Справа №949/498/24
03 липня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024186110000020 від 12 лютого 2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої, працюючого кочегаром КНП "Висоцький ЦПМСД", одруженого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 та частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи злочинні наслідки і бажаючи їх настання, маючи злочинний умисел, що посягає на встановлений порядок оформлення документів, які видаються державною установою, з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами, через невстановлену дізнанням особу на початку жовтня 2022 року (точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлено), в оголошенні із виготовлення водійських посвідчень в соціальній мережі "Facebook", замовив посвідчення водія на своє ім'я, діючи умисно, протиправно, з особистих мотивів, з метою подальшого використання підробленого посвідчення водія, вступив пособником з невстановленою під час досудового розслідування особою у вчиненні підробки посвідчення водія, а саме посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 . Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій щодо пособництва у вчиненні підроблення офіційного документа (посвідчення водія), надав невстановленій досудовим розслідуванням особі анкетні дані ОСОБА_4 , зразок особистого підпису та фотокартку для подальшого їх внесення до підробленого документу, чим створив сприятливі умови для виготовлення завідомо підробленого офіційного документу. У подальшому, у кінці жовтня 2022 року (точні дата і час в ході досудового розслідування не встановлені), невстановлена особа у невстановленому під час досудового розслідування місці, часі та даті, діючи з корисливим мотивом, виготовила підроблений офіційний документ - посвідчення водія, який надає право керувати транспортним засобом та видається установленому законом порядку з дотриманням певної процедури, а саме бланк посвідчення водія, серія номер НОМЕР_1 , видане 29 жовтня 2022 року, в яке внесла анкетні дані, особистий підпис та фотографію ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після чого, виконуючи попередню домовленість із ОСОБА_4 вислав йому вказане підроблене посвідчення послугами ТОВ "Нова пошта". Далі ОСОБА_4 отримав вказане підроблене посвідчення водія у відділені № НОМЕР_2 ТОВ "Нова пошта", що розташоване по АДРЕСА_2 . В свою чергу, бланк посвідчення серії НОМЕР_1 , виданий 29 жовтня 2022 року, в який внесені анкетні дані, особистий підпис та фотографія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно висновку експерта №СЕ-19/118-24/1847-ДД від 28 лютого 2024 року не відповідає аналогічним бланкам посвідчення водія, що перебувають в офіційному обігу на території України по способах друку та елементам захисту, оскільки виконаний комбінованим способом друку - із застосуванням знакодрукуючих пристроїв із струминно-крапельним та термосублімаційним способом нанесення зображення.
Своїми умисними протиправними діями, які виразились у пособництві у підробленні офіційного документа, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такий документ і яке надає права або звільняє від обов'язків з метою його використання, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України.
Крім цього, 12 лютого 2024 року, близько 14 год. (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки "ВАЗ 2106", реєстраційний номер НОМЕР_3 , був зупинений працівниками поліції по АДРЕСА_1 для перевірки документів. У ході перевірки ОСОБА_4 , усвідомлюючи та розуміючи протиправний характер і значення своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у вказаний час, дату та місці, діючи умисно, протиправно, з особистих мотивів, пред'явив для перевірки працівникам поліції посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке видане 29 жовтня 2022 року ТСЦ №6141 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке згідно висновку експерта №СЕ-19/118-24/1847-ДД від 28 лютого 2024 року не відповідає аналогічним бланкам посвідчення водія, що перебувають в офіційному обігу на території України по способах друку та елементам захисту, оскільки виконаний комбінованим способом друку - із застосуванням знакодрукуючих пристроїв із струминно-крапельним та термосублімаційним способом нанесення зображення Тим самим надав завідомо підроблений документ - посвідчення водія, які здатні спричинити наслідки правового характеру та може бути використаний як документ, що видається повноважними (компетентними) особами органів державної влади - сервісними центрами МВС.
Своїми умисними протиправними діями, які виразились у використанні завідомо підробленого документу, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини та ствердив, що дійсно у жовтні 2022 року, в соціальній мережі "Facebook", він побачив оголошення із виготовленням водійських посвідчень та в подальшому замовив посвідчення водія на своє ім'я, надавши зразок особистого підпису та фотокартку для подальшого їх внесення до посвідчення водія, яке згодом і отримав. 12 лютого 2024 року, керуючи автомобілем, він був зупинений працівниками поліції по АДРЕСА_1 для перевірки документів. У ході перевірки документів, усвідомлюючи та розуміючи протиправний характер і значення своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, він пред'явив для перевірки працівникам поліції завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке видане 29 жовтня 2022 року ТСЦ №6141 на його ім'я.
Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 надав на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, у тому числі характеризуючі дані обвинуваченого.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані обвинуваченого, а також, враховуючи обставини справи, просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 та частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання: за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України - 1 (один) рік обмеження волі, за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України - 1 (один) рік обмеження волі, та на підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України, шляхом часткового складання призначених покарань, просив суд визначити обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді 1 (одного) року та 1 (одного) місяця обмеження волі зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку терміном 1 (один) рік та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1,2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Вислухавши думку прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , оцінивши у сукупності вищезазначені пояснення, а також дослідивши письмові докази, надані прокурором, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаних кримінальних правопорушень доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 та частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, як пособництво у підробленні офіційного документа, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такий документ і яке надає права або звільняє від обов'язків з метою його використання та використання завідомо підробленого документу.
Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив пособництво у підробленні офіційного документа, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такий документ і яке надає права або звільняє від обов'язків з метою його використання та використання завідомо підробленого документу, а тому його дії суд кваліфікує за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 та частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України.
При обранні міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, його характеристику за місцем проживання, негативне ставлення до скоєного, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КНП "Дубровицька міська лікарня".
Обставинами, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає те, що обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставини, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.
Слід зазначити, що як передбачає стаття 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При цьому судом враховано положення пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Також суд враховує практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові по справі №634/609/15-к від 01 лютого 2018 року, згідної якої поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого ОСОБА_4 , його поведінку після вчинення кримінальних правопорушень, суд приходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкцій статей, за якими кваліфікуються його дії, а саме: за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України - 1 (один) рік обмеження волі, за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України - 1 (один) рік обмеження волі, та на підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді 1 (одного) року та 1 (одного) місяця обмеження волі зі звільненням останнього від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку терміном 1 (один) рік та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1,2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Майнової шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Запобіжні заходи відносно обвинуваченого не обиралися.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 3786,40 грн., які на підставі частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.
Керуючись статтями 100, 124, 349, 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 та частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:
- за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 та частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України - 1 (один) рік обмеження волі;
- за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України - 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання - 1 (один) рік та 1 (один) місяць обмеження волі.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік з покладенням відповідно до частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Речові докази:
- бланк посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , що упакований в спец. пакет НПУ KIV " НОМЕР_4 та знаходиться на зберіганні в кімнаті речових доказів ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області - знищити.
Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у вказаному кримінальному провадженні в розмірі 3786,40 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят шість гривень 40 коп.).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1