02 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/9228/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області ЦМУМЮ (м.Київ) та зобов'язати їх скасувати арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АМ №797288, 28.01.2011, головним державним виконавцем ВДВС Бердичівського МРУЮ - Наумчуком В.П., реєстраційний номер обтяження 10774587;
Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області ЦМУМЮ (м.Київ) та зобов'язати їх скасувати арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 29131384, 10.10.2011, старшим державним виконавцем ВДВС Бердичівського МРУЮ - Шатило А.М., реєстраційний номер обтяження 11700247;
Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області ЦМУМЮ (м.Київ) та зобов'язати їх скасувати арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 34053203, 20.08.2012, старшим державним виконавцем ВДВС Бердичівського МРУЮ - Шатило А.М., реєстраційний номер обтяження 12928473.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно не скасовано арешт майна боржника, накладений постановами АМ №797288, 28.01.2011, 29131384, 10.10.2011, 34053203, 20.08.2012. Так, в постанові про повернення виконавчого документу від 29.05.2014 року та постанові про закінчення виконавчого провадження від 23.11.2011 року державний виконавець мав скасувати арешт з майна.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 02.07.2024.
Сторони в судове засідання не з"явилися, повідомлені про розгляд справи належним чином.
Позивач надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи належним чином.
З урахуванням приписів ст.205 КАСУ розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що наявні обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі наступних постанов:
- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 34053203, 20.08.2012, винесена старшим державним виконавцем ВДВС Бердичівського МРУЮ - Шатило А.М., реєстраційний номер обтяження 12928473.
-постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АМ №797288, 28.01.2011, винесена головним державним виконавцем ВДВС Бердичівського МРУЮ - Наумчуком В.П., реєстраційний номер обтяження 10774587;
-постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 29131384, 10.10.2011, винесена старшим державним виконавцем ВДВС Бердичівського МРУЮ - Шатило А.М., реєстраційний номер обтяження 11700247.
На підставі наведеного на адресу Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області ЦМУМЮ (м.Київ) був надісланий адвокатський запит від 18.03.2024 щодо надання інформації з приводу даних виконавчих проваджень та копій постанов.
Листом Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області ЦМУМЮ (м.Київ) від 22.03.2024 було надано наступну інформацію:
Надати копії постанов про відкриття, повернення або закінчення виконавчих проваджень не можливо, у зв'язку із тим, що спецрозділ АСВП не передбачає можливість роздрукування таких, натомість повідомлено, що за наданими в запиті даними вдалось встановити наступну інформацію із спецрозділу АСВП, а саме:
На виконанні перебували виконавчі провадження де боржником є ОСОБА_1 :
АСВП 34053203, щодо виконання виконавчого листа №2604/11669/12, виданого 15.06.2012 року Дніпровським районним судом м.Києва на користь ПАТ "Дельта Банк" боргу на суму 4935,61 грн., яке було розпочате 20.08.2012 року та завершено 29.05.2014 року згідно п.4 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження".
АСВП 29131384, щодо виконання виконавчого листа №2-242/11/0603, виданого 01.09.2011 року Бердичівським міськрайонний судом Житомирської області про стягнення З ОСОБА_1 на користь КС "Оберіг" боргу на суму 7613,68 грн., яке було розпочате 04.10.2011 року та завершено 23.11.2011 згідно п.8 ст.49 ЗУ "Про виконавче провадження".
В зв'язку із тим, що матеріали виконавчих проваджень знищено із закінченням строків зберігання, тому надати копії вище зазначених документів не має можливості.
Отже, вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
На час накладення арешту на нерухоме майно позивача (обтяження вчинено 14 липня 2006 року на підставі постанови виконавця від 05 липня 2006 року АА675090) умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентувались Законом України від 21 квітня 1999 року №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 11 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (частина перша, пункт 5 частини третьої).
Згідно з частиною другою статті 25 Закону №606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 57 Закону №606-XIV. Частинами першою та другою вказаної статті було передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №606-XIV підлягає примусовому виконанню.
Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Частинами першою, другою статті 50 Закону №606-XIV було обумовлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що арешт з майна знімається у разі закінчення виконавчого провадження (крім певних винятків), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.
Як зазначив відповідач у листі щодо виконання виконавчого листа №2604/11669/12, виданого 15.06.2012 року Дніпровським районним судом м.Києва на користь ПАТ "Дельта Банк" боргу на суму 4935,61 грн., яке було розпочате 20.08.2012 та завершено 29.05.2014 року згідно п.4 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження".
Щодо виконання виконавчого листа №2-242/11/0603, виданого 01.09.2011 року Бердичівським міськрайонний судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС "Оберіг" боргу на суму 7613,68 грн., яке було розпочате 04.10.2011 року та завершено 23.11.2011 згідно п.8 ст.49 ЗУ "Про виконавче провадження".
Згідно п.4 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції до 02.06.2016 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
За ч.1 п.8 ст.49 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції до 02.06.2016 року) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Отже, при винесенні постанов про повернення виконавчого документа, закінчення виконавчого провадження державний виконавець повинен був зняти арешт, накладений спірними постановами , проте, цього протиправно зроблено не було.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Як передбачено частинами першою, другою статті 59 Закону №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
За приписами частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 59 Закону №1404-VIII).
Як зазначив відповідач у своєму листі, матеріали виконавчих проваджень знищено через закінчення строків їх зберігання.
Разом з тим, наявність арешту, накладеного спірними постановами на майно, яке належить позивачу , порушує права позивача на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічні положення містить Цивільний кодекс України.
Так, згідно з частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити .
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Європейська, 128,м. Бердичів, Житомирська обл., Бердичівський р-н,13306. РНОКПП/ЄДРПОУ: 35006362) про скасування арешту, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з нерухомого майна, накладеного постановами від 28.01.2011, від 10.10.2011, від 20.08.2012.
Зобов"язати Бердичівський відділ державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанов від 28.01.2011 №А797288, від 10.10.2011 №29131384, від 20.08.2012 №34053203.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Капинос