ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1315/24
провадження № 2/753/3329/24
06 червня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді - Лужецькій О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
У січні 2024 року ОСОБА_3 (далі по тексту - Позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 29.04.2012 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду від 12.01.2018 року шлюб між сторонами було розірвано, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 серпня 2017 року і до повноліття дитини. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач з початку 2017 року свої батьківські обов'язки не виконує, про стан здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток свого сина не піклується, участі в його вихованні та утриманні не приймає, а також має заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина. З 01.08.2017 року відповідач не сплачує аліменти. Посилаючись на вищевикладені обставини позивач просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29.01.2024 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено провести розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
Підготовче засідання, призначене на 15.02.2024 р., з'явився відповідач, позивач не з'явилась. Відповідач заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання. Підготовче засідання відкладено на 12.03.2024 р.
27.02.2024 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому поросив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступне. Зазначає, що не ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків. Він влаштував дитину до дошкільного дитячого закладу. До 2018 року приводив та забирав сина з дитячого садочка, був членом батьківського комітету. Відвідував з дитиною розважальні заходи до різних свят. Вказав, що з дня народження сина і до теперішнього часу піклується про його стан здоров'я. Зазначив, що знає про інтереси сина та коло його друзів. На даний час, у зв'язку із воєнним станом в Україні, син та його мати перебувають закордоном у Німеччині, у зв'язку із чим у відповідача немає можливості для побачень з сином, але коли вони приїжджають в Україну використовує можливість побачитись з дитиною. Піклується про фізичний та духовний розвиток дитини. Вказує, що тимчасово не має можливості сплачувати аліменти, але він не ухиляється від їх сплати.
11.03.2024 р. від представника позивача до суду надійшли заперечення на відзив, в яких наполягав на задоволенні позовних вимог.
В підготовче засідання, призначене на 12.03.2024 р., з'явились представник позивача та відповідач. Підготовче засідання відкладено на 02.04.2024 р., у зв'язку із залученням в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.
Ухвалою суду від 12.03.2024 р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.
18.03.2024 р. відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких просив відмовити задоволенні позовних вимог.
В підготовче засідання, призначене на 02.04.2024 р., з'явились представник позивача та відповідач. Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації державної адміністрації не з'явився,відповідного висновку органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав не надано.
Ухвалою суду від 02.04.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2024 р.
10.04.2024 р. від представника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла заява, в якій зазначено, що проводиться робота для надання до суду відповідного висновку органу опіки та піклування.
В судове засідання, призначене на 23.04.2024 р., з'явились представник позивача та відповідач. Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації державної адміністрації не з'явився,відповідного висновку органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав не надано. В судовому засіданні оголошено перерву до 16.05.2024 р.
В судове засідання, призначене на 16.05.2024 р., з'явились представник позивача та відповідач. Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації державної адміністрації не з'явився,відповідного висновку органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав не надано. В судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.2024 р.
Ухвалою суду від 16.05.2024 р. зобов'язано Службу у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надати висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні, призначеному на 06.06.2024 р., представник позивача вимоги підтримав та просив задовольнити.
В судовому засіданні, призначеному на 06.06.2024 р., відповідач заперечував щодо задоволення позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначив, що не ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язківта бажає приймати участь у вихованні дитини.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації державної адміністрації в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника Служби.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи третя особа повідомлялась судом належним чином, причини неявки не відомі. Висновок органу опіки та піклування про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надано.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що з 29.04.2012 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10,11)
Рішенням Деснянського районного суду від 12.01.2018 року шлюб між сторонами розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 серпня 2017 року і до повноліття дитини. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-18).
Як вбачається із матеріалів справи, на даний час дитина проживає разом з матір'ю в Німеччині.
В позовній заяві позивач наполягала, що відповідач має заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавчий лист №754/9919/17 від 23.07.2018 р., виданий Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 серпня 2017 року і до повноліття дитини.
Відповідно до розрахунку заборгованості №57007370/6, складеного 25.12.2023 р. державним виконавцем Дарницького ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01.12.2023 р. складає 451 447 грн. 37 коп. (а.с.23-24).
Відповідач у свою чергу пояснив, що не відмовляється від утримання сина, однак тимчасово не має можливості сплачувати аліменти, але він не ухиляється від їх сплати. Зазначив, що має намір працевлаштуватись та сплачувати аліменти.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Визначено, зокрема, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування.
А частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно п. 6. та п. 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
За змістом ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до п. 2 частини 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
В судовому засіданні відповідач неодноразово наголошував, що бажає приймати участь у вихованні сина, від виконання своїх батьківських обов'язків він не ухилявся. Він цікавиться по мірі можливості його життям, інтересами, проблемами, успіхами. Піклується про фізичний та духовний розвиток дитини. Відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав.
Суд також приймає до уваги проживання дитини разом з матір'ю за межами України - в Німеччині.
Відповідно до ч.4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Ухвала суду від 16.05.2024 р., якою зобов'язано Службу у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надати висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконана.
Слід зазначити, що суд неодноразово відкладав розгляд справи, надавав додатковий час для складання відповідного висновку органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав, проте висновок не надано.
Також, посилання позивача про наявність у відповідача заборгованості по аліментам не можуть бути підставою для задоволення даного позову, оскільки ст. 164 Сімейного кодексу України не місить такої підстави для позбавлення батьківських прав як ненадання матеріальної допомоги на утримання дитини.
Вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, судом приймається до уваги бажання та намаганнябатька зустрічатися з дитиною, про яке він заявляв у судовому засіданні, сам факт заперечення ним позовної заяви ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав також свідчить про його інтерес до дитини, бажання приймати активну участь у вихованні сина, допомагати йому та бажання бути батьком.
Згідно з ч. 3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
В матеріалах справи відсутні переконливі докази винної поведінки ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, свідомого нехтування ним своїми обов'язками,а тому підстави для позбавлення його батьківських прав відсутні.
Суд також зазначає, що, в разі якщо встановлено існування родинного зв'язку, держава має, в принципі, діяти у такий спосіб, щоб уможливлювати розвиток такого зв'язку (рішення у справі «Кутцнер проти Німеччини», п. 61). Здійснення заходів із роз'єднання сім'ї є втручанням надзвичайно серйозного характеру. Рішення про вжиття такого заходу має спиратися на достатньо переконливі та зважені аргументи, що враховують інтереси дитини (рішення у справі «Скоццарі та Дж'юнта проти Італії» (Scozzari & Giunta v. Italy) [ВП], заяви №39221/98 і №41963/98, п. 148, ECHR 2000-VIII).
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, приймаючи до уваги пояснення та заперечення учасників справи, поведінку позивача в розрізі даних правовідносин, та відповідача, який заперечував проти задоволення позову, та керуючись чинним сімейним законодавством України, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, діючи виключно з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку, що стороною позивача не надано достатньо доказів в розумінні ст. 76-79 ЦПК України на підтвердження свідомого ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, для застосування до нього такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.
Тому суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, задоволенню не підлягає, внаслідок недоведеності позовних вимог та з урахуванням якнайкращих інтересів дитини.
Разом з тим, суд враховує, що згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.18 (абз.2) постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Враховуючи конкретні обставини справи, приймаючи до уваги вказані вище роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, суд вважає за доцільне, з метою дотримання інтересів неповнолітньої дитини, попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 .
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.
Керуючись ст.ст. 164, 165 СК України, ст.ст. 76-81, 84, 90, 259, 263, 268, 273 ЦПКУкраїни, Постановою Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА