Справа № 752/10208/24
Провадження №: 1-кс/752/4030/24
15.05.2024 слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт Завалля, Гайворонського району, Кіровоградської області, громадянина України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання на території міста Києва, в силу статті 89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100010001429 від 02 травня 2024 року,
У провадженні слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100010001429 від 02 травня 2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, запровадженого Законом України № 2102-1Х від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», строк дії якого в подальшому неодноразово продовжено.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02 травня 2024 року приблизно о 14 годині 46 хвилин, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_4 , перебуваючи в залі приміщення гіпермаркету «Ашан», за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, тобто, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи настання останніх, діючи таємно, умисно, в умовах воєнного стану, вирішив повторно вчинити умисний корисливий злочин проти власності, а саме: викрасти майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» (ЄДРПОУ 35442491).
Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, 02 травня 2024 року приблизно о 14 годині 47 хвилин, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у залі приміщення гіпермаркегу «Ашан» за адресою: АДРЕСА_2 , взяв товар з відлілу продажу молочної продукції у вказаному гіпермаркеті, доступ до якого був вільним, а саме: Масло Селянське Біло у кількості 6 упаковок, загальною вартістю 851, 52 грн, без урахування ПДВ.
В подальшому, перебуваючи у приміщенні вищезазначеного гіпермаркету «Ашан», ОСОБА_4 впевнився в тому, що за його діями ніхто не спострерігає, помістив вищезазначений товар до внутрішніх кишень одягу, в який був одягнутий. Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне, повторне викрадення вищевказаного товару, загальна вартість якого становить 851, 52 грн без урахування ПДВ, утримуючи при собі вищезазначений товар, ОСОБА_4 , вийшов за межі гіпермаркету «Ашан», та в подальшому розпорядився викраденим товаром на власний розсуд.
Своїми умисними, протиправними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , завдав Товариству з обмеженою відповіідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» (ЄДРПОУ 35442491) матеріальної шкоди на загальну суму 851,52 грн без ПДВ.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.
Також слідчий вказує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено наявність ризиків, передбачених пунктів 1,3, 5 частиною першою статті 177 КПК України, а саме: усвідомлюючи невідворотність покаранняу за вчинення вказаного кримінального покарання, що пов'язане з позбавленням волі, ОСОБА_6 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене правопорушення існує ризик впливу на потерпілого та свідків, вихолячи того, що ОСОБА_4 надавались копії матеріалів провадження, в яких зазначенні анкетні данні потерпілого та свідків, а також існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , який вчинив тяжке кримінальне правопорушення, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчий звернув увагу й на те, що ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків та не має постійного місця проживання на території міста Києва, тому запобіжний західу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_4 не може бути застосований. Також такий запобіжний захід не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення проти власності та перебуваючи на свободі останній може вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Запобіжний захід у вигляді застави до підозрюваного ОСОБА_4 не може бути застосований у зв'язку з тим, що застава не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, так як останній підозрюється у скоєнні тяжкого злочину за яке передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також він не має постійного джерела доходів.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_4 , у зв'язку з тим, що останній, вчинивши тяжкий злочин та з метою уникнення покарання може ухилятись від покладених на нього процесуальних обов'язків.
До підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистої поруки не можливо застосувати у зв'язку з тим, що жодних заяв та клопотань до органів досудового розслідування про можливість передачі на поруки підозрюваного не надходило.
Крім того, слідчий просив врахувати при обранні ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наступні обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним вказаного кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 , міцність соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_4 а також його майновий стан.
Крім того, слідчий вказав, що питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання ОСОБА_4 під вартою і були підставами для його звільнення не встановлено, будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в Київському слідчому ізоляторі також не встановлено, у зв1язку з чим просив обрати стосовно підзорюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з підстав, зазначених в ньому та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні просив обрати відносно нього запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, від надання йому захисника відмовився.
Згідно з частиною четвертою статті 107 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, долучені до клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність задоволення, виходячи з такого.
В провадженні Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100010001429 від 02 травня 2024 року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.
ОСОБА_4 14 травня 2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, а саме: у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з частинами першою та другою статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
За змістом статті 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до статті 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Слід наголосити, що статтею 183 КПК України регламентовано винятковість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначено вичерпний перелік випадків можливості його застосування.
Частиною другою статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
7) до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ-2 цього Кодексу.
У частині першій статті 177 КПК України зазначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина друга цієї ж статті покладає обов'язок на слідчого суддю постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 14 травня 2024 року відповідає вимогам статті 277 КПК України, за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування в кримінальному провадженні доказами, доданими до клопотання, зокрема, протоколом огляду місця події від 02 травня 2024 року, протоколами допитів свідків, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
При цьому, варто зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», тому в цьому контексті слід враховувати позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) викладені в його рішеннях.
Так, за змістом пункту 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення статті 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На даному етапі судового провадження слідчий суддя не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і, відповідно до статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя доходить висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що згідно вимог чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням слідчий вказав на наявність у даному випадку ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Слідчим суддею враховуються як такі, що заслуговують на увагу посилання прокурора на те, що щодо підозрюваного існують ризики:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Перебування на волі підозрюваного ОСОБА_4 , який усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинений злочин, надасть можливість уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду, а також надасть можливість впливати на свідків та потерпілого.
Викладені обставини слід враховувати як достатньо вірогідні дії підозрюваного оскільки останній розуміє та усвідомлює категорію інкримінованого йому кримінального правопорушення, його тяжкість та покарання у разі визнання його винним.
Також необхідно зазначити, що підозрюваний раніше не судимий, не має стійких соціальних зв'язків, неодружений, не працевлаштований, тобто зв'язок із зовнішнім світом є досить слабким.
На те, що підозрюваний може впливати на свідків, з метою зміни останніми показань в частині фактичних обставин, вказує те, що перебуваючи на свободі він буде мати можливість зустрічатись з свідками поза межами кримінального процесуального судочинства, що дає йому можливість незаконно впливати на них та психологічним чином або умовляннями змушувати їх змінити свої показання, надати нові або відмовитись від наданих раніше з метою створення умов для уникнення від кримінальної відповідальності.
В даній конкретній ситуації тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, свідчить про неможливість застосування до нього менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, надасть змогу переховуватись від суду і може призвести до продовження ним злочинної діяльності.
Отже, при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує особу останнього, судимість, сімейний стан (неодружений), соціальне положення (відсутність стійких соціальних зв'язків), а також те, що є реальні підстави вважати, що з боку підозрюваного може мати місце повторення/продовження протиправної поведінки.
Слідчий суддя враховує, що в судовому засіданні на час розгляду клопотання не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що підозрюваний не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я.
Також слідчому судді не надано доказів того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з під варти.
В матеріалах провадження відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може перебувати у місцях попереднього ув'язнення.
Вирішуючи клопотання, слідчий суддя також враховує позицію ЄСПЛ про те, що позбавлення свободи і тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості. (рішення ЄСПЛ «Марченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Під суспільним інтересом в даному конкретному випадку слідчий суддя розуміє обставини даної конкретної справи та особу підозрюваного.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а саме: спробам переховуватися чи перешкоджати кримінальному провадженню, вчиненню іншого кримінального правопорушення, можливості незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 194, 206, 309 КПК України,
Клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави у кримінальному провадженні строком на 60 днів, тобто до 13 липня 2024 року.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту негайно в залі суду.
Строк тримання під вартою рахувати з 15 години 58 хвилин 15 травня 2024 року.
Строк дії ухвали визначити до 15 години 58 хвилин 13 липня 2024 року, включно.
Копію даної ухвали негайно вручити підозрюваному.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1