м. Вінниця
03 липня 2024 р. Справа № 120/4525/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідачі) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 28.09.2023 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України "Про статус народних депутатів України". За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснило ГУ ПФУ у Волинській області. Зокрема, рішенням №023830010301 від 04.10.2023 їй було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з недоцільністю.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 12.04.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк представниками відповідачів подано відзиви на позовну заяву, в яких останні заперечили щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначили, що відповідно до п.12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи зазначене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області відмовлено позивачу у перерахунку пенсії щодо переходу на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус народних депутатів України» та повідомило про доцільність переходу на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на наведене, на переконання відповідачів, приймаючи оскаржуване рішення, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області діяло на підставі та в межах своїх повноважень, у спосіб, що передбачений нормами закону.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 від 13.12.2018.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 21.09.2023.
Відповідно до матеріалів справи, позивач 28.09.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою до пенсійного органу про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про статус народного депутата".
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 28.09.2023 передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №023830010301 від 04.10.2023 позивачу відмовлено в переході на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про статус народного депутата". Додатково повідомлено про доцільність переходу на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України 17 листопада 1992 року № 2790-XII «Про статус народного депутата», пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону № 1058-IV, за змістом якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , відповідно до посвідчення № НОМЕР_3 , у періоди з 1990 по 1994, з 1994 по 1998, з 1998 по 2002 та з 2002 року по 2004 рік був депутатом Вінницької обласної Ради. Також, ОСОБА_2 перебував на обліку в органах Пенсійного фонду з 04.04.2004, як одержувач пенсії згідно Закону України "Про статус народного депутата України".
Також, зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що єдиною підставою ля відмови позивачу у переході на пенсію по втраті годувальника за нормами Закону України "Про статус народного депутата України", відповідач вказав недоцільність проведення такого переведення.
З даного приводу слід відмітити, що статтею 9 Закону №1058-IV встановлено вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Враховуючи викладене, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону № 2790-XII, (ст. 20 якого є відсильною до Закону Закону № 1058-IV), розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника, яку останньому призначено та яку він отримував до його смерті.
Враховуючи викладене, з урахуванням отримання годувальником на дату смерті пенсії за віком на підставі Закону № 2790-XII розрахованої, відповідно до вимог Закону № 1058-ІV, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830010301 від 04.10.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про перехід на пенсію у разі втрати годувальника, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, відповідно до приписів Порядку №22-1, відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно розгляду питання щодо переходу на пенсію у разі втрати годувальника, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищенаведених висновків суд вважає за необхідне задовольнити заялені позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №023830010301 від 04.10.2023 про відмову у переході ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України "Про статус народного депутата України" у зв'язку з недоцільністю та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника на підставі на підставі Закону України "Про статус народного депутата України", починаючи з дня виникнення в неї права на такий вид пенсії, а саме з 16.09.2023.
Поряд із цим, вимоги даного позову щодо зобов'язання відповідача саме виплачувати позивачу пенсію задоволенню не підлягають, адже задоволення вимог позивача щодо вчинення відповідачем дій у майбутньому, не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, а не у захисті можливого порушення такого права в майбутньому.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №023830010301 від 04.10.2023 про відмову у переході ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України "Про статус народного депутата України" у зв'язку з недоцільністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника на підставі на підставі Закону України "Про статус народного депутата України", починаючи з дня виникнення в неї права на такий вид пенсії, а саме з 16.09.2023.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43000, код ЄДРПОУ 13358826)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна