02 липня 2024 року Справа № 280/506/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправним в частині наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №286 від 16.12.2023 року (по стройовій частині) щодо вирахування календарної, пільгової та загальної вислуги років, відносно ОСОБА_1 під час звільнення його з військової служби.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 обчислення календарної та загальної вислуги з 24.02.2022 року по 16.12.2023 року та внести зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №286 від 16.12.2023 року (по стройовій частині), відносно ОСОБА_1 щодо обчислення календарної та загальної вислуги років у Збройних силах України з 24.02.2022 року по 16.12.2023 року, що складає 01 рік 09 місяців 23 дні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з 24.02.2024 був мобілізований на військову службу. Позивача в якості старшого солдата кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону (військова частина НОМЕР_1 ), звільнено згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 11.12.2023 №222-РС з військової служби у запас за під. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №286 від 16.12.2023 позивача було виключено з списків особового складу. Відповідно до вищевказаного наказу встановлено, що вислуга років у позивача складає 01 рік 09 місяців 21 день. На думку позивача відповідач не правильно здійснив розрахунок календарної та загальної вислуги років, оскільки відповідно до військового білету та інших документів можливо встановити, що позивач перебував на військовій службі з 24.02.2022 по 16.12.2023 . Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 23.01.2024 позовну заяву залишено без руху.
26.01.2024 позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 26.01.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що відповідно до вимог п.2.9 розділу 2 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей» затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюються за послужним списком та іншими документами з особової справи військовослужбовця. Наголошує, що відповідно до записів про проходження служби, внесених до військового квитка позивача календарна та загальна вислуга військовослужбовця становить 01 рік 09 місяців 21 день. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
14.05.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що позивач з 24.02.2022 по 16.12.2023 перебував на військовій службі у відповідача.
З витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2023 №286 позивача звільнено згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 11.12.2023 №222-РС з військової служби у запас за під. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною. З 16.12.2023 позивача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення
Крім того, згідно вказаного наказу вислуга позивача років у Збройних силах України становить: календарна - 01 рік 09 місяців 21 день, пільгова - 00 рік 00 місяців 00 день, загальна - 01 рік 09 місяців 21 день.
Позивач вважає дії відповідача щодо обчислення календарної та загальної вислуги років протиправними, оскільки на його думку календарна та загальна вислуга років за спірний період складає 1 рік 9 місяців та 23 дні, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За змістом статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року N 1788-XII (далі -Закон N 1788-XII) до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до статті 62 Закону N 1788-XII порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 01.01.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.04.2021 по справі №480/4241/18.
Крім того, відповідності до вимог пункту 2.9 розділу 2 "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей”, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 14.08.2014 N 530, обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється за послужним списком та іншими документами з особової справи військовослужбовця.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1993 N 637 (далі - Порядок N 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку N 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної пдати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом п. 6 Порядку N 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки, довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Документами, що підтверджують окремі періоди військової служби, які підлягають врахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, є, зокрема, довідки кадрових органів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, про службу в них військових формуваннях, яка підлягає зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах.
Позивач зазначає, що відповідно до військового білету та інших документів можливо встановити, що він перебував на військовій службі з 24.02.2022 по 16.12.2023, тобто календарна і загальна вислуга років складає 01 рік 09 місяців 23 дні, проте, а ні у позовній заяві, а ні в додаткових поясненнях позивачем не наведено відповідного розрахунку, згідно якого б вбачалась , що вислуга за спірний період складає саме 1 рік 09 місяців 23 дні, а не 01 рік 09 місяців 21 день.
Судом встановлено, що відповідачем у поданому до суду письмовому відзиві викладено як здійснено розрахунок календарної та загальної вислуги років позивача яка складає 01 рік 09 місяців 21 день, а саме:
період служби з 24.02.2022 по 28.02.2022 року - 05 днів;
період служби з 01.03.2022 по 30.11.2023 року - 01 рік 09 місяців 00 днів;
період служби з 01.12 2023 по 16.12.2023 року - 16 днів.
Виходячи з вищевказаного, суд дійшов висновку, що обчислення відповідачем календарної та загальної вислуги років позивача, яка складає 01 рік 09 місяців 21 день здійснено в порядку та в межах чинного законодавства України.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України та доказів наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
З огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову, підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із статтею 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова