29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"04" жовтня 2010 р.Справа № 22/1217-10
За позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс", м.Львів
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Нігин, Хмельницької області
про стягнення 9 997,01 грн.
Суддя Заверуха С.В.
Представники сторін:
позивач: Русова В.А. - представник за довіреністю №239 від 17.12.2009 р.
відповідач: не з'явився
Повний текст рішення підписано та складено 04.10.2010 р.
Суть спору: позивач в позовній заяві та його повноважний представник в судовому засіданні просять суд стягнути з відповідача на свою користь 9997,01грн., з яких 9069,89грн. - основного боргу та 927,12грн. - пені. На підтвердження позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір складського зберігання №14 від 01.12.2008р., рахунки з актами здачі-приймання робіт №62 від 30.01.2009р., № 53 від 27.02.2009р., №53 від 31.03.2009р., №53 від 30.04.2009р., №53 від 29.05.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами.
Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не подав, що у відповідності до ст. 75 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами. Ухвала про порушення провадження у справі надіслана на юридичну адресу відповідача вказану у довідці від 20.07.2010 р. (Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, село Нігин провул. Бровари,10) рекомендованим листом.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.
Між Концерном "Військторгсервіс" (зберігач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (поклажодавець) укладено Договір складського зберігання № 14 від 01.12.2008р.
Зберігач зобов'язується за плату зберігати майно (товар) передане йому поклажодавцем і повернути це майно у схоронності, а поклажодавець зобов'язується здійснювати оплату зберігання майна у порядку та розмірах, визначеному у п..1.2. договору. Поклажодавець зберігає майно не більше як 243 підданах, які займають площу 240,9 кв.м. приміщення кафе „Дюк” по вул..Вокзальній,93 у м. Камянець-Подільському Хмельницької обл. Майно поклажодавцем повинно зберігатись на стандартних піддонах. Розмір одного піддона становить 120*80см. (п.1 договору)
Плата за зберігання майна становить 1204,50грн. на місяць плюс ПДВ та індекс інфляції. Оплата проводиться поклажадавцем не пізніше 10-го числа поточного місяця на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на рахунок філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс", м.Львів. У випадку прострочення платежу поклажодавець сплачує зберігачу штраф у розмірі 0.5 % від суми договірної плати за кожен день прострочення (п.2 договору).
Пунктом 4.1.1. даного Договору визначено, що поклажодавець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити плату за зберігання майна не пізніше десятого числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс".
Договір підписано представниками сторін.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги складського зберігання, виставив рахунки за січень - травень 2009 р. на загальну суму 9069,89грн., а саме: рахунки №62 від 30.01.2009р. на суму 1487,32 грн., № 53 від 27.02.2009р. на суму 1509,62 грн.,, №53 від 31.03.2009р. на суму 1530,76 грн.,, №53 від 30.04.2009р. на суму 1544,53 грн.,, №53 від 29.05.2009р. на суму 1552,26 грн., № 61 від 02.01.2009р. на суму 1445,40 грн.
Відповідач за надані послуги розрахунку не провів.
Оскільки відповідач суму заборгованості в розмірі 9069,89грн. в добровільному порядку не погасив, позивач нарахував відповідачу 927,12грн. - пені з розрахунку: 9069,89грн.*20,5/100/365*182 за період з 01.02.2010 р. по 01.07.2010 р.
В матеріалах справи відсутні докази про погашення заборгованості в добровільному порядку, тому позивач звернувся з позовом про примусове її стягнення.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору про надання послуг складського зберігання №14 від 01.12.08р., за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і згідно ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Так, згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
Відповідно до ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Відповідно до ст.ст. 943,946 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Факт наявності основної заборгованості в сумі 9069,89грн. підтверджено наявними у справі матеріалами, а саме: договором складського зберігання №14 від 01.12.2008р., рахунками з актами здачі-приймання робіт №62 від 30.01.2009р., № 53 від 27.02.2009р., №53 від 31.03.2009р., №53 від 30.04.2009р., №53 від 29.05.2009р. Доказів добровільного погашення заборгованості сторонами не надано.
Судом встановлено, що у визначений договором строк відповідач не оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 9069,89грн. Тому позов в цій частині підлягає задоволенню, як такий що заявлений правомірно та відповідає вимогам чинного законодавства.
Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 927,12 грн.
Згідно п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, щтраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні ло суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежного від ступеня його виконання (п.4 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.2 ст. 549 ЦК України).
Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договором від 01.12.2008 р. (п.2.3) сторони передбачили, у випадку прострочення платежу сплату відповідачем штрафу у розмірі 0,5 % від суми договірної плати за кожен день прострочення. Враховуючи вимоги цивільного та господарського законодавства України, вказаний штраф є за своєю правовою природою пеню, в розумінні п.3 ст. 549 ЦК України.
За таких обставин, зважаючи на строк виконання зобов'язання (згідно рахунків) та враховуючи імперативний припис ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” і норми ст. 232 ГК України в стягненні 927,12 грн.пені за період з 01.02.2010 р. по 01.07.2010 р. відмовити.
При цьому звертається увага позивача, що згідно п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, згідно рахунку від 02.01.2009 р. правомірним є нарахування пені з 11.01.2009 по 12.07.2009; згідно рахунку від 29.05.2009 р. з 11.06.2009 по 10.12.2009, згідно рахунку від 30.04.2009 р. з 11.05.2009 по 09.11.2009 , згідно рахунку від 31.03.2009 р. з 11.04.2009 по 10.10.2009 , згідно рахунку від 27.02.2009 р. з 11.03.2009 по 09.09.2009, згідно рахунку від 30.01.2009 р. з 11.02.2009 по 12.08.2009 .
Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43 ,44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД
Позов Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс", м.Львів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Нігин, Хмельницької області про стягнення 9997,01 грн. задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування (м. Львів вул. Шевченка,78, код 35123552) заборгованість в сумі 9069,89грн. (дев'ять тисяч шістдесят дев'ять гривень 89 коп.), державне мито в розмірі 92,53грн. (дев'яносто дві гривні 53 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 214,10 грн. (двісті чотирнадцять гривень 10 коп.).
Видати наказ.
В решті позову в частині стягнення 927,12 грн. пені відмовити.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 3 прим.: 1- до справи, 2- позивачам, 3- відповідачу. Секретар судового засідання О.О.Свіжа
повний текст рішення підписано та складено 04.10.2010 р.