27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 450/2265/19
провадження № 61-4095св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 , приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Шаравара Оксана Романівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 серпня 2023 року у складі судді Мельничук І. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Цяцяк Р. П., Ванівський О. М., Шеремета Н. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Шаравари Оксани Романівни про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання електронних торгів недійсними, скасування акта про реалізацію предмета іпотеки та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку.
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відділ УДВС ГТУЮ у Львівській області), державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Шаравари О. Р. про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання електронних торгів недійсними, скасування акта про реалізацію предмета іпотеки та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку.
Позивач (з урахуванням уточнених позовних вимог) просила суд:
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,2089 га, кадастровий номер 4623686600:02:001:0059, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Малечковичі, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу Львівської області Шараварою О. Р. 31 березня 2017 року, зареєстроване за № 27;
- визнати електронні торги з реалізації земельної ділянки площею 0,2089 га, кадастровий номер 4623686600:02:001:0059, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Малечковичі, проведені ДП «Сетам» 09 лютого 2017 року за реєстраційним номером лота 193478 недійсними через істотне порушення процедури їх організації та проведення;
- скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки - земельної ділянки площею 0,2089 га, кадастровий номер 4623686600:02:001:0059, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Малечковичі;
- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2089 га, кадастровий номер 4623686600:02:001:0059, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Малечковичі.
Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалою від 10 серпня 2023 року, яку Львівський апеляційний суд постановою від 19 лютого 2024 року залишив без змін, позов залишив без розгляду.
Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що позивач та її представник неодноразово на судове засідання не з'являлися, хоч були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Крім того, від позивача та його представника не надходило заяв про розгляд справи за їхньої відсутності, підстав поважності їх відсутності у судових засіданнях судом не встановлено. Суд врахував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а також, зумисне зловживання стороною позивача процесуальними правами, неявку в судові засідання, неодноразове подання необґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, що зумовило порушення прав відповідачів щодо розгляду справи у розумні строки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Пустомитівського районного суду Львівської області.
08 квітня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм процесуального права та зазначає, що неналежно була повідомлена про дату та час розгляду справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно із частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19).
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 16 серпня 2022 року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20 та від 10 січня 2024 року у справі № 456/1278/20.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи без належних підстав неодноразово не з'являлася до суду.
Крім того, з матеріалів справи відомо наступне.
У зв'язку з неодноразовими відкладеннями розгляду справи у зв'язку з неявками в судове засідання позивача та її представника підготовче провадження у справі було закрито ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 січня 2023 року.
Також, вказаною ухвалою суду справу було призначено до розгляду по суті на 23 лютого 2023 року (т. 3 а. с. 223, 224).
23 лютого 2023 року в судовому засіданні на клопотання представника позивача було оголошено перерву до 10 березня 2023 року, про що представник позивача був повідомлений під власноручну розписку (т. 3 а. с. 233-235).
10 березня 2023 року в судовому засіданні за клопотанням позивача було оголошено перерву до 06 квітня 2023 року, про що позивач була повідомлена під власноручну розписку (т. 3 а. с. 247-249).
04 квітня 2023 року представник позивача надіслав клопотання про відкладення судового засідання, яке одержано судом 05 квітня 2023 року (т. 4 а. с. 4).
Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалою від 06 квітня 2023 рокурозгляд справи відклав на 25 травня 2023 року, про що позивача було повідомлено відповідно до довідки про доставку повідомлення у додатку «Viber» (т. 4 а. с. 4, 7-9).
23 травня 2023 року представник позивача надіслав через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення судового засідання (т. 4 а. с. 21, 22).
Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалою від 25 травня 2023 рокурозгляд справи відклав на 10 серпня 2023 року, про що позивача було повідомлено відповідно до довідки про доставку повідомлення у додатку «Viber» (т. 4 а. с. 23-25).
10 серпня 2023 року представник позивача надіслав (в третій раз поспіль) через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення судового засідання (т. 4 а. с. 34-36).
Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалою від 10 серпня 2023 року, яку Львівський апеляційний суд постановою від 19 лютого 2024 року залишив без змін, позов залишив без розгляду.
Враховуючи вказане, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки встановлено, що позивач та його представник повторно не з'явилися до суду
.
Доводи скаржника про те, що позивач неналежно була повідомлена про дату та час розгляду справи є безпідставними, оскільки з матеріалів справи відомо, що представник позивача був повідомлений про розгляд вказаної справи, що підтверджуються його клопотаннями про відкладення судового засідання.
Також, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на наступне.
Згідно із частиною третьою статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
З матеріалів справи відомо, що позивач та її представник не заявляли до суду клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності або клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
З огляду на те, що позивач, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, повторно не з'явилася в судове засідання, не скористалася правом подати заяву про розгляд позову за її відсутності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 лютого 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров