Справа №:755/10425/24
Провадження №: 1-кс/755/2249/24
"02" липня 2024 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100040002207, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
У провадження слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна, в якому останній просить накласти арешт на транспортний засіб, а саме - автомобіль «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , що був вилучений 15.06.2024 року в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Строки звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна дотримані, оскільки відповідне клопотання надіслане до суду засобами поштового зв'язку 17.06.2024 р.
Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання. Водночас, подав до суду клопотання, у якому просив провести розгляд клопотання про арешт майна без його участі, та просив задовільнити з підстав викладених у ньому.
Власник майна - ОСОБА_5 в судове засідання також не прибув.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття учасників у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.
Вивчивши зміст клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100040002207, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.06.2024 року приблизно о 14 год. 55 хв. за адресою м. Київ, Броварський проспект, в районі буд. № 7-а, водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, а саме заїзду на парковку, здійснив зіткнення із велосипедистом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у попутному напрямку. Внаслідок чого, ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до медичного закладу КНП «КМКЛ ШМД» м. Києва.
В ході проведення огляду місця події 15 червня 2024 року, з місця дорожньо-транспортної пригоди вилучено транспортний засіб «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , та відповідно до акту огляду, транспортний засіб доставлено для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 від 16.06.2024 р. транспортний засіб «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , було визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3
Таким чином, враховуючи наведене вище, накладення арешту на майно, а саме транспортний засіб «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , що був вилучений 15.06.2024 року в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на арешті якого наполягає прокурор, забезпечить збереження речових доказів, унеможливить їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, оскільки,воно містить відомості, які маються суттєве значення для доказування у кримінальному провадженні, зокрема, необхідне з метою проведення відповідних судових експертиз, прокурор звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
За правилами ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
На думку слідчого судді, прокурором у клопотанні, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170-173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вказаний транспортний засіб, із забороною відчуження вказаного майна, з метою забезпечення збереження майна, як речового доказу.
Матеріали провадження свідчать про те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна та є співмірним цілям кримінального провадження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, слідчим суддею не встановлено.
При цьому, слідчий суддя враховує, що користування та розпорядження власником транспортним засобом не може призвести до знецінення його доказового значення, оскільки будь-які умисні зміни технічного стану включені в поняття «розпорядження» - правомочності власника, арешт щодо якої в даному випадку визнається необхідним. Водночас слідчий суддя враховує, що потенційні витрати держави на зберігання цього транспортного засобу із підтриманням його належного технічного стану є явно непропорційними в порівнянні із обмеженням права власника користуватися цим майном.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає недоведеною у клопотанні наявність підстав для накладення заборони користування та розпорядження вищевказаним транспортним засобом власнику майна.
Таким чином, слідчий суддя доходить висновку, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, шляхом заборони відчуження вказаного майном, а клопотання підлягає частковому задоволенню.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 15 червня 2024 року під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме -транспортний засіб «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом встановлення заборони відчуження.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_9