про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю
за виконанням рішення суду
02 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/26956/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - Головне управління ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язання здійснити за період в межах строку позовної давності, тобто шести місяців нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) та здійснювати по момент припинення права на даний вид пенсій (до зміни законодавства або зміни правового статусу).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року в даній справі адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_2 з 26 грудня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
25 червня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі №140/26956/23. Заява обґрунтована тим, що на виконання вказаного рішення суду відповідачем нараховано та призначено до виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, проте суму обрахованого підвищення визначено у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не мінімальних заробітних плат, що не відповідає судовому рішенню. А відтак, вищенаведене рішення суду є фактично невиконаним в частині нарахування та виплати спірного підвищення до пенсії.
Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Таким чином, розгляд вказаної заяви за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
17 січня 2024 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року позивачу було видано виконавчий лист №2779/2024 в його зобов'язальній частині.
Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 07 лютого 2024 року відкрито виконавче провадження ВП №740485774 з примусового виконання виконавчого листа №2779/2024, виданого 17 січня 2024 року Волинським окружним адміністративним судом.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Слід звернути увагу, що в рішенні від 08 листопада 2023 року у справі №140/26956/23 суд не зобов'язував відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України відповідача - суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до приписів ч.6 ст. 245, ч. 1 ст. 382 КАС України суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання лише судового рішення, яким зобов'язано суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.
Отже, частиною першою статті 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі (зазначену правову позицію викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 у справі № 9901/388/21).
При вирішенні поданої заяви суд враховує, що листом від 14.02.2024 № 0300-0306-5/9113 (копія долучена до заяви) відповідач повідомив представника позивача про: здійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року; про виплату заборгованості за рішенням суду в порядку черговості після виділення коштів з Державного бюджету України.
Отже, судом не встановлено, що пенсійний орган ухиляється від виконання рішення суду від 08 листопада 2023 року, та з матеріалів справи видно, що ГУ ПФУ у Волинській області в межах своїх повноважень вчинило дії, спрямовані на виконання судового рішення у цій справі.
З поданої заяви вбачається, що необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі представник позивача обґрунтовує виключно незгодою із розміром підвищення, яке нараховується та виплачується позивачу на виконання рішення суду. При цьому, не вказує, у якому розмірі на цей час здійснюється виплата позивачу підвищення до пенсії та на підтвердження цього не надає жодних доказів.
Водночас, на думку суду, наведені у заяві зазначені обставини не можуть бути підставою для встановлення судового контролю у порядку статті 382 КАС України з огляду на те, що підставою застосування статті 382 КАС України є саме факт невиконання судового рішення. Крім того, суд наголошує на тому, що саме по собі подання відповідно до статті 382 КАС України заяви про встановлення судового контролю, без належного її обґрунтування та без надання відповідних доказів, не зумовлює виникнення у суду обов'язку встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.
Положеннями статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавчий лист №2779/2024, виданий 17 січня 2024 року Волинським окружним адміністративним судом у цій справі на зобов'язальну частину рішення суду від 08 листопада 2023 року, перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області. 07 лютого 2024 року було відкрите виконавче провадження, яке триває і на час розгляду цієї заяви. Примусове виконання судового рішення (у тому числі щодо виплати нарахованих сум та їх відповідності розрахунковій величині згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік) забезпечується визначеними Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження” заходами. Державним виконавцем перевірка виконання рішення суду не закінчена та ще триває і підстав вважати, що загальний порядок виконання судового рішення не забезпечив очікуваного результату, немає.
У зв'язку із вищезазначеним суд дійшов висновку, що позивачем не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання судового рішення, а відтак, звернення із заявою в порядку статті 382 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України “Про виконавче провадження” першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
З огляду на викладене, подана заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т.М. Димарчук