02 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5536/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправними дії щодо нездійснення перерахунку виплаченої індексації грошового забезпечення за періоди: з 01.03.2018 по 01.11.2019, з 30.09.2020 по 29.03.2021, з 03.03.2022 по 22.07.2022, з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за періоди: з 01.03.2018 по 01.11.2019, з 30.09.2020 по 29.03.2021, з 03.03.2022 по 22.07.2022, з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 з 04 листопада 2016 року по 03 листопада 2019 року, з 30 вересня 2020 року по 29 березня 2021 року та з 03 березня 2022 року по 22 липня 2022 року проходив військову службу у - ВЧ НОМЕР_1 .
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 №40/1783/22 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).
На виконання вказаного рішення суду відповідачем 28.02.2023 здійснено виплату індексації грошового забезпечення в сумі 52 879,72 грн.
Однак, ВЧ НОМЕР_1 безпідставно не врахував норми абзаців четвертого, п'ятого і шостого пункту 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановив, чи перевищує розмір підвищення мого як позивача грошового доходу суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.
Такі протиправні дії відповідача призвели до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.03.2018 підвищено розміри посадових окладів усіх військовослужбовців, в тому числі і позивача, отже у березні 2018 року індексація доходів не проводиться, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця.
В свою чергу, розмір індексів споживчих цін становив: у квітні 2018 року - 100,8; у травні 2018 року - 100,0; у червні 2018 року - 100,0; у липні 2018 року 99,3; у серпні 2018 року - 100,0; у вересні 2018 року - 101,9; у жовтні 2018 року - 101,7. Розрахунок порогу індексації становить: 1,008*1*1*0,993*1*1,019* 1,017*100 = 103,73.
Абзацом 1 пункту I-1 Порядку №1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Отже, враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що з квітня 2018 року по жовтень 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації, тому відповідачем правомірно за період з березня 2018 року по листопад 2018 року включно індексація не нараховувалась та не виплачувалась.
Відтак, представник відповідача вважає позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01 січня 2018 року по листопад 2018 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказані періоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 з 04 листопада 2016 року по 03 листопада 2019 року, з 30 вересня 2020 року по 29 березня 2021 року, та службу за призовом по мобілізації з 03 березня 2022 року по 22 липня 2022 року проходив військову службу у - ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується витягами з наказів від 04.11.2016 №237, 01.11.2019 №236, 30.09.2020 №200, 29.03.2021 №64, 22.07.2022 №181 (а.с. 14 - 18).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 №40/1783/22 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).
На виконання вказаного рішення суду відповідачем 28.02.2023 здійснено виплату індексації грошового забезпечення в сумі 52 879,72 грн, як стверджує позивач та підтверджує випискою із акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (а.с.22).
27.03.2024 позивач надіслав до відповідача звернення у якому просив здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з 01 березня 2018 року по 01 листопада 2019 року, та з 30 вересня 2020 року по 29 березня 2021 року, та з 02 березня 2022 року по 22 липня 2022 року, з урахуванням положень абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, тобто різницю між сумою індексації виплаченої за лютий 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулося в березні 2018 року (щомісячна фіксована сума індексації). Окрім цього, просив надіслати на адресу позивача належним чином засвідчені картки особового рахунку військовослужбовця або довідку про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення в період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 із зазначенням основних та додаткових його видів, а також нарахованої та виплаченої індексації.
Однак, відповідач не надав відповіді на дане звернення.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.2001 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 2001 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 4 Закону №1282-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Як встановлено пунктом 1-1 Порядку №1078 (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.
Відповідно до абзаців першого, четвертого, п'ятого пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Абзацами першим, другим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»; далі - Постанова №1013, яка застосовується з 01 грудня 2015 року) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що з 01 грудня 2015 року «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до наведених вище положень Порядку №1078 у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка, виникає право на індексацію (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п'ятий пункту 4 Порядку №1078).
За змістом позовної заяви та відзиву на позов, відповідач, починаючи з 01 березня 2018 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації правильно здійснював з квітня 2018 року - місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів згідно з Постановою №704.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на веб-сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у березні 2018 становив 101,1%, у квітні 2018 - 100,8%, у травні 2018 - 100,0%, у червні 2018 -100,0%, у липні 2018 - 99,3%, у серпні 2018 - 100,0%, у вересні 2018 - 101,9%, у жовтні 2018 - 101,7%. Отже, лише у жовтні 2018 (опубліковано в листопаді 2018) було перевищено поріг індексації у 103% (100,8 % х 100,0 % х 100,0 % х 99,3% х 100,0% х 101,9% х 101,7%).
Позивач вважає, що при здійсненні нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.11.2019, з 30.09.2020 по 29.03.2021, з 03.03.2022 по 22.07.2022 відповідачем не було враховано вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Отже, між сторонами існує спір стосовно повноти нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, починаючи з 01 березня 2018 року.
Суд зазначає, що абзацами третім-шостим пункту 5 Порядку №1078 врегульовано виплату індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
Так сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій пункту 5 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078).
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий пункту 5 Порядку №1078).
У наведених положеннях йде мова про індексацію, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
При цьому абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку №1078 (зі змінами, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року) передбачили обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу, яким з набранням чинності Постановою №704 став березень 2018 року, необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Таким чином, у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача (посадового окладу) відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми «індексації-різниці», а якщо так, то у якій сумі. При цьому розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (друге речення абзацу п'ятого пункту 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Однак, як вбачається із долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву картки особового рахунку військовослужбовця за 2018 рік у березні 2018 року розмір підвищення грошового доходу позивача зріс на 497,07 грн. (9 353,95грн - грошове забезпечення за березень 2018 року, 8 856,88 грн. - грошове забезпечення за лютий 2018 року). Проте, у позовній заяві позивач розписав зовсім інший розрахунок щодо підвищення грошового доходу, а саме зазначив 9 971,89 грн. - грошове забезпечення у березні 2018 року; 9 496,40 грн. - грошове забезпечення у лютому 2018 року розмір підвищення грошового доходу позивача зріс на 475,49 грн, що суперечить даним, які зазначені у картці особового рахунку військовослужбовця за 2018 рік наданим відповідачем, інших доказів для підтвердження саме таких сум грошового забезпечення позивачем не надано.
Крім того, суд зазначає, що виписка із акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» не може бути доказом на підтвердження факту виконання рішення суду від 20.12.2022 №140/1783/22 щодо здійснення виплату індексації грошового забезпечення 28.02.2023 в сумі 52 879,72 грн, так як коментарі до платежу зазначено «Zarobitna plata», тому суд не може стверджувати, що дана сума була зарахована саме на виконання вищевказаного рішення, інших підтверджень позивачем не надано.
27.03.2024 позивач у звернені просив надіслати на адресу позивача належним чином засвідчені картки особового рахунку військовослужбовця прізвище позивача або довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення в період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 із зазначенням основних та додаткових його видів, а також нарахованої та виплаченої індексації.
Відповідач на дане звернення відповіді не надав, проте до відзиву на позовну заяву були додані картки особового рахунку військовослужбовця, які просив позивач у зверненні. Однак, сторонами не надано розрахунок суми індексації за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року на виконання рішення суду від 20.12.2022 №140/1783/22, на підставі якого суд міг встановити факт, що різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року не перевищила суму індексації, що склалась у лютому 2018 року.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем не надано достатньо доказів для підтвердження факту протиправності дій відповідача щодо не врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не підлягає стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя В.В. Дмитрук