02 липня 2024 року м. Житомир справа № Н/240/29282/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
В провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/29282/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 19.12.2023 адміністративний позов задоволено частково, зокрема:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.09.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року.
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду у справі №240/29282/23, відповідно до вимог ст.255 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили.
24.04.2024 через ЄСІТС "Електронний суд" Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду із заявою про перегляд судового рішення від 28.04.2023 у справі №240/4474/23 за нововиявленими обставинами, мотивуючи тим, що наявні істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зазначає, що на виконання вказаного рішення суду позивачу нараховано підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, визначеного ст. 39 Закону України №796-ХІІ, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб. Однак, під час виконання вказаного рішення суду відповідачем були виявлені обставини, які свідчать про надання позивачем недостовірних відомостей про місце свого проживання, які привели до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення, а тому, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вказана обставина має істотне значення для справи №240/4474/23.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 10.06.2024 об 12 год. 00 хв.
Разом з тим, згідно відомостей КП "Діловодство спеціалізованого суду", матеріали адміністративної справи №240/4474/23 Житомирським окружним адміністративним судом передано Слідчому управлінню Головного управління Національної поліції в Житомирській області на виконання ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 15.02.2024, що підтверджується супровідним листом та актом приймання-передачі від 28.02.2024.
29.05.2024 судом направлено лист на адресу Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо направлення на адресу Житомирського окружного адміністративного суду адміністративну справу №240/4474/23.
04.06.2024 на електронну адресу суду від Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов лист, в якому зазначено, що матеріали адміністративної справи №240/4474/23 знаходяться в матеріалах кримінального провадження, яке з обвинувальним актом направлено до суду. Зазначено, що після прийняття рішення, буде вирішено питання про повернення матеріалів адміністративної справи.
04.06.2023 протокольною ухвалою суду судове засідання відкладено на 27.06.2024 об 10 год. 30 хв.
26.06.2024 повернуто адміністративну справу №240/29282/23 до Житомирського окружного адміністративного суду та передано судді для розгляду заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Також, 26.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано клопотання про долучення доказів.
Відповідно до ухвали суду від 27.06.2024 суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу пояснення та докази в їх сукупності, а також, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд судового рішення нововиявленим обставинами, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
У відповідності до частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно з частиною 4 зазначеної правової норми, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
З аналізу наведеної норми можна зробити висновок, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. Тобто за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
Істотними обставинами справи вважаються такі, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Тобто, процедура скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Водночас нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення.
Матеріалами справи встановлено, що згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 по справі №240/29282/23 ОСОБА_1 на підтвердження свого проживання на території радіоактивного забруднення подала до суду витяг з реєстру територіальної громади за №2023/006821114 від 29.08.2023, в якому зареєстроване місце проживання позивача зазначено - АДРЕСА_1 . Також довідкою Олевської міської ради від 06.10.2023 №2310 підтверджено факт реєстрації позивача за вказаною адресою.
Слідче управління Головного управління Національної поліції України листом від 27.03.2024 №4390/24-2024 повідомило Головне управління про здійснення досудового розслідування кримінального провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023060000000541 від 17.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190, ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України, за фактом заволодіння шляхом обману грошовими коштами Пенсійного фонду під час отримання особами підвищення до пенсії на підставі ст. 39 Закону №796-XII.
В ході розслідування встановлено, що підвищення до пенсії на підставі ст. 39 Закону №796-XII отримували особи, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1
Встановлено, що за вказаною адресою фактично жодна особа не проживає та згідно акту обстеження житлового будинку в АДРЕСА_1 складеного робочою групою Олевської міської ради - житловий будинок в с.Тепениця. вул..Набережна, 35 знаходиться в незадовільному технічному стані, не відповідає санітарно-технічним нормам, є непридатним для проживання.
Суд зауважує, що обставини щодо місця проживання позивача є істотними, такими, від яких залежить призначення доплати до пенсії за статтею 39 Закону України №796-XII.
Обставини щодо зазначення позивачем невірного місця проживання не були і не могли бути відомі ні суду, ні ГУ ПФУ в Житомирській області станом на час прийняття рішення судом 07 квітня 2023 року, оскільки лише 17 жовтня 2023 року, тобто після прийняття рішення судом, до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені дані про досудове розслідування, у ході якого було з'ясовано те, що за адресою АДРЕСА_1 фактично жодна особа не проживає.
Отже, наявні підстави для перегляду рішення Житомирського окружного адміністративного суду 19.12.2023 за пунктом 1 частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що згідно ухвали Корольовського районного суду м. Житомира про закриття кримінального провадження від 11.06.2024 у справі №296/4702/24 до Корольовського районного суду м. Житомира 20.05.2024 року надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060000000389 від 13 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 за ст. 190 ч.2 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що 29.08.2023 в ОСОБА_1 , яка будучи обізнаною у положеннях законодавства щодо підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном (грошовими коштами Державного бюджету України) шляхом обману.
Реалізуючу свій злочинний умисел, 29.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до Особа-1 та керуючись корисливим мотивом висловила прохання щодо реєстрації свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з метою підготовки та подання до Житомирського окружного адміністративного суду позову із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями щодо проживання за вказаною адресою та отримання шляхом обману підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, без фактичного проживання на території радіаційного забруднення, тобто з метою усунення перешкод та створення умов для вчинення кримінального правопорушення. На що Особа-1 погодився та вступив з ОСОБА_1 у попередню злочинну змову, взявши на себе роль пособника вчинюваного кримінального правопорушення.
Надалі, 29.08.2023 о 10 год. 01 хв. ОСОБА_1 та Особа-1, діючи в межах попередньої змови, керючись корисливим мотивом, звернулись до Олевської міської ради, що за адресою: АДРЕСА_2 з метою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та адміністратором Центру надання адміністративних послуг Олевської міської ради прийнято заяву від ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларовного/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на підставі згоди влансика приміщення Особа-1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що останній видано витяг з реєстру територіальної громади номер 2023/006821114.
Далі, ОСОБА_1 звернулась із письмовою заявою до ГУ ПФУ в Житомирській області з метою виплати вказаного підвищення до пенсії та 03.10.2023 отримала відмову у виплаті підвищення до пенсії.
В подальшому, 06.10.2023 з метою подальшого оскарження бездіяльності ГУ ПФУ Житомирській області ОСОБА_1 отримала довідку №2311 про реєстрацію та проживання за адресою: АДРЕСА_1 від Тепеницького старостинського округу із внесенням відповідних відомостей до погосподарської книги №6 Тепеницького старостинського округу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, розпорядником яких є ГУ ПФУ Житомирській області, 06.10.2023 ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом про зобов'язання проведення перерахунку і виплати коштів із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями про її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, а саме: с. Тепниця Коростенського району Житомирської області, до Житомирського окружного адміністративного суду.
Після чого, 19.12.2023 за результатом розгляду вказаного адміністративного позову ОСОБА_1 ухвалено рішення у справі №240/29282/23, яким її позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено частково та зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 01.09.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
На підставі вказаного рішення Житомирського окружного адміністративного суду у період з 01.02.2024 по 28.03.2024 ГУ ПФУ в Житомирській області, працівники якого не були обізнані про злочинні наміри групи, ОСОБА_1 виплачено грошові кошти в сумі 5 628 грн. 24 коп., як підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Вказаними діями державному бюджету України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559141) завдано матеріальної шкоди в сумі 5 628 грн. 24 коп.
Разом з тим, ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира про закриття кримінального провадження від 11.06.2024 у справі №296/4702/24 звільнено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 190 КК України на підставі статті 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060000000389 від 13 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 за ст. 190 ч. 2 КК України - закрито.
Під час судового розгляду Корольовським районним судом м. Житомира встановлено, що ОСОБА_1 повністю відшкодувала завдану нею матеріальну шкоду, змінила місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на місце свого фактичного проживання, що є підставою для припинення отримання нею підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; щиро розкаялась та активно сприяла розкриттю вчиненого кримінального правопорушення.
Отже, при зверненні до Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 вказала адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , за якою фактично не проживала, а була лише зареєстрована з метою отримання неправомірної вигоди.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, з урахуванням нововиявлених обставин справи суд відмічає наступне.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Стаття 39 Закону №796 у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена наступним чином:
1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
28 грудня 2014 року прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
04 лютого 2016 року прийнято Закон № 987-VIII, який згідно з розділом ІІ Прикінцеві положення набрав чинності з 01 січня 2016 року і яким включив до Закону № 796-ХІІ статтю 39 такого змісту:
Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
При цьому в рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону України № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом України № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону України № 796-ХІІ вказане рішення не містить.
За результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року зазначила, що з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону України № 796-ХІІ, яка була чинною до 01 січня 2015 року. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону України №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом України №987-VIII.
Стаття 39 у редакції Закону № 987-VIII, яка чинна з 01 січня 2016 року, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
Отже, суд вважає, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач не довів, що проживає на території радіоактивного забруднення та під час розгляду кримінальної справи повністю визнала свою вину у наданні до суду неправдивих відомостей щодо свого місця проживання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 та статті 39 Закону України №796-ХІІ, позивач не має права на щомісячне отримання підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер у розмірі встановленому статтею 39 Закону №796-ХІІ, оскільки не проживає на території радіоактивного забруднення, а тому суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №240/29282/23 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова