79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
25.06.2024 Справа № 914/2625/23
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів
про стягнення заборгованості
Суддя Наталія Мороз
За участю секретаря с/з Соломії Дицької
Представники:
Від позивача: Нестерова І. Г.
Від відповідача: Рібун Р. В.
Суть спору:
Позовну заяву подано Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго” до Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” про стягнення 150 909 220,49 грн.
Ухвалою суду від 04.09.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.
Ухвалою від 04.10.2023 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” від 27.09.2023 № 02-4-1/885 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
10.10.2023 підготовче засідання відкладено на 31.10.2024, про що позивача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
Ухвалою суду від 31.10.2023 продовжено підготовче провадження на 30 днів; письмові пояснення Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” від 30.10.2023 № 02-4-1/1029 повернуто позивачу; клопотання Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” від 31.10.2023 № 112-07-5898 повернуто відповідачу; підготовче засідання відкладено на 28.11.2023.
28.11.2023 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.12.2023.
У зв'язку з оголошеною у Львівській області повітряною тривогою, судове засідання, призначене на 14.12.2023 не відбулося.
Ухвалою суду від 14.12.2023 підготовче засідання відкладено на 04.01.2024.
Ухвалою від 27.12.2023 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” від 23.12.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
04.01.2024, 30.01.2024 в судових засіданнях оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.
13.02.2024 ухвалою суду, постановленою у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання, суд ухвалив заяву Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” про збільшення розміру позовних вимог прийняти до розгляду. В судовому засіданні оголошено перерву до 13.03.2024.
Ухвалою від 05.03.2024 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” від 26.02.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
13.03.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.03.2024.
Ухвалою суду від 27.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні в режимі відеоконференції з позивачем на 16.04.2024.
16.04.2024 судом розпочато розгляд справи по суті. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.05.2024.
14.05.2024 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.06.2024.
03.06.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано письмові пояснення та заяву про закриття провадження в частині погашеної суми основного боргу та повернення судового збору.
03.06.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем подано додаткові пояснення у справі.
04.06.2024 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.06.2024.
20.06.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем подано додаткові пояснення у справі, якими останній повідомив суд про сплату основної заборгованості в повному обсязі та просить суд закрити провадження у справі в цій частині у зв'язку із відсутністю предмета спору.
24.06.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про закриття провадження в частині погашеної суми основного боргу та повернення судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В судове засідання 25.06.2024 представник позивача з'явився в режимі відеоконференції, дав пояснення по суті спору. Позов просить задоволити з врахуванням здійсненої відповідачем оплати та повернути позивачу з державного бюджету судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, дав пояснення по суті спору, зазначивши, що визнає позов в частині вимог про стягнення 3% річних в сумі 252 703,02 грн, в задоволенні решти вимог просить відмовити, а також закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 149 950 701,93 грн у зв'язку зі сплатою.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про неналежне виконання відповідачем, як користувачем, умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041 від 29.06.2019 в частині своєчасної та повної оплати позивачу, як виконавцю, вартості наданих згідно договору послуг за період квітень 2023 - липень 2023.
З підстав наведеного, позивач, у відповідності до зави про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 149 950 701, 93 грн, а також 0,1% пені в розмірі 7 372 358,60 грн, 3% річних в розмірі 605 947,29 грн та інфляційні втрати в розмірі 235 826,73 грн.
Згідно заяви від 20.06.2024, просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 149 950 701,93 грн у зв'язку зі сплатою.
Позиція відповідача.
У зв'язку з сплатою відповідачем основного боргу в повному обсязі в розмірі 149 950 701,93 грн, просить закрити провадження у справі в цій частині у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Крім того, зазначив, що ПрАТ «Львівобленерго» визнає позовні вимоги в частині вимог про стягнення 3% річних в розмірі 252 703,02 грн.
В решті позовних вимог щодо стягнення 7 732 358,60 грн пені, 235 826,73 грн інфляційних втрат та 353 244,27 грн 3% річних просить суд відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Зокрема, пояснив, що за змістом пунктів 2.5, 2.6, 3.1.16 та 3.2.4 договору, обсяг наданої послуги та її вартість визначаються актом надання послуги, який формується виконавцем до 04 числа місяця, наступного за розрахунковим та підписується сторонами. З аналізу умов договору, які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу, вбачається що хоча і договором передбачено часткову попередню оплату вартості послуги (п. 2.4 договору), зокрема трьома частинами в процентному відношенні від вартості послуги, однак при цьому, умовами договору не врегульовано яким чином наперед визначається обсяг послуги, від якої визначатиметься частка трьох попередніх оплат.
Тобто, фактичний обсяг наданої послуги протягом розрахункового періоду ще не відомий та не може бути базою для визначення планових платежів, оскільки обсяг та вартість наданої послуги за умовами договору визначаються двосторонніми актами про надання послуги за кожен розрахунковий період (календарний місяць) (пункти 2.5, 2.6, 3.1.16 та 3.2.4 договору), які оформляються в наступному розрахунковому періоді.
Зазначив, що здійснюючи нарахування інфляційних втрат та 3% річних до уваги потрібно брати вартість наданої послуги, що відображена в актах коригування до актів наданих послуг, адже такі дані відповідають вартості фактично наданих послуг, тобто відповідають вартості послуг, які реально були надані відповідачу.
З огляду на вказане, на переконання відповідача, нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних на попередні три планові платежі є безпідставним, а вимоги про їх стягнення - необгрунтованими.
Щодо вимоги про стягнення пені зазначив, що вважає таку неправомірною з огляду на те, що пункт договору, в якому йде мова про можливість нарахування пені відсилає до пункту договору, яким не передбачено жодного обов'язку користувача здійснювати будь-які платежі. Крім того, посилається на те, що постановою НКРЕКП № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанову - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Обставини справи.
29.06.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України до отримання ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії) (позивач, за договором - виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Львівобленерго" (відповідач, за договором - користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041.
Цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим договором виконавець зобов'язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єктами користувача у складі об'єднаної енергетичної системи ОЕС України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - послуга) (п.1.1). Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору (п.1.2). Під час виконання вимог цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України та ОЕС України (п.1.3). Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі оперативного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією (п.1.4). Послуги надаються оператором системи передачі користувачу, що виступає на ринку оператором системи розподілу (п.1.5). Оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється виконавцем на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізній термін не визначено у документі, яким затверджено тариф (п.2.1). Обсяг наданої послуги визначається: для виробників - як обсяг виробленої електричної енергії (в одиницях відпуску); для операторів систем розподілу - як обсяг розподіленої електричної енергії; для споживачів - як обсяг спожитої електричної енергії (п.2.2). Вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період (п.2.3). Розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості послуги (п.2.4). Виконавець надає користувачу акт надання послуги до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.2.5). Користувач має повернути погодженим один примірник акта надання послуги в наступному розрахунковому періоді (п.2.6). Оплата рахунків здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), за умови наявності електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (п.2.7). При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово (п.2.8). Виконавець зобов'язаний здійснювати річне, сезонне, місячне, тижневе, добове прогнозування споживання та виробництва електричної енергії в ОЕС України з метою планування забезпечення балансової надійності енергосистеми та забезпечення планового виведення з роботи (введення в роботу) обладнання (п.3.1.10). Виконавець зобов'язаний визначати прогнозовані, річні, квартальні, місячні обсяги виробництва електроенергії і потужності на годину максимального навантаження на електростанціях (п.3.1.11). Користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором; повертати виконавцю підписаними акти про надання послуг; надавати виконавцю свої прогнози споживання та виробництва електричної енергії згідно з вимогами Кодексу системи передач (п.3.2). За внесення платежів, передбачених п.2.5 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню розміром 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком) (п.6.1). Планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов'язаний подавати виконавцю до 10-ї доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Виконавець протягом 3 днів їх погоджує і повертає користувачу (п.10.1). Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2019. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. (п.12.1). Цей договір припиняє свою дію, якщо одна зі сторін перестає бути учасником ринку електричної енергії та/або визначена згідно з Правилами ринку "Дефолтним" учасником ринку, з дати, зазначеної у заяві сторони, що вирішила позбутися статусу учасника ринку електрично енергії добровільно та/або у разі відсутності ліцензії на проведення певного виду діяльності, та/або за рішенням адміністратора розрахунки. В іншому випадку цей договір припиняє свою дію з дати набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору (п.12.5).
В подальшому, сторонами укладено додаткову угоду від 29.06.2019 до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041; протокол розбіжностей про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041 від 29.06.2019; додаткову угоду від 18.04.2023 до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041.
Згідно з повідомленням № 139-07-6428 від 21.12.2021 щодо планового обсягу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ПрАТ "Львівобленерго" заявлено, зокрема, такі планові обсяги на квітень-липень 2023: квітень - 319000 МВт*год, травень - 311000 МВт*год, червень - 300000 МВт*год, липень - 300000 МВт*год.
Відповідно до акту надання послуги від 30.04.2023 згідно з договором від 29.06.2019 № 0521-03041, виконавець передав, а користувач отримав послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 фактичним обсягом 405393,489 МВт*год за тарифом 80,87 грн/МВт*год, загальною вартістю послуги 39 341 005,75 грн.
Актом коригування від 17.07.2023 фактичний обсяг послуги за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 скориговано в сторону зменшення на 681,555 МВт*год на суму 66 140,83 грн. Загальна вартість послуги становить 39274864, 92 грн.
Відповідно до акту надання послуги від 31.05.2023, виконавець передав, а користувач отримав послугу за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 фактичним обсягом 374 541, 065 МВт*год за тарифом 80,87 грн/МВт*год, загальною вартістю 36 346 963,12 грн.
Актом коригування від 18.08.2023 фактичний обсяг послуги за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 скориговано в сторону зменшення на 525,058 МВт*год на суму 50 953,73 грн. Загальна вартість послуги становить 36296009,39 грн.
Відповідно до акту надання послуги від 30.06.2023, виконавець передав, а користувач отримав послугу за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 фактичним обсягом 343 448,111 МВт*год за тарифом 80,87 грн/МВт*год, загальною вартістю послуги 33 329 578, 49 грн.
Актом коригування від 20.10.2023 фактичний обсяг послуги за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 скориговано в сторону збільшення на 120,186 МВт*год на суму 11 663,33 грн. Загальна вартість послуги становить 33341241, 82 грн.
Відповідно до акту надання послуги від 31.07.2023, виконавець передав, а користувач отримав послугу за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 фактичним обсягом 358 452, 321 МВт*год за тарифом 95,54 грн/МВт*год, загальною вартістю послуги 41 095 841, 70 грн.
Актом коригування від 17.11.2023 фактичний обсяг послуги за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 скориговано в сторону зменшення на 499,406 МВт*год на суму 57 255,90 грн. Загальна вартість послуги становить 41038585,80 грн.
Як зазначено у позовній заяві, оплата за договором здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період (календарний місяць) трьома платежами протягом розрахункового місяця на підставі наданого користувачем повідомлення щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період, а за наслідком завершення відповідного розрахункового періоду здійснюється остаточний розрахунок на підставі акта надання послуги. Застосована у договорі правова конструкція передбачає, що три грошові зобов'язання користувача щодо поетапної попередньої оплати планової вартості послуги з моменту отримання користувачем акта надання послуги перетворюється на одне грошове зобов'язання, що становить різницю між вартістю фактично наданої послуги визначеної в акті надання послуги та сумою попередньо сплаченої вартості послуги відповідного розрахункового періоду. При цьому, якщо сума здійснених попередніх оплат є меншою від вартості наданої послуги згідно з актом надання послуги, у користувача, на підставі відповідного акта надання послуги, виникає обов'язок сплатити грошове зобов'язання на вказану суму, а у разі збільшення фактичного обсягу послуги згідно з актом коригування у порівнянні з актом надання послуги у користувача виникає обов'язок додатково сплатити грошове зобов'язання на суму збільшення фактичного обсягу наданої послуги.
Проте, в порушення взятих на себе за договором зобов'язань, відповідачем неналежно виконувались зобов'язання щодо оплати за надану позивачем послугу, внаслідок чого, 19.05.2023 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу № 01/24560 про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління із зазначенням розміру заборгованості за договором № 0521-03041 станом на 17.05.2023 в сумі 158 870 050,22 грн.
13.07.2023 позивачем на адресу відповідача надіслано попередження № 01/34144 про підготовку позовної заяви із зазначенням розміру заборгованості за договором № 0521-03041 станом на 09.07.2023 в сумі 204 428 745,81 грн.
20.07.2023 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу № 01/35419 про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління із зазначенням розміру заборгованості за договором № 0521-03041 станом на 18.07.2023 в сумі 220 517 023,47 грн.
21.09.2023 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу № 01/47245 про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління із зазначенням розміру заборгованості за договором № 0521-03041 станом на 19.09.2023 в сумі 304 660 649,91 грн.
Як вбачається з Інформації АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки НЕК «Укренерго» від контрагента ПрАТ «Львівобленерго» за період з 01.01.2023 по 27.07.2023, відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості за договором на загальну суму 322 000,00 грн із зазначенням цільового призначення платежів за період: квітень - червень 2023 року.
З метою захисту порушеного права, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 149950701,93 грн; пені в розмірі 7372358,60 грн; 3% річних в розмірі 605947,29 грн та інфляційних втрат в розмірі 235826,73 грн, внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за послугу, надану позивачем за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041 від 29.06.2019 за період квітень 2023 - липень 2023 (у відповідності до заяви про збільшення позовних вимог).
В процесі розгляду справи, відповідачем сплачено суму основного боргу за спірним договором в повному обсязі у розмірі 149 950 701,93 грн. Вказана обставина сторонами не заперечувалась.
Оцінка суду.
Згідно з ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
В даному випадку, між сторонами виникло господарське зобов'язання на підставі договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041 від 29.06.2019.
Згідно з ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ЗУ "Про ринок електричної енергії", цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку; кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; кодексом комерційного обліку; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про ринок електричної енергії»).
У відповідності до ст.4 вказаного Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, в т.ч. і договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Як встановлено судом, на виконання умов договору № 0521-03041, протягом квітня 2023 - липня 2023 позивач надав, а відповідач отримав послугу на загальну суму 149 950 701,93 грн (у відповідності до актів коригування). Акти коригування до актів надання послуг підписано сторонами без зауважень, за допомогою електронних цифрових підписів.
За змістом ст.18 ЗУ "Про електронні довірчі послуги", кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
У відповідності до роз'яснення Міністерства цифрової трансформації України, електронний підпис дає змогу засвідчити згоду підписувача із змістом електронного документа, ідентифікувати підписувача, а також є підставою для виникнення юридичних фактів та є достовірними доказами в суді.
Згідно з ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивачем зазначено, що розмір основного боргу становить 149 950 701,93 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в процесі розгляду даної справи поступово здійснював погашення заборгованості згідно з договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041 від 29.06.2019 за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим, станом на момент прийняття рішення судом сума заборгованості з основного боргу у розмірі 149 950 701,93 грн сплачена повністю. Дана обставина сторонами не заперечувалась.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17 та від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати часткова сплата боржником основного боргу.
За змістом ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Аналізуючи твердження позивача та подані на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд дійшов висновку, що зазначені вище докази в своїй сукупності відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені обставини щодо укладення між сторонами договору, на виконання умов якого позивачем поставлено відповідачу послугу за період квітень 2023 - липень 2023 на загальну суму 149 950 701,93 грн.
Суд звертає увагу, що частина заборгованості у розмірі 322 000, 00 грн оплачена відповідачем до подачі позову до суду. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки НЕК «Укренерго» від контрагента ПрАТ «Львівобленерго» за період з 01.01.2023 по 27.07.2023, а як вбачається з позовної заяви, остання надійшла на розгляд Господарського суду Львівської області 29.08.2023.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 149 950 701, 93 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за надану послугу, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від суми основної заборгованості в розмірі 605 947,29 грн та інфляційні втрати у розмірі 235 826,73 грн, у відповідності до розрахунку, наведеного у заяві про збільшення позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом ст. ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
У відповідності до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19, суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З умов договору, які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу вбачається, що договором передбачено часткову попередню оплату вартості послуги (п.2.4), зокрема, трьома частинами в процентному відношенні від вартості послуги (до 10 числа розрахункового місяця - 35 %, до 20 числа розрахункового місяця - 35 % та до останнього дня календарного місяця - 30 %).
Однак, згідно розрахунку позовних вимог, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних виходячи із планових обсягів послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
В даному випадку, суд погоджується із твердженням відповідача, що зі змісту договору вбачається, що обсяг наданої послуги та її вартість можливо визначити лише на підставі акту надання послуги, який формується виконавцем до 04 числа місяця, наступного за розрахунковим та підписується сторонами (п.2.5).
Отже, для визначення суми інфляційних втрат та 3% річних потрібно виходити із обсягу фактично наданої послуги, оскільки зобов'язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги, з огляду на що, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на планові платежі є безпідставним.
Крім того, здійснюючи нарахування інфляційних втрат та 3% річних до уваги потрібно брати вартість наданої послуги, що відображена в актах коригування до актів наданих послуг, адже такі дані відповідають вартості фактично наданих послуг, тобто відповідають вартості послуг, які реально були надані відповідачу.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним, оскільки зі змісту статті 625 ЦК України вбачається, що відповідальність у вигляді інфляційних втрат та 3% річних настає за невиконання існуючого грошового зобов'язання.
Умовами договору № 0521-03041 також не врегульовано строк оплати вартості фактично наданої послуги. Дана обставина сторонами не заперечувалась.
Як зазначено позивачем, останній вважає, що строком настання зобов'язання зі сплати вартості наданої послуги за договором є семиденний термін від дня пред'явлення вимоги на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Суд критично оцінює позицію позивача за якою вимогою вважається акт надання послуги/ рахунок на оплату, а момент його доставки до користувача - датою, з якої починається обчислюватись семиденний строк для оплати, з огляду на наступне.
За змістом ст. 530 ЦК України, вимога пред'явлена боржнику в тому разі, коли він ознайомився з її змістом. Таким чином, акт надання послуги не є вимогою в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки такий не містить в собі, власне, вимоги про оплату. Крім того, акт надання послуги за своєю правовою природою є двостороннім документом, що, в свою чергу, виключає його кваліфікацію, як вимогу в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка за своєю правовою природою є одностороннім документом.
Рахунок на оплату послуги також не може вважатись вимогою, оскільки такий не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер.
Вимогою № 01/24560 від 19.05.2023 про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, позивачем вимагав у відповідача виконати договірні зобов'язання та оплатити заборгованість.
Таким чином, в контексті ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк добровільного виконання зобов'язання сплив 26.05.2023, а отже зобов'язання зі сплати вартості наданої послуги вважається протермінованим з 27.05.2023.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з врахуванням встановлених в мотивувальній частині цього рішення обставин справи, в тому числі вартості наданої послуги, дати виникнення прострочки оплати послуги, судом встановлено, що розмір 3% річних становить 252 703,02 грн, а розмір інфляційних втрат - 76 443,96 грн.
Розглядаючи вимогу щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
Відповідно до ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Пунктом 6.1 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041 від 29.06.2019 сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених п.2.5 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню розміром 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком.
Проте, суд зазначає, що вказаний пункт договору не має практичного застосування, оскільки ним передбачено можливість нарахування пені за внесення з порушенням термінів платежів, передбачених п. 2.5 договору, які за цим пунктом не передбачені.
Крім того, 25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Постанову № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», преамбулою якої відповідно до ЗУ "Про ринок електричної енергії", ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, НКРЕКП постановила на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу "Дефолтний" при тривалості статусу "Переддефолтний" більше семи робочих днів (пункт 1); оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 Постанову № 332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
У подальшому, до Постанови НКРЕКП № 332 вносились зміни та доповнення, зокрема, постановою від 26.04.2022 № 413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
У постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду констатує, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Отже, з урахуванням дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення пені задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 Конституції України, під час вирішення справи, суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищою соціальною цінністю, вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосування зазначеного принципу з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України», яке відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовується судами як джерело права, зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно з ст. 86 ГПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а саме 252 703,02 грн - 3% річних, 76 443,96 грн - інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 149 950 701, 93 грн - провадження у справі слід закрити. Доказів зворотнього суду не надано.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Судові витрати.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3 041,93 грн.
Згідно з ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області сплачено судовий збір в розмірі 939 400,00 грн, відповідно до платіжної інструкції № В-5119 від 21.08.2023.
24.06.2024 позивачем подано заяву про повернення з Державного бюджету судового збору.
Відповідно до п.5 ч.1 статті 7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" з Державного бюджету 818 083,29 грн сплаченого судового збору, з яких 728 276,65 грн - у зв'язку із закриттям провадження у справі та 89 806,64 грн - у зв'язку з частковим визнанням відповідачем позову.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України та ст.7 ЗУ "Про судовий збір", суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) 252 703,02 грн - 3% річних, 76 443,96 грн - інфляційних втрат та 3 041,93 грн судового збору.
3. В частині позовних вимог про стягнення 149 950 701, 93 грн основного боргу закрити провадження у справі.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) з державного бюджету 818 083,29 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № В-5119 від 21.08.2023.
Рішення складено 03.07.2024
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.