Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 липня 2024 року Справа №200/5218/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №200/5218/22, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.10.2022 № 2702612299.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 19.03.2021.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) судовий збір в сумі 744,30 (сімсот сорок чотири) грн.30 коп.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 залишено без змін.
У подальшому на виконання вказаного судового рішення Донецьким окружним адміністративним судом 22.09.2023 видано виконавчий лист.
12.06.2024 суду за допомогою системи "Електронний суд" позивачем подана заява із наступним змістом:
встановити засоби судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 200/5218/22;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у 10- денний строк подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 200/5218/22;
за наслідками розгляду звіту про виконання рішення суду у цій справі або в разі не подання такого звіту, накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідального за виконання рішення суду, штраф у сумі, встановленій п. 2 ст. 382 КАС України.
Ухвалою від 13.06.2024 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі повернуто без розгляду з підстав порушення вимог ч. 2 ст. 167 КАС України, а саме не направлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області копії поданої заяви та доданих документів.
14.06.2024 суду за допомогою системи "Електронний суд" позивачем повторно подана заява про встановлення судового контролю. Згідно квитанції про доставку вказана заява доставлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області 14.06.2024 о 10:49.
Ухвалою від 24.06.2024 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області докази виконання не виконання рішення № 200/5218/22.
Продовжено строк розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 200/5218/22 до отримання від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області доказів визначених цією ухвалою.
28.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області суду надані заперечення на заяву про встановлення судового контролю де зазначено наступне.
Рішення №200/5218/22 виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та нормативно-правового поля, а саме:
для виконання рішення було зроблено запит матеріалів судової справи (вих. №11086/03-16 від 16.08.2023) та запит необхідних додаткових документів для призначення пенсії до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України (вих. №0500-0309-5/70021 від 16.08.2023);
13.09.2023 вх. №2634/5 від Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України надійшли необхідні додаткові документи;
15 вересня 2023 року Головним управлінням призначено пенсію ОСОБА_1 відповідно до п. «а» ст. 12 Закону №2262 з 19.03.2021 у розмірі 5611.18 грн.;
нарахована сума доплати за результатами перерахунку згідно рішення з урахуванням виплачених сум за період з 19.03.2021 по 30.09.2023 склала 196487,28 грн.
На даний час, позивач є отримувачем пенсії відповідно до відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262).
При цьому, судом І інстанції зобов'язано Головне управління призначити пенсію, а не прийняти рішення чи розглянути питання про прийняття рішення.
Таким чином, доводи викладені в заяві є по суті абсурдними, оскільки основною умовою виконання рішення суду є факт призначення пенсії ОСОБА_1 , що має місце, а не те, яким розпорядчим документом здійснено таке призначення.
До заперечення долучені документи: протокол від 19.03.2021 з електронної пенсійної справи ОСОБА_1 ; перерахунок на виконання Рішення №200521822; розрахунок доплати за Рішенням №200521822.
02.07.2024 заявником подано клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним в обґрунтування, якого зазначено, що надані відповідачем копії документів ні є належними та допустимими доказами призначення позивачу пенсії за вислугу років, призначеної на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року у справі №200/5218/22, з огляду на наступне.
Протокол за пенсійною справою № 0503021201(МВС) від 19.03.2021 є витягом з електронної пенсійної справи позивача в Інтегрованій комплексній інформаційній системі Пенсійного фонду України в якому вказано, що він сформований на підставі звернення «від 9 серпня 2023 року», разом із цим зазначено, що цей документ «від 19 березня 2021 року» - що не може відповідати дійсності.
Копія розпорядження про перерахунок пенсії від 20 жовтня 2023 року № 0503021201, розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою № 0503021201 за період з березня 2021 року по вересень 2023 року за дорученням № Д 0503021201, розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою № 0503021201 за період з липня 2021 року по вересень 2023 року за дорученням № Д 0503021201/1.
Вищезазначені документи на думку заявника, не є належним рішенням (протоколом, розпорядженням) на підставі яких призначається пенсія за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 9 квітня 1992 року № 2263-XII.
Стосовно клопотання заявника про визнання доказу недопустимим /неналежним/ недостовірним суд зазначає наступне.
Приписами ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, положеннями ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Приписами ст.74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Та положеннями ст.75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відтак, зазначені норми стосуються саме доказів, яким суд за тих чи інших обставин під час розгляду справи надає оцінку.
Зміст наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області свідчить, що позивач є отримувачем пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262, про проведений перерахунок на виконання рішення №200521822 та розрахунок доплати за рішенням №200521822.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати додані відповідачем документи такими, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Одночасно суду не наведено доводів для визнання вищевказаних документів не достовірними.
Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд виходить з такого.
За змістом ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Одним з основних засад/принципів адміністративного судочинства, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 2 ст. 370 КАС України визначено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною 2 ст. 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Питання встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовано ст. 382 КАС України, на яку і покликається представник позивача у поданій заяві.
Відповідно до частини першої згаданої процесуальної норми суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу.
Водночас, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 539/3406/17, від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19.
Відтак, передумовою до встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт є встановлення судом факту невиконання такого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.10.2022 № 2702612299.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 19.03.2021.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення відповідачем призначено пенсію ОСОБА_1 відповідно до Закону №2262 з 19.03.2021 одночасно нарахована сума доплати за результатами перерахунку згідно рішення з урахуванням виплачених сум за період з 19.03.2021 по 30.09.2023 склала 196487,28 грн.
Однак позивач у поданій заяві не погоджується із оформленими документами, що складені під час виконання вказаного рішення суду, а саме наголошує на тому, що Головне управління самостійно не приймало рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 , а виконувало зобов'язання по судовому рішенню.
З наведеного суд висновує, що позивач фактично не погоджується із діями, вчиненими відповідачем на виконання рішення суду 06 лютого 2023 року у справі № 200/5218/22.
Водночас, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду регламентовано положеннями статті 383 КАС України, частиною першої якої передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, у спірному випадку застосування судом положень статті 382 КАС України, якими регламентовано встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, є недоцільним, оскільки позивач стверджує не про невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили, а не погоджується із діями, вчиненими відповідачем на його виконання.
У зв'язку з наведеним, подана позивачем заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 229, 248, 256, 293, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного суду України, -
У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 200/5218/22 - відмовити.
У задоволенні клопотання про визнання доказу недопустимим /неналежним/недостовірним - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку визначеному статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя І.В. Буряк