03 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/8965/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №69744077 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/18063/21, що полягає у не вчинені та не прийнятті, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій та рішень, спрямованих на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа в частині забезпечення здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ч.2 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", а не ч.1 ст.8 вказаного Закону;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №69744077 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/18063/21, вчинити виконавчі дії та прийняти рішення, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа, а саме в частині забезпечення здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ч.1 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державним виконавцем допущено протиправну бездіяльність з приводу вчинення дій у межах виконавчого провадження №69744077, а тому судове рішення, оскільки з 01.01.2024 підвищення до пенсії виплачується у розмірі 3200 грн., тобто не у розмірі, встановленому судовим рішенням. У зв'язку із вказаним, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-262 КАС України.
Сторони в судове засідання не з"явилися, повідомлені про розгляд справи належним чином.
Ухвалою від 02.07.2024 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Встановлено, що у відділі примусового виконання рішень перебуває на виконанні виконавчий лист по справі №240/18063/21 виданий 27.01.2022 Житомирським окружним адміністративним судом, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 08.01.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Постановою від 30.08.2022 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа.
Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
11.08.2023 боржник направив відповідачу повідомлення , в якому вказано, що в результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії на даний час становить 16009,07 грн., в тому числі 13400,00 - підвищення за проживання на території радіоактивного визначеному на виконання рішення суду.
З 01.09.2023 виплата пенсії буде здійснюватися у розмірі визначеному на виконання рішення суду. За період з 08.01.2021 по 31.08.2023 нарахована доплата пенсії в розмірі 197443,91 грн.
З метою перевірки виконання рішення суду, 04.01.2024 державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду та надати підтверджуючи документи про його виконання.
На адресу відділу надійшла відповідь на вимогу державного виконавця, з якої вбачається, що з 01.01.2024 прийнято закон України " Про Державний бюджет України на 2024 рік", відповідно до ст.8 якого, розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 грн.
На виконання рішення суду № 240/2855/22 з 01.01.2024 нараховано підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на 2024 рік , тобто 3200 грн. (1600 грн.х2).
З 01.02.2024 виплата буде здійснюватися у розмірі визначеному на виконання рішення суду.
При перевірці виконання рішення суду боржником державний виконавцем встановлено, що рішення суду боржником в частині виплати заборгованості не виконано, у зв"язку з чим, 02.07.2024 за невиконання рішення суду, в повному обсязі, державним виконавцем на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмір 5100 грн. та цього ж дня підготовлено заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Позивач вважає, що державним виконавцем допущено бездіяльність у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/18063/21, а тому позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частинами першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 75 цього ж Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").
У Рішенні від 27.11.2008 по справі №1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Тобто надаючи оцінку діям/бездіяльності державного виконавця, вчиненим у межах виконавчого провадження , слід з'ясувати чи їх сукупність була спрямована на примусове виконання рішень і проводилася на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом №1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону №1404-VIII, а також достатність прийнятих рішень, які відповідно до цього Закону №1404-VIII підлягали примусовому виконанню.
Як свідчать матеріали справи та як зазначалось раніше, з метою перевірки виконання рішення суду у справі №240/18063/21 державний виконавець неодноразово виносив вимоги, якими зобов'язував Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в певний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік та письмово надати державному виконавцю пояснення про причини не виконання боржником рішення.
На винесені вимоги, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області надавались листи-роз'яснення про здійсненні відповідні перерахунки пенсії, нараховану доплату та виплату донарахованих коштів після надходження фінансування у порядку черговості надходження судового рішення до боржника.
Суд також враховує, що невиконаною залишилась лише частина рішення щодо якого існував окремий порядок його виконання. Водночас, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Так, виплати пенсій здійснюються управлінням виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З огляду на викладене, суд вважає, що невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та відповідно не може свідчити про бездіяльність державного виконавця щодо невжиття передбачених законодавством заходів забезпечення його примусового виконання.
Даний висновок узгоджується із правової позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20, від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
Щодо вимоги позивача про вчинення виконавчих дій відповідачем та прийняти рішення, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа, а саме в частині забезпечення здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ч.1 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", суд зазначає наступне.
Як зазначалось раніше, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду №240/18063/21 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
При цьому, враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати, відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін.
Враховуючи, що дане підвищення до пенсії носить не разовий, а постійний характер, саме тому у резолютивній частині рішення не встановлено кінцевої дати проведення такого нарахування й виплати та застосовано вираз "що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)", а не зазначено конкретного Закону.
В свою чергу, ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Визначення нового розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024, зобов'язувало відповідача звернутись до боржника з вимогою щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/18063/21.
З приводу посилання позивача на роз"яснення Міністерства соціальної політики України про застосування норми абзацу четвертого статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", суд зазначає наступне.
Основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах - узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України (п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади").
Міністерство є органом саме виконавчої влади, покликаним на виконання законів, державної політики тощо, але в жодному випадку міністерство не може тлумачити, надавати роз'яснення статей Конституції України чи законів, встановлювати законність чи в будь-який інший спосіб підміняти судову чи законодавчу владу.
Зважаючи на той факт, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є актом законодавчої гілки влади - Верховної Ради України, жодного тлумачення цього закону Міністерство соціальної політики України не могло здійснювати, і жодних висновків щодо нього не могло надавати.
На сьогоднішній день, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України. Однак такі роз'яснення не мають статусу офіційного тлумачення.
Правом офіційного тлумачення правових норм наділений спеціально на те уповноважений орган. Відповідно до приписів ст. ст. 147, 150 Конституції України саме на Конституційний Суд України покладено обов'язок вирішення питання про відповідність законів та інших нормативно-правових актів, зокрема актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституції України, а також офіційне тлумачення Конституції та законів України.
Відтак, роз"яснення Міністерства соціальної політики України не могли слугувати підставою для уникнення, у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", винесення державним виконавцем вимоги та направлення її до Головного управління Пенсійного фонду України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не допущено бездіяльності у межах виконавчого провадження № 69744077 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №№240/18063/21 з врахуванням положень ч.1 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", оскільки ним вжито всі передбачені законодавством заходи забезпечення примусового виконання виконавчого документа в частині здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік"
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши матеріали справи та вказані норми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для відшкодування судових витрат.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (майдан Соборний, 1,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Капинос