписами п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Пунктом 11 частини 5 статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Так, у позовній заяві не відомості про наявність або відсутність електронного кабінету та власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
У відповідності до статті 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Всупереч вищенаведеним нормам, до позову додані копії письмових доказів для суду та відповідача, не засвідчені належним чином, а саме, копія контракту про проходження військової служби копія припису, копія послужної карти.
Вищевикладені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам КАС України, а тому, згідно з ч.1 ст.169 КАС України, вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Суд зазначає, що недоліки даної позовної заяви можуть бути усунуті протягом 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду пояснень разом з підтверджуючими документами в обґрунтування дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду або заяви про поновлення пропущеного строку із доказами поважності причин його пропуску; відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету та власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; належним чином засвідчених копій доданих до позову документів для суду та відповідача, зокрема, копії контракту про проходження військової служби, копії припису, копії послужної карти з урахуванням вимог статті 94 КАС України або шляхом проставлення засвідчувальних написів безпосередньо у приміщенні суду.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, забов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду пояснень разом з підтверджуючими документами в обґрунтування дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду або заяви про поновлення пропущеного строку із доказами поважності причин його пропуску; відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету та власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; належним чином засвідчених копій доданих до позову документів для суду та відповідача, зокрема, копії контракту про проходження військової служби, копії припису, копії послужної карти з урахуванням вимог статті 94 КАС України або шляхом проставлення засвідчувальних написів безпосередньо у приміщенні суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.
Суддя Л.Я. Максименко