01 липня 2024 року
м. Київ
справа № 758/5141/23
провадження № 51-3264 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційних скарг,
встановив:
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року задоволено клопотання захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , та захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , та закрито кримінальне провадження № 42021102070000292 від 14 грудня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 206-2 Кримінального кодексу України (далі - КК), у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), після повідомлення особі про підозру, на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання адвокатів ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , а апеляційні скарги разом з доданими матеріалами повернуто апелянтам.
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаної ухвали апеляційного суду. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає про те, що 05 березня 2024 року після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив лише резолютивну частину рішення. Звертає увагу на те, що повний текст ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року був оприлюднений лише 18 березня 2024 і з цього часу сторона захисту ознайомилась з повним текстом ухвали. Після цього стороною захисту було виявлено, що у мотивувальній частині рішення суд не надав належної уваги доводам захисників. Зокрема, вказує на те, що у клопотанні про закриття кримінального провадження сторона захисту вказувала, що відносно депутата Київської обласної ради ОСОБА_5 досудове розслідування повинні були проводити детективи Національного антикорупційного бюро України та здійснювати процесуальне керівництво у кримінальному провадженні прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а не слідчі Подільського управління поліції ГУ НП в м. Києві та прокурори Подільської окружної прокуратури м. Києва відповідно.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про закриття кримінального провадження у зв'язку з тим, що обвинувальний акт направлений поза межами досудового розслідування, що і було відображено у резолютивній частині ухвали 05 березня 2024 року, і тому сторона захисту не вбачала потреби в подачі апеляційної скарги на вступну та резолютивну частину ухвали, оскільки сторону захисту вона повністю влаштовувала.
Посилається на висновок об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який міститься в постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), відповідно до якого у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на частину 2 статті 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Однак у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого рішення вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому частиною 1 статті 117 КПК.
Вказує на те, що Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 10 квітня 2024 року (справа № 454/1883/22) звертає увагу на те, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
Тому, вважає, що Київський апеляційний суд вдався до «надмірного формалізму» при постановленні ухвали від 28 травня 2024 року, оскільки дані дії суду істотно порушують приписи кримінального процесуального законодавства, а саме статті 24 КПК, якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Зазначає, що апеляційним судом не було взято до уваги аргументи захисника під час розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому постановлено необґрунтоване та незаконне рішення про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до вимог статті 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Пунктом 4 частини 3 статті 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається особі, яка її подала, у випадку, якщо таку скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Частиною 1 статті 117 КПК встановлено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Процесуальний строк може бути поновлено лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду з огляду на конкретні обставини, що завадили подачі скарги у визначений законом строк.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Зі змісту ухвали суду першої інстанції від 05 березня 2024 року вбачається, що в судовому засіданні, яке проводилось за участі прокурора ОСОБА_10 , представника потерпілих - адвоката ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , закрито кримінальне провадження № 42021102070000292 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 206-2 КК, у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК.
В оскаржуваному рішенні від 28 травня 2024 року апеляційним судом встановлено, що захисником ОСОБА_4 подана апеляційна скарга через засоби поштового зв'язку 22 березня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали суду. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив у своєму рішенні про те, що в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 просив поновити йому строк на подання апеляційної скарги, оскільки повний текст ухвали він отримав 18 березня 2024 року.
Разом з тим, апеляційний суд вважав таке формулювання підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження формальним, з огляду на те, що адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_8 разом з обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_9 були присутні під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, отже були обізнані про постановлену ухвалу, зміст резолютивної частини і строки апеляційного оскарження. А тому суд апеляційної інстанції вважав, що в даному випадку дата отримання повного тексту ухвали суду не може вважатись поважною підставою пропуску строку на апеляційне оскарження.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для задоволення клопотань захисників про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року.
При цьому, апеляційний суд послався у своєму рішенні на те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення « ОСОБА_12 проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Отже, апеляційний суд не знайшов підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали районного суду та дійшов обґрунтованого висновку про те, що в задоволенні клопотання, в тому числі, захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_13 , про поновлення цього строку слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути останньому, з чим погоджується і колегія суддів.
Разом з тим, посилання захисника на постанову об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року (провадження № 51-6470 кмо 18) є нерелевантними, оскільки у цьому рішенні міститься висновок, що стосується ухвал слідчих суддів.
Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування або зміни судового рішення, колегія суддів не вбачає.
Інших обґрунтованих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду апеляційної інстанції про відсутність законних підстав для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, скаржником не наведено.
Таким чином, з касаційної скарги захисника та доданих до неї копій судових рішень Суд не вбачає підстав для її задоволення.
З огляду на наведене, керуючисьпунктом 2частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційних скарг.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3