ЄУ № 712/4063/24
Провадження №2/712/1802/24
02 липня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси
у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,
за участю секретаря судового засідання Дубини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
Позивач звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до відповідача, в якій просить змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 гривень на 1/3 частки від заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття, та витрати на правову допомогу у сумі 3 500,00 грн.
У обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що сторони перебували у шлюбі з 10.01.2008 по 10.01.2019. Від шлюбу сторони мають спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.03.2019 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей у сумі 3 000,00 грн. щомісячно. Позивач зазначила, що вона не працює та окрім двох неповнолітніх дітей, у неї на утриманні перебуває дідусь ОСОБА_5 , який є інвалідом І групи.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2024 року відкрито позовне провадження у справі, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження призначено до розгляду по суті на 21 травня 2024 року.
21 травня 2024 року судове засідання відкладено до 02 липня 2024 року у зв'язку з неявкою відповідача.
Позивач до судового засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що 10.01.2008 позивач та відповідач зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , який розірвано рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.01.2019.
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис №959, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис №1344.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.03.2019 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 3 000,00 гривень щомісячно, починаючи з 19.12.2018 і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 24 червня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 ».
З акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 14.03.2024, виданого ГО «Дахнівська громада», вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дідом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно довідки до акта МСЕК серії 12 ААВ № 640094 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має групу інвалідності І (перша) «Б», загальне захворювання по зору, потребує постійної сторонньої допомоги.
Судом досліджені документи, що підтверджують родинний зв'язок позивача з ОСОБА_5 .
З довідок, що додані до позовної заяви, вбачається, що діти відвідують позашкільні гуртки, а саме, син ОСОБА_9 займається у спортивній секції таеквон-до в СШ №3, донька ОСОБА_10 відвідує студію акробатики та фітнесу «MIRROR».
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 524/7388/17 (провадження № 61-37490св18),від 11 вересня 2019 року у справі №662/64/18 (провадження№ 61-41266св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц (провадження № 61-20737св19), від 13 лютого 2020 року у справі № 466/4009/18 (провадження № 61-10529св19), від 27 травня 2020 року у справі № 128/373/18 (провадження № 61-43813св18).
Таким чином, суд допускає можливість при вирішенні спору про зміну розміру аліментів, змінювати не тільки сам розмір аліментів, а й спосіб їх стягнення, за наявності для цього відповідних правових підстав.
У постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 152/100/18 Верховний Суд указав на те, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. Отже, Верховний Суд притримується позиції, що застосуванню підлягає поряд з ч. 3 ст. 181 СК України, яка передбачає право одержувача аліментів змінити спосіб стягнення аліментів, визначений у рішенні суду, і ч. 1 ст. 192 СК України, що передбачає зміну розміру аліментів та необхідність доведення відповідних обставин зміни. Таким чином, Верховний Суд вказав на необхідність застосування ч. 1 ст. 192 СК України, якщо йдеться про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їхнього стягнення.
Відповідно до положень ст. 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звернувшись з вимогою про зміну способу стягнення аліментів, позивач посилалася на зміну свого майнового стану, оскільки вона не працює та має на утриманні, окрім неповнолітніх дітей, діда.
Відповідач не надав заперечень щодо позову.
З цього приводу суд зазначає, що одержувач аліментів має перевагу в обранні того чи іншого способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), якщо останні вже визначені початково судовим рішенням. Зміст ч. 3 ст. 181 СК України дозволяє дійти висновку, що суд повинен просто змінювати спосіб стягнення аліментів і не вправі відмовляти стягувачу з посиланням на ст. 192 СК України, якою передбачені підстави зміни раніше встановленого розміру аліментів, а саме: зміни сімейного стану або матеріального, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Окрім цього, суд зазначає, що розмір аліментів визначений рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.09.2019 у справі № 712/15769/18 у сумі 3 000,00 грн. є недостатнім для забезпечення нормального та гармонійного розвитку дітей, а тому приходить до висновку про доцільність їх присудження у частці від заробітку відповідача з метою дотримання належного матеріального утримання спільних дітей сторін.
Зважаючи на те, що чинне законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності змінювати його, позивач скористалася цим правом, визначивши способом стягнення аліментів їх присудження у частці від доходу відповідача.
Таким чином, дослідивши зібрані по справі докази та надавши їм належну правову оцінку, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та змінити спосіб стягуваних аліментів визначивши їх у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття, що буде достатнім для їх належного фізичного, духовного та морального розвитку та сприятиме їх гармонійному розвитку.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач звільнена від сплати судового збору, тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені матеріалами справи витрати на правову допомогу у сумі 3 500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 280-284,352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, утримуваних з ОСОБА_2 за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.03.2019 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 3 000,00 грн щомісяця на 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, з дня набрання рішення законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 500,00 грн. в рахунок витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів.
Суддя О.С. Стеценко