Справа № 569/3557/23
02 липня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальні акти по кримінальних провадженнях №12023181010000277 від 22.01.2023 та №12023186010001125 від 08.08.2023, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше судимого, із середньо-спеціальною освітою, непрацюючого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ст. 395 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , -
ОСОБА_3 17.01.2023, приблизно о 12 год 00 хв в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, із метою власного матеріального збагачення, скориставшись відсутністю спостереження, діючи повторно, шляхом злому навісного замка на вхідних дверях балкону, відведеного для зберігання матеріальних цінностей, що знаходиться між 7 та 8 поверхами у під'їзді №2 будинку АДРЕСА_2 , незаконно проник в середину, звідки таємно викрав належний ОСОБА_5 велосипед марки «Sparto», білого кольору вартістю 6 866, 67 грн., яким в подальшому розпорядився продавши його на ринку незнайомій особі, яка не знала про те, що він крадений, чим завдав майнової шкоди потерпілій у вказаному розмірі.
Також, ОСОБА_3 , 18.01.2023, приблизно о 12 год 00 хв, в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, із метою власного матеріального збагачення, скориставшись відсутністю спостереження, діючи повторно, шляхом злому навісного замка на вхідних дверях балкону, відведеного для зберігання матеріальних цінностей, що знаходиться між 7 та 8 поверхами у під'їзді №2 будинку АДРЕСА_2 , незаконно проник в середину, звідки таємно викрав належний ОСОБА_5 велосипед марки «Author» моделі «Solution» синього кольору вартістю 6 199, 67 грн, яким в подальшому розпорядився, продавши його на ринку незнайомій особі, яка не знала про те, що він крадений, чим завдав майнової шкоди потерпілій у вказаному розмірі.
Окрім того, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22.08.2022 до засудженого ОСОБА_3 встановлено адміністративний нагляд строком 1 рік із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступного дня, а у вихідні та святкові дні з 21 год 00 хв до 05 год 00 хв наступного дня; з'являтись для реєстрації в Рівненський РУП ГУНП в Рівненській області, по вул. Пушкіна, 4 в м. Рівне, чотири рази на місяць; та заборонити залишати межі м. Рівне без дозволу органів Національної поліції.
Крім того, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22.08.2022 до засудженого ОСОБА_3 продовжено адміністративний нагляд строком 1 рік із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступного дня, а у вихідні та святкові дні з 21 год 00 хв до 05 год 00 хв наступного дня; з'являтись для реєстрації в Рівненський РУП ГУНП в Рівненській області, по вул. Пушкіна, 4 в м. Рівне, чотири рази на місяць; та заборонити залишати межі м. Рівне без дозволу органів Національної поліції.
При постановці на облік ОСОБА_3 у відділі превенції Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області 18.11.2021 вказано, що проживатиме за адресою: АДРЕСА_1 , також був під підпис ознайомлений з правилами адміністративного нагляду, попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 395 КК України, за порушення правил адміністративного нагляду.
Будучи попередженим про кримінальну відповідальність, за порушення правил адміністративного нагляду ОСОБА_3 , з метою ухилення від адміністративного нагляду, нехтуючи покладеними на нього судом обмеженнями та не бажаючи контролю з боку працівників поліції, умисно, без поважних причин та без дозволу працівників Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, що здійснюють нагляд за місцем його проживання, у червні 2023 року самовільно залишив межі м. Рівне без дозволу органів Національної поліції, а саме перебував в м. Києві, що підтверджується постановою серії ЕГА №1082811 винесеною 12.06.2023 о 14 год. 02 хв. дільничним офіцером поліції Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві, ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_3 , де вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ч. 2 ст. 178 КУпАП, а отже був відсутній по місцю проживання, чим порушив встановлені стосовно нього правила адміністративного нагляду.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, як своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, поєднане з проникненнями у сховище, ст. 395 КК України - порушення правил адміністративного нагляду.
Встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджуються дослідженими в суді доказами, обсяг який визначений судом за погодженням з учасниками судового провадження, зокрема допитом обвинуваченого, потерпілої, свідків та дослідженням письмових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд за клопотанням учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого.
Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду немає. Крім того суд роз'яснив, що учасники судового розгляду будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які в судовому засіданні не досліджувались, і які ніким не оспорюються.
Так, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих правопорушень, щиро розкаявся, кваліфікацію правопорушень не оспорював, та підтвердив факт того, що 17.01.2023та 18.01.2023, приблизно о 12 год 00 хв перебуваючи між 7 та 8 поверхами у під'їзді АДРЕСА_4 , зламавши навісний замок на вхідних дверях балкону в під'їзді, звідки викрав два велосипеди білого та синього кольору, які продав на ринку невідомим особам, які не знали, що вони крадені. Окрім того, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, за порушення правил адміністративного нагляду, у червні 2023 року самовільно залишив межі м. Рівне та перебував в м. Києві, тому був відсутній по місцю проживання.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила факти викрадення у неї 17.01.2023 та 18.01.2023 о 12 год з балкону який розташований між 7 та 8 поверхами у під'їзді АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 велосипеда марки «Sparto», білого кольору та велосипеда «Author» моделі «Solution» синього кольору, чим завдав їй матеріальної шкоди на суму 13066, 34 грн. Цивільний позов не заявлено, міру покарання обвинуваченому покладає на розсуд суду.
Допитаний судом свідок ОСОБА_8 підтвердив факт викрадення 17.01.2023 та 18.01.2023 з балкону між 7 та 8 поверхами під'їзду №2 будинку АДРЕСА_2 двох велосипедів «Sparto», білого кольору та велосипеда «Author» моделі «Solution» синього кольору.
ОСОБА_9 будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка пояснив, що 02.02.2023 брав участь, як понятий у проведенні слідчої дій, саме у пред'явленні особи для впізнання за фотознімками в ході якого свідок ОСОБА_10 впізнав чоловіка на фото №1 яким являється ОСОБА_3 . Протокол від 02.02.2023 підписав без зауважень.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердив покази свідка ОСОБА_9 .
Крім того, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується наданими в судовому засіданні прокурором та перевіреними на предмет допустимості та належності письмовими доказами к.п. № 12023181010000277, а саме:
- протоколом огляду місця події від 21.01.2023 (а.к.п. 8-9);
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_10 (а.к.п. 29-32);
- висновком експерта №СЕ-19/118-23/1240-Д від 07.02.2023 про проведення дактилоскопічної експертизи (а.к.п. 35-49);
- висновком експерта №СЕ-19/118-23/1264-ТВ від 06.02.2023 про проведення товарознавчої експертизи (а.к.п. 66-71);
- протоколом слідчого експерименту від 22.02.2023 (а.к.п. 97-101).
Постановою старшого слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_12 від 07.02.2023 визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження №12023181010000277 від 22.01.2023 - дактилокарту гр. ОСОБА_3 , 07.01.1984, що в спец. пакеті НПУ №ЕХР0301581 та 4 (чотири) липких стрічки зі слідами папілярних узорів пальців рук (а.к.п. 50).
Постановою старшого слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_12 від 10.02.2023 визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження №12023181010000277 від 22.01.2023 - навісний замок зі штатним ключем, що поміщений до спец. пакету НПУ №PSP1247050 (а.к.п. 61).
Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 22 КПК встановлено, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 мали місце, вони містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ст. 395 КК України, і останній у їх вчиненні винен.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що вказані правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів та проступків.
Що стосується особи обвинуваченого ОСОБА_3 то суд враховує, що він має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, перебуває під спостереженням у лікаря-нарколога в КП «РОЦПЗН» з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання наркотичних речовин, під спостереженням у лікаря-психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 09.06.2022, ОСОБА_3 визнано винним за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 7 місяців.
Таким чином, характеризуючи особу обвинуваченого, суд приходить до переконання, про його схильність до вчинення злочинів проти власності, а визнання винуватості і щире каяття є лише способом уникнення від кримінальної відповідальності.
Враховуючи попередні судимості, міри покарання, які обирав суд для обвинуваченого, в тому числі звільняв від відбування покарання, однак це не призвело до позитивних змін у його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої право слухняної поведінки у суспільстві, оскільки знову вчинив злочин проти власності.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючих обставин суд не встановив.
Витрати на залучення експертів за проведення судових експертиз становлять 4 909 гривень 28 копійок.
У даному кримінальному провадженні міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого не обиралась, оскільки ОСОБА_3 з 09.08.2023 перебуває в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», де відбуває покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 09.06.2022.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».
Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Враховуючи характер і ступінь небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, а обтяжуючих обставин не встановлено, то суд прийшов до переконання, що обвинуваченому має бути призначене покарання з ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання є адекватний характеру вчинення обвинуваченим кримінально-караних дій, і буде необхідний й достатній для його виправлення та попередження нових правопорушень.
Суд також вважає, що таке покарання відповідатиме тяжкості правопорушеннь, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи". За цих же обставин, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м'якого, ніж передбачено законом. Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374, КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ст. 395 КК України та призначити покарання;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за ст. 395 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України до даного покарання, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Рівненського міського суду від 09.06.2022 та призначити остаточне покарання ОСОБА_13 " ОСОБА_14 у виді 5 (п'яти) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_13 " ОСОБА_14 рахувати з 09.08.2023, із урахуванням ч. 5 ст. 72 КК України зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у сумі 4 909 (чотири тисячі дев'ятсот дев'ять) гривень 28 копійок.
Речові докази, а саме: дактилокарту ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили - знищити; навісний замок зі штатним ключем, після набрання вироком законної сили повернути потерпілій ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили, якщо інше не передбачене цим Кодексом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних чи юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1