Справа № 545/282/24
Провадження № 2/545/839/24
27.06.2024 Полтавський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді Путрі О.Г.,
при секретарі Литвинову В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір в електронній формі про надання кредиту №454987-КС-002 від 15.11.2022 року, згідно з яким відповідач як позичальниця отримала кредит у розмірі 35 000 грн. ,на строк 16 тижні - до 07.03.2023 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,16021036 в день (фіксована ставка) із сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 5250 грн. та на засадах строковості, поворотності, платності, який зобов'язалася повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.
Відповідач свої зобов'язання не виконала. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту №454987-КС-002 від 15.11.2022 у розмірі 112883,54 грн. Також просив стягнути з відповідача на його користь понесені при зверненні до суду судові витрати.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 28.02.2024 року відкрито провадження по цивільній справі та призначено підготовче судове засідання з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 01.05.2024 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.
27.03.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 , - адвоката Пузіна Д.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказав, що відповідач ОСОБА_1 кредитний договір в електронному вигляді з ТОВ «Бізнес позика» не укладала та не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала. Крім того, не реєструвалася та не створювала жодних особистих кабінетів у позивача або на його сайті та не отримувала грошових коштів від ТОВ «Бізнес Позика». У зв?язку з цим, просив суд в задоволенні позову ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 відмовити.
02.04.2024 року року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що кредитний договір № 454987-КС-002 від 15.11.2022 року був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообігу», a також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Факт перерахування коштів відповідачу підтверджується платіжним дорученням АТ «КБ«ПРИВАТБАНК». З цих підстав, прохав суд в повному обсязі задовольнити позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду повідомлялись належним чином, заяв та клопотань не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено, що через особистий кабінет на сайті кредитодавця 15.11.2022 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Договір №454987-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 35 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.
Строк кредиту - 16 тижнів, стандартна процентна ставка в день - 2,0 % фіксована; знижена процентна ставка в день -1,16021036 фіксована, комісія за надання кредиту 5250 грн., розмір наданого кредиту - 35 000 грн., термін дії договору до 07.03.2023 року, (а.с. 20-27).
В п. 3.2.3 договору сторони погодили графік платежів, відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
Відповідно до п. 3.2. договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Відповідно до п.3.2.2. договору, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, у разі виникнення просрочки по кредиту більше семи календарних днів, застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентою ставкою до закінчення строку дії договору.
Договір був укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти Договір (оферти) кредитодавцем та прийняття (акцептування) позичальником, та підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8598. (а.с.27).
На підтвердження укладання Кредитного договору позивачем було надано до суду копію пропозиції (оферти) укласти Договір №454987-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 15.11.2022 року та копію прийняття (акцепт) пропозиції (аферти) укласти Договір №454987-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 15.11.2022 року. (а.с. 28-35).
Відповідач була ознайомлена з інформацією по кредиту та умовами кредитування, що підтверджується копією Паспорта споживчого кредиту, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-2597. (а.с.17-19).
До вказаного договору додані правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта. (а.с. 36,37).
З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення. (а.с. 36).
Таким чином, з матеріалів справи також слідує, що сторони погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, розмір процентної ставки, строк кредитування, сплату комісії за надання кредиту.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в загальній сумі 35 000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на її банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції АТ КБ «Приват Банк» №34150 від 15.11.2022 року. (а.с.38).
Крім того, відповідно до листа від 07.03.2024 № 20.1.0.0.0/7-240305/53727 наданого суду АТ КБ «Приват Банк», вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 була випущена на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). З виписки по даному рахунку прослідковується факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «Бізнес позика» в сумі 35 000 грн. (а.с. 76, а.с.112- зв.ст.).
Відповідач належним чином не виконувала своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків та комісії, а тому станом на 15.11.2022 року у неї утворилась заборгованість в розмірі 112883,54 грн., з яких: 35 000 грн. -заборгованість за кредитом, 72633,54 грн. - заборгованість по відсоткам,5250 грн. - заборгованість по комісії.(зворот а.с.11-16).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи , перед заповненням заявки та до укладання договору, відповідач самостійно ознайомилась з інформацією про умови кредитування, розміщеній на сайті позивача за посиланням: bizpozyka.com, після чого заповнила заявку, тим самим зареєструвавшись в ПС та створивши Особистий кабінет (після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна Особистого кабінету, тобто за номером мобільного телефона, зазначеного відповідачем і одноразового ідентифікатора UА-8598 направленого через ІТС), доступ до якого присутній лише у споживача, а не кредитодавця.
Кредитний договір між сторонами був укладений у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису, для укладення якого ОСОБА_1 подала відповідну заявку на кредит на сайті ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», в якій вказала свої персональні дані, зокрема прізвище, ім'я, по-батькові, номер телефону, адресу електронної пошти, паспортні дані ідентифікаційний номер, що підтверджується договором роздрукованим з сайту.
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
Отже заповненням заявки відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем не був би укладений.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що вона не використовувала одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 року у справі №234/7159/20, від 02.11.2021 року у справі №243/6552/20.
У зв'язку з чим, твердження представника відповідача про відсутність доказів укладення між сторонами кредитного договору та що відповідач не підписувала кредитний договір є безпідставними.
Також безпідставними є доводи представника відповідача про відсутність доказів передачі позивачем відповідачу кредитних коштів, оскільки судом встановлено, що 15.11.2022 позивач видав відповідачу кредит у розмірі 35 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на її банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» №34150 від 15.11.2022 року, повідомленням АТ КБ «Приватбанк» від 07.03.2024 та випискою по рахунку віповідача за кредитним договором.
Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит.
У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала. Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 01.09.2024 утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором, що підтверджується випискою з балансового рахунку, та становить 112883,54 грн. з яких: 35 000 грн. -заборгованість за тілом кредиту, 72633,54 грн. - заборгованість по відсоткам, 5250 грн. - заборгованість по комісії (зворот а.с.11-16).
Розрахунок розміру заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, наданий позивачем суду, відповідає умовам договору та вимогам закону.
В свою чергу відповідач доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем за умовами договору не надала, не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надала власний контрозрахунок.
Зазначена позиція повністю узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 у відповідності до якого, доводи сторони про необгрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Таким чином, аналіз змісту вищезазначених норм права та встановлених судом фактів свідчить про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 112883,54 грн.
Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України , суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», (код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26 офіс 411) суму заборгованості за Договором про надання кредиту №454987-КС-002 від 15.11.2022 року у загальному розмірі 112883,54 грн. (сто дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 54 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.Г.Путря