02 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/250/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 у даній справі позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 24 червня 2020 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік); стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
14.06.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області, вчинених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/250/21 щодо нарахування та виплати з 01.01.2024 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахункової величини - мінімальна заробітна плата, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії;
зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону щодо неналежного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/250/21 в частині здійснення нарахування та виплати з 01.01.2024 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахункової величини - мінімальна заробітна плата, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії.
Заява обґрунтована тим, що на думку заявника, виконуючи рішення суду у цій справі, відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунок підвищення до пенсії із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року виплати пенсії, оскільки окремою ухвалою у даній справі зобов'язано здійснити йому нарахування та виплату підвищення до пенсії, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на календарний рік виплати пенсії. Також посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21 про те, що норма пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
Станом на 02.07.2024 відповідач пояснень з приводу поданої заяви не подав.
Відповідно до частини п'ятої статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
Відтак, заяву позивача про визнання протиправними дій пенсійного органу, вчинених на виконання рішення суду, розглянуто в порядку письмового провадження в десятиденний строк з дня її отримання.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заяву про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області, вчинених на виконання рішення суду у справі №140/250/21, необхідно залишити без задоволення з таких мотивів та підстав.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання судового рішення у даній справі 03.04.2023 Волинським окружним адміністративним судом стягувачу був виданий, зокрема, виконавчий лист №3324/2023 про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_1 з 24.06.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
04.05.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за виконавчим листом №3324/2023 від 03.04.2023 відкрито виконавче провадження №71727172.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 23 травня 2023 року №907080128867 позивачу встановлено підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ в розмірі 4204,00 грн - у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року (а.с.40).
Окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої у порядку статті 383 КАС України, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі №140/250/21 в частині здійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2020 року, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії (а.с.48-50).
З рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №907080128867 вбачається, що розмір такого підвищення з 24.06.2020 по 31.02.2020 становить 4204,00 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - у розмірі 4540,00, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - у розмірі 4962,00 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 - у розмірі 5368,00 грн, з 01.01.2024 - 3200,00 грн.
Тобто, до 31 грудня 2023 року нарахування та виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, проведено відповідачем із застосуванням пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), а з 01 січня 2024 року - із застосуванням статті 8 Закону №3460-IX.
Суд вважає такі дії відповідача щодо застосування пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII та статті 8 Закону №3460-ІХ під час виконання судового рішення правомірними з огляду на таке.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Надалі 01 січня 2024 року набрав чинності Закон №3460-ІХ, статтею 8 якого визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень. Зазначена норма є нормою прямої дії і застосовується у прямо визначених нею випадках.
Суд враховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18, яка полягає у такому.
Передбачена статтею 39 Закону №796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, оскільки з 01 січня 2024 року змінилося правове регулювання спірних правовідносин у зв'язку із набранням чинності Законом №3460-ІХ, стаття 8 якого підлягає застосуванню під час виконання рішень суду, тому відповідач правомірно керувався нормою статті 8 Закону №3460-ІХ, яка є чинною та не визнана неконституційною, для нарахування позивачу на виконання рішення суду у цій справі з 01 січня 2024 року підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, визначивши розмір такого підвищення на рівні 3200,00 грн.
На думку суду, з 01 січня 2024 року у зв'язку із прийняттям Закону №3460-ІХ положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, тому суд відхиляє доводи позивача про те, що підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ на виконання рішення суду з 01 січня 2024 року повинно виплачуватися із розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб.
При цьому під час розгляду заяви щодо виконання рішення суду у цій справі не можуть бути застосовані висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №240/19227/21, оскільки згідно з резолютивною частиною рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2022, яке набрало законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зобов'язано здійснити з 02 червня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік). Суд не вправі змінювати зміст резолютивної частини судового рішення, яке набрало законної сили, у зв'язку зі зміною правової позиції Верховного Суду після його постановлення.
Суд також зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Суд також звертає увагу, що Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнав неприйнятними заяви, які стосувалися зменшення розміру пенсії чи соціальних допомог, наприклад, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в ухвалі про неприйнятність у справі «Велікода проти України» (Velikoda v. Ukraine) від 03 червня 2014 року, заява №43331/12, Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» - в ухвалі про неприйнятність у справі «Факас проти України» (Fakas v. Ukraine) від 03 червня 2014 року, заява №4519/11, разової грошової допомоги відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що має виплачуватися щорічно до 5 травня («виплата до Дня перемоги») - в ухвалі про неприйнятність у справі «Серебрянський проти України» (Serebryanskyy v. Ukraine) від 03 червня 2014 року, заява №54704/10 внаслідок внесення змін до законодавства. У цих справах ЄСПЛ зазначив, що закони, якими зменшувалися розміри чи скасовувалися певні соціальні виплати, були ухвалені за звичайною процедурою демократично обраним парламентом і це явно робилося з економічних міркувань. Відтак, ЄСПЛ не погодився з тим, що вимоги заявників становили «законне сподівання» у значенні його усталеної практики щодо цього терміну або що в будь-який інший спосіб було втручання у їхнє майно у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи позивача про те, що зменшення з 01 січня 2024 року розміру підвищення до пенсії на виконання рішення суду призвело до порушень статей 22, 64, 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки Законом №3460-ІХ, який неконституційним не визнаний, змінено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду (1600,00 грн), та зміна (зменшення) розміру зазначеної соціальної виплати обумовлена соціально-економічними можливостями держави в умовах воєнного стану, не призвела до позбавлення права позивача на отримання такого підвищення та є конституційно допустимою.
Окремо суд зауважує, що у порядку статті 383 КАС України позивач має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання саме рішення суду, а не окремої ухвали чи постанови, що прийняті за результатами розгляду поданої у порядку статті 383 КАС України заяви. Суд у порядку статті 383 КАС України надає оцінку діям відповідача щодо виконання виключно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 у цій справі.
Крім того, в окремій ухвалі суду від 18.01.2024 відповідача було зобов'язано вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - невиконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі №140/250/21 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії, при цьому суд звертав увагу, що статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень, та цей Закон набрав чинності з 01.01.2024, тому відсутні підстави для застосування відповідно до цієї окремої ухвали з 01 січня 2024 року розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (в частині здійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії з 01.01.2024 у сумі 3200,00 грн).
Керуючись статтями 248, 256, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій