02 липня 2024 року
м. Київ
справа № 1412/11347/12
провадження № 61-9242ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби
у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса) на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Інгульський ВДВС у м. Миколаєві) щодо встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом.
Скарга мотивована тим, що на виконанні Інгульського ВДВС у м. Миколаєві перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа 2/1412/5661/12, виданого 09 січня 2013 року Заводським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 грудня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
29 червня 2023 року головним державним виконавцем ВДВС Шелегей Т. В. у цьому виконавчому провадженні було винесено постанови про арешт коштів боржника та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Про існування обмеження заявник дізнався 01 вересня 2023 року. 11 вересня 2023 року заявник отримав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про його реєстрацію як фізичної особи-підприємця, а саме надання послуг таксі. На даний час робота водієм таксі є його єдиним джерелом доходу, з якого він має утримувати себе, свою сім'ю, а також буде сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3 . Заявник повідомив державного виконавця про те, що зареєстрований як фізична особа-підприємець та просив скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 29 червня 2023 року. Листом від 26 вересня 2023 року державним виконавцем відмовлено у скасуванні постанови від 29 червня 2023 року. Заявник вважає, що така бездіяльність державного виконавця порушує його права та законні інтереси. Крім того ОСОБА_1 зазначав, що останні роки він має суттєві труднощі з працевлаштуванням та не має стабільного доходу, внаслідок чого не має можливості сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3 . Тому він зареєструвався як фізична особа-підприємець для надання послуг водія таксі.
З огляду на викладене винесена державним виконавцем постанова від 29 червня 2023 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом унеможливлює отримання ним грошових коштів в якості винагороди за роботу таксистом, що призводить до порушення його конституційних прав та позбавляє можливості сплачувати заборгованість по аліментам.
Посилаючись на викладене, заявник просив суд:
- поновити строк на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця;
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Шелегей Т. В. щодо відмови в скасуванні постанови про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортним засобом від 29 червня 2023 року;
- скасувати постанову, винесену 29 червня 2023 року головним державним виконавцем Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Шелегей Т. В., якою встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортним засобом.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 19 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови державного виконавця.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 квітня 2024 року
у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 29 червня 2023 року у державного виконавця існували законні підстави для винесення постанови про обмеження права боржника у керуванні транспортним засобом.
Жодних доказів того, що встановлення обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами позбавляє його основного законного джерела засобів для існування, боржником не надано, а судом не встановлено.
ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований.
Крім того, згідно розрахунку державного виконавця щодо наявності заборгованості у заявника зі сплати аліментів станом на 31 грудня 2023 року, боржником не сплачено жодного платежу на погашення боргу. Даний розрахунок заявником не спростовано.
Також суду не надано належних та допустимих доказів наявності обставин, передбачених частиною десятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, суд звернув увагу на те, що встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами діє до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. У разі сплати боржником заборгованості по аліментам обмеження у праві керування транспортними засобами буде знято
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 01 квітня 2024 року скасовано, постановлено нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві щодо встановлення тимчасового обмеження
у праві керування транспортним засобом задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Шелегей Т. В. щодо скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобом від 29 червня 2023 року та скасовано постанову, винесену 29 червня 2023 року головним державним виконавцем Інгульського ВДВС
у м. Миколаєві Шелегей Т. В., якою встановлено тимчасове обмеження
ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.
Стягнуто з Інгульського ВДВС у м. Миколаєві на користь ОСОБА_1 605,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені докази свідчить про те, що ОСОБА_1 безпосередньо до застосування обмеження у праві керування транспортними засобами протягом десяти місяців працював на посадах водіїв,
а також є фізичною особою-підприємцем, що здійснює діяльність за наступним КВЕД (вид діяльності): 49.32 - Надання послуг таксі, а тому тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами позбавляє його основного законного джерела засобів для існування.
Отже, державний виконавець, отримавши вказані документи, мав скасувати постанову про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, оскільки наявні обмеження, передбачені пунктом 1 частини десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
11 червня 2024 року представник Інгульського ВДВС у м. Миколаєві - Граїбов Р. Е. через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 травня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року касаційну скаргу Інгульського ВДВС у м. Миколаєві, яка подана Граїбовим Р. Е. , на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 травня 2024 року повернуто заявнику.
27 червня 2024 року Інгульське ВДВС у м. Миколаєві, інтереси якого представляє Терещенко А. О. , через підсистему «Електронний суд» вдруге звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 травня 2024 року (надійшла до суду 27 червня 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржуване судове рішення.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує, що на день винесення оскаржуваної постанови така постанова не могла позбавити боржника законного джерела засобів існування, так як боржник ніде не працював. Також зазначав, що заявником не надано доказів, які підтверджують обставини, передбачені частиною десятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та забороняють винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом. Державний виконавець мав законні підстави та був зобов'язаний винести таку постанову станом на 29 червня 2023 року. Крім того зауважив, що на депозитний рахунок відділу від боржника ОСОБА_1 не надходили кошти на сплату аліментів, не надавалося повідомлення державному виконавцю про часткове самостійне виконання рішення, не надходила заява стягувача про відсутність заборгованості по сплаті аліментів. Таким чином боржник протягом майже п'яти років не сплачує аліменти, продовжує ухилятися від виконання рішення суду, що підтверджується наявністю непогашеної заборгованості в розмірі 193 510,07 грн та за стягнутим штрафом на користь стягувача в розмірі 61 774,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі заявник заявив клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги на постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 травня 2024 року.
Враховуючи те, що вперше Інгульський ВДВС у м. Миколаєві звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у червні 2024 року, тобто в межах тридцятиденного строку, а ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року касаційну скаргу повернуто заявнику, то клопотання заявника підлягає задоволенню.
Колегія суддів, оцінивши доводи касаційної скарги та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції, вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Судами встановлено, що на виконанні Інгульського ВДВС у м. Миколаєві перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа 2/1412/5661/12, виданого 09 січня 2013 року Заводським районним судом
м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 грудня
2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
Виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрито постановою старшого державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві від 14 березня 2019 року за заявою стягувачки від 14 березня 2019 року, яка змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_6 ».
Згідно заяви стягувачки про відкриття виконавчого провадження вона просила утримувати аліменти, починаючи з 30 травня 2018 року.
Постановою державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Рудик О. М. від 17 січня 2022 року на боржника ОСОБА_1 накладений штраф у сумі 61 774,97 грн у дохід держави через наявну заборгованість по сплаті аліментів у сумі 123 549,94 грн.
Постановами головного державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Шелегей Т. В. від 29 червня 2023 року у зв'язку із наявною заборгованістю, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за чотири місяці: накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 , що знаходяться на відкритих рахунках останнього; встановлено тимчасові обмеження боржника у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , у праві полювання, у праві керування транспортними засобами,
у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.
29 червня 2023 року головним державним виконавцем Інгульського ВДВС
у м. Миколаєві Шелегей Т. В. внесено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.
Згідно розрахунку заборгованості від 03 січня 2024 року станом на 31 грудня
2023 року заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 становить 193 510,07 грн, також ним не сплачений штраф на користь стягувача 61 774,97 грн.
12 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Інгульського ВДВС у м. Миколаєві із заявою про скасування постанови про тимчасове обмеження
у праві керування транспортними засобами від 29 червня 2023 року.
Згідно із відповіддю начальника Інгульського ВДВС у м. Миколаєві від 26 вересня 2023 року № 85798, станом на 29 червня 2023 року не виявлено обмежень для застосування тимчасового обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами, а тому відсутні підстави для скасування постанови державного виконавця про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами від 29 червня 2023 року.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначене конституційне положення відображено у статті 18 ЦПК України, згідно
з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх
у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 5 ЦПК України зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень
у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пунктів 1-4 частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Частиною 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції із матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 встановив, що 18 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав до Інгульського ВДВС у м. Миколаєві заяву про скасування постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами від 29 червня 2023 року, заяву про перерахунок заборгованості по аліментів, виходячи із його доходів (заробітної плати) за 2022-2023 роки, заяву про долучення довідок про його доходи за 2022-2023 роки, відповідно до яких ОСОБА_1 працював на посаді водія транспортних засобів у ТОВ «АЛАН» з 02 серпня 2022 року по 08 січня 2023 року та на посаді водія легкового автомобілю у Херсонській обласній прокуратурі (Беріславській окружній прокуратурі) з 12 січня 2023 року по 22 травня 2023 року. Також до заяви долучив виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої ОСОБА_1 з 01 вересня 2023 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем за видом економічної діяльності 49.32 - надання послуг таксі (основний).
Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що ОСОБА_1 безпосередньо до застосування обмеження у праві керування транспортними засобами протягом десяти місяців працював на посадах водіїв, а також є фізичною особою-підприємцем, що здійснює діяльність за наступним КВЕД (вид діяльності): 49.32 - Надання послуг таксі, а тому тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами позбавляє його основного законного джерела засобів для існування.
Верховний Суд погоджується з висновком Миколаївського апеляційного суду стосовно того, що державний виконавець, у провадженні якого перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, отримавши вказані документи, мав скасувати постанову про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, оскільки наявні обмеження, передбачені пунктом 1 частини десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», а невчинення державним виконавцем таких дій свідчить про його неправомірну бездіяльність.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права
є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на постанову Миколаївського апеляційного суду
від 14 травня 2024 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про поновлення строку подачі касаційної скарги задовольнити. Поновити Інгульському відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) процесуальний строк для подачі касаційної скарги.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник